Блог | ДМБ

Цей текст мав з'явитися значно раніше, вже близько місяця пройшло з моменту моєї демобілізації, цього тижня ніби владнав останні формальності, уже усі фронтові товарищі, які не пішли на контрактну службу, теж вдома. Дехто навіть встиг відпочити, декого цивільне життя затягло у вир своїх подій. Життя триває. За період служби багато думалося, спостерігалося, відкладалося десь у спинний мозок, щоб потім про це розповісти або написати, але зараз чомусь не тягне на якісь підсумки і висновки по армійському періоду життя, по нашій багатостраждальній армії, по війні, яка то вщухає, то знову нагадує про себе наймерзеннішим чином.

Видео дня

Чомусь єдине про що хочеться написати зараз, це про те як перечитував у армії Макса Фріша. Тоді коли потрапив у зону АТО, чомусь хотілося читати саме про те як майже 80 років тому, мобілізовані солдати швейцарської армії готувалися до оборони проти можливого нападу чи то з Німеччини, чи то з Італії. Ви знаєте там є багато чого: і про нейтралітет, і про солдатські будні, і про необхідність воювати з людьми, які говорять тієюж мовою, але іншим діалетком, є і про складні стосунки між солдатами і офіцерами, і думки про політиків і політику в часи війни, є роздуми про обороноздатність власної країни, про можливості захищатися проти однієї з найбільших військових потуг світу, коротше, чтиво, яке дивним чином резонує з нашим сьогоденням.

Коли читав Фріша у школі, років зо 20 тому, то думав, які швейцарці молодці, як люблять свою країну. Зараз думки були іншими, про те що сутність війни лишається незмінною у якому столітті вона б не була, але ставлення до війни у суспільстві може відрізнятися. Ще думав про те що було б чудово, аби деякі твори Фріша входили до обов'язкової програми підготовки офіцерів. Це точно пішло б на користь війську, хоча там жодного слова немає, про війсьову тактику, немає програми підготовки солдатів. Там є прості роздуми і спостереження звичайного швейцарського солдата, а ще є швейцарська версія загальновідомого мема: "дєдиваєвалє", а це не колонни ряжених ветеранів зі стрічками за подвиги, яких вони не робили, це бесіда під вино діда-солдата ІІ світової і онука майжа нашого сучасника, про те чи потрібна Швейцарії армія, якою вона може бути, навіщо вона у нейтральній країні, довкола якої немає ворогів.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...