Блог | За 4 години на веліку проїхали 42 км

Вже чотири дні ми в дорозі на велосипедах та з Маркусиком. Тепер все по-іншому. Тепер важко щось планувати й дотримуватися якогось режиму. Тепер ми стовідсотково рухаємося за ритмом Марка, який ще лише призвичаюється до мандрів. З дитятком стало складніше, але й по-своєму цікаво. Сприйняття нас місцевими геть інакше, ніж до того, без бейбика. Тепер вони якісь ще уважніші, ще допитливіші.

Отож, опишу поки один з найвдаліших за ритмом наших велоднів. Ночували в джунглях. Довкола нас ліс, мавпи, білки, гірська річечка, чисте повітря, приємна прохолода.

Прокинулись о 7:20 (до 7 в Малайзії темінь темна). Почали вмиватись, готувати сніданок. Все доволі повільно. Маркусь поки не ходить, тож його треба тримати на руках. Це ми з татусем робимо по черзі. Покласти на землю аби повзав - нереально, бо одразу їсть усю траву й все, що бачить. Того ранку Маркусь снідав вівсянкою з бананом, збитою на блендері (ми спеціально придбали в мандрівку блендер на батарейках.

Попоївши, Марко став трохи ледачий, тож ми його поклали в трейлер сидіти, поки самі снідали та спаковувались. Виїхали о 9:30. Дорога малючка заколисала. То був перший денний сон. Ми за той час крутили педалі. Об 11:30 Марко прокинувся, а ще через півгодини вже не бажав сидіти в трейлері. Тож ми зупинились на території мечеті перепочити. Тут біля всіх мечетей є чудове чисте місце для дитяти, де воно може поповзати, до того ж в затінку. О 12-й бейбик перекусив збитими в блендері манго та бананом. Коли маля наповзалось досхочу (десь півтори години), я нагодувала його грудним молоком.

О 2:30 Марко вже був стомлений і хникав перед сном. Тож ми спакувались, поклали його в трейлер і рушили далі. В минулих подорожах в спеку ми перепочивали, але тепер для нас то єдиний шанс накрутити кілометри. Дитя спить - батьки їдуть. Десь через годину ми з Володею швидко пообідали у вуличному кафе й крутили педалі знову до 16:30, поки Марко не прокинувся. Потім невеличка перерва й розважання та напування Марка. І знову їдемо.

Через годину остаточно зупинилися, Марко більше сидіти в трейлері не хотів. Поставили намет на території школи, в якомусь невеличкому селі Малайзії, нагодували Марка рисом та молочком, самі поїли, помились всі й полягали спати.

Загалом проїхали 42 км за 4 з гаком години.