Йду до лікаря, а мене питають про Бандеру і Волинь

Лист-примирення колишніх польських президентів, міністрів закордонних справ, політиків, інтелектуалів, а перед тим подібний лист української інтелігенції до поляків, - є дуже важливим фактором діалогу. Зміст листа теж є дуже важливим. Вони обидва відповідають на серйозний запит, як вийти із кута україно-польських відносин, над яким тінню від років, лягає історичне минуле. Воно є сильним збудником для націоналістичних антиукраїнських настроїв у Польщі. Це не є лише питання істориків, сімей і жертв трагедії – це питання всіх політичних партій в Польщі і всіх органів влади.

Є зацікавлені сили, які з допомогою історичного питання років хочуть розсварити наші народи. Не випадково ці спроби набрали сили в час агресії проти України. Почасти - це елемент гібридної війни. На жаль, польські політики роблять вигляд, що не розуміють контексту в якому стоять ті заяви. Зараз ми знову є свідками процесу розхитування українсько-польського човна. Маю на увазі кілька проектів заяв, зареєстрованих у польському парламенті, в яких мета - зруйнувати відносини поміж Польщею та Україною.

Проте ситуація, якої ми свідками, має відношення не лише до наших обох країн. У відносинах поміж Чехією та Німеччиною, для прикладу, тема вбивств чехами німецького мирного населення під кінець 2-ої світової війни, конфіскації їхнього майна державою, довгий час була предметом емоцій, протиріч, як для внутрішньої політики в Німеччині, так і у відносинах із Чехією. Однак обидві країни, їхні політики, суспільства зуміли знайти вихід.

Читайте: Выход из паралича: пока только шок и обморок

Не вільно однак думати, що приймемо один акт, заяву і у Польщі закінчаться розмови про Волинь. Процес має свою історію і не без причин зайшов у глухий кут. Українська і польська сторона мають багато чого за вухами. Обидві сторони в цій темі припустились кардинальних помилок.

Тому по ній слід працювати, а це означає вести постійний діалог на рівні істориків, медіа, вузів, громадських структур і так далі. Натомість зараз всі кричать "рятуйте, бо горить".

Добре, що з’явились отакі листи, щоб суспільства оговталися. Чи вони оговтаються – сказати складно. Пристрасть у Польщі до цієї теми – величезна. От було недавно я йду до лікаря – мене питають про Бандеру і Волинь. Іду в інші місця – зі мною теж говорять про історичне минуле. Можемо ображатися, але така реальність є у країні у 2016-му році.

Недавно до Польщі не впустили гурт "От Вінта", бо ніби він "проповідує ідеологію Бандери". Повний абсурд! Але рішення приймали міністри уряду, про це говорять відомі політики та ЗМІ. І що на все це відповість українська сторона? "Давайте жити дружньо, хай історики займуться історією"?! Це ж теж абсурд, треба знайти інший вихід, адекватну до подій пропозицію.

Читайте: "Русский мир" головного мозга

На жаль, поляки не розуміють й не хочуть брати до уваги моменту, в якому знаходиться українська держава та українці. Німці про своє нацистське минуле почали говорити самі аж у 68-му році. Поляки про погроми євреїв у 1941 рр. у Єдвабне і інших містечках Підляшшя - у 2000-му році. Це ж історія, це правда.

Зараз не стоїть питання "хай вляжеться". Молоко розлито, його треба збирати і втихомирювати бурю. Взаємні листи із вибаченнями, які надіслали українські та польські еліти один одному – мають стати епізодом глобального примирення.

І якщо після них буде тиша, не буде активності обох сторін, то гарантую вам, що через рік-два-п’ять знову будуть бігати, бо волинська трагедія, бо невідомо чого поляки хочуть. І тут не можна сказати, що винна лише Польща.