Видео дня
Блог | Путінський "неосовок"
Росія все більше відстає навіть від країн, що розвиваються. Та якщо усе продовжуватиметься так і далі, то протягом декількох років буде пройдена "точка неповернення", коли навіть реформи не зможуть допомогти.
Але у багатьох росіян розвинене почуття патерналізму: їм обов’язково потрібен цар, генсек або довічний президент, який буде за них думати.
По суті, Путін спирається на "лузерів", тобто на неосвічену частину населення Російської Федерації.
Для нього важливий не професіоналізм, а лояльність. Але чи можуть бути якісь перспективи у такої країни?
При цьому в Росії правлячий клас замінила мафія. А вся, так звана, російська державність – це суцільний симулякр.
Правляча мафія, яка виступає від імені російської держави проникла скрізь. І в неї немає навіть ідеологічної складової.
Є жага влади, жадоба грошей. І все. Бо все таки диктатори Муссоліні, Франко, Хорті, Піночет були особистостями, фігурами, чого ніяк не скажеш про Путіна.
За різними оцінками статки якого, на теперішній час, оцінюються від 40 до 200 мільярдів доларів.
Й хоча Путіну здається, що він надійно приховав вкрадене за допомогою "людей-гаманців" типу Ролдугіна, однак західним спецслужбам вже давно добре відомий не лише поіменний перелік цих глибоко "законспірованих" осіб, але й те, де вони конкретно тримають путінські гроші.
Хоча, якщо бути більш точним, то нинішній "путінізм" – це не що інше, як один із збочених варіантів правління нацистсько-шовіністичного режиму.
У першу чергу, йдеться про одержавлення економіки, перетворення Росії на корпорацію, про посилення шовіністичної риторики, про постійне просування ідеї народної єдності.
Єдності між партією, народом, вождем, постійні розмови про ідею справедливого насильства, навіть коли воно повністю незаконне, але реалізується від імені слухняних мас.
Об’єднання зусиль держави і певних фінансових еліт заради єдиної мети і т.д.
Однак путінська Росія наступає на одні й ті ж граблі, як і колишній Радянський Союз.
Читайте: Когда же этот "совок" закончится в конце концов?!
Реалізується "неосовок" з тією ж брехнею, ізоляцією, пошуком ворогів, економічною катастрофою. І він не менш бридкий і мракобісний, ніж СРСР.
У цьому сенсі останнє інтерв’ю Путіна французькому телебаченню можна вважати показовим. Він виглядав слабким, загнаним і намагався виправдовуватися перед Заходом.
Та невже він вірить, що його відверта брехня пройде так само, як у Росії, в Європі і США?
Необхідно звернути увагу на те, що все ж головним у цьому інтерв’ю була думка, а точніше мрія, яка вирвалася у Путіна мимоволі, як по Фрейду, що він планував залучити американські війська в розподіл сфер впливу в Алеппо, а значить і у всій Сирії.
І страшна образа і здивування, що ті відмовилися.
Пов’язати всіх кров’ю не вийшло. Путін пов’язав тільки себе ще більше з особистою відповідальністю за усі ті злочини проти людяності, котрі скоїла Росія за усі 5 років своєї підтримки диктаторського режиму Башара Асада у Сирії.
Очевидно, що Путіну в Росії починають довіряти все менше. Хоча "довіра" там явище досить таки специфічне.
Зазвичай люди довіряють тим, кого поважають. А поважають в Росії тих, кого бояться, так вже історично там склалося.
Звідси випливає, що росіяни довіряють тим, кого бояться. Звичайно, це довіра особливого роду – не щира, а та, яку росіяни висловлюють при опитуваннях. Такий собі специфічний "особливий шлях".
Тому останні опитування означають лише те, що Путіна, армію і ФСБ росіяни зараз бояться значно більше, ніж уряд, Держдуму і Раду Федерації.
Втім, у Росії таке поняття, як повага відсутнє в принципі. Є лише лицемірство, підлабузництво і страх.
Страх обумовлює ненависть, яка виливається в насильство до слабкого, тому що перед сильнішими вони плазують. Й це проявляється як у зовнішній, так і у внутрішній політиці.
Наприклад росіяни ненавидять Захід, заздрячи при цьому його силі.
Сприймають гуманізм демократії, як слабкість, при цьому бояться китайців (хоча ті слабші Заходу), тому що розуміють, що в разі чого, ті панькатися з Москвою не будуть.
Читайте: Запад есть Запад, Совок есть Совок
За великим рахунком, росіяни –нещасний народ, який пережив свого часу усі тяготи репресій і воєн. Але генетичний страх сидить у кожній клітинці всього національного його тіла.
Росіяни не спромоглися винести уроків зі свого трагічного минулого, тому так спокійно й байдуже сприймають трагедію путінізму в Росії.
Вони просто не готові боротися за те, щоб щось кардинально міняти у своєму житті.
Звідси у них таке велике довготерпіння до брехні, злодійства і цинізму влади Путіна, яка просто збожеволіла від повної вседозволеності.
Громадяни СРСР пристосовувалися до своєї канібальської влади за 70 з гаком років.
Коли чорні воронки в 1930-ті роки почали забирати людей ночами, народ спостерігав за цим і гинув.
Залишилися якраз ті, хто тремтять від страху і пристосовуються. Але чи може бути щастя рабам і боягузам?
У СРСР влада вивела нову, небачену досі породу людини, радянську, тобто совка.
Абсолютно покірного і безвольного, слугу – утриманця держави. Він в Росії, на жаль, домінує скрізь і досі.
Та чи можуть росіяни змінюватися в принципі, або їх доля вічний застій і деградація?
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...