Блог | Він навіки залишиться в наших серцях, а я тепер маю жити для дитини

"Ми завжди були разом. І зараз, нам із сином дуже важко пережити цю втрату, але Артур навіки залишиться в наших серцях як найкращий чоловік і батько", - перше, що розповідає Тетяна Музика, згадуючи свого чоловіка – кадрового військового, підполковника Артура Музику. Минуло вже більше року, як війна відібрала життя героя, але пам'ять про нього житиме, допоки кожен з нас його пам’ятатиме і допомагатиме його дружині та синові.

Підполковник Музика Артур Сергійович починав свою службу у 1998 році, коли вступив до Полтавського Інституту зв’язку. Стати військовим – було його бажання ще з дитинства. "Артур був чесним, відповідальним, допомагав всім, хто потребував допомоги. Був гарним батьком і чоловіком", - говорить дружина загиблого Тетяна. Їхній 10-річний син Марко і зараз продовжує наслідувати батька, адже у всьому брав з нього приклад. А тато старався весь вільний час проводити з сином. Та з початком війни, таких можливостей ставало все менше.

Читайте: "Я не хочу тата Героя, я хочу, щоб мій татко повернувся додому…"

Артур Музика проходив службу у Головному управлінні зв’язку Генерального штабу Збройних Сил України. Тож вже у 2014 році вперше виїхав до Слов’янська, виконувати свій військовий обов’язок. Там, на Сході, він вдруге побачив війну, яку він вже одного разу переміг, будучи в Грузії, де проходили шкільні роки. "Чоловік розповідав, як тоді було важко. Аби вижити, доводилось їсти хліб в перемішку із черв’яками, та щодня, по дорозі до школи, спостерігати дула автоматів", - говорить дружина військового.

У лютому 2015 року, Артур Музика знову вирушив на Схід. Потрібно було налагоджувати зв'язок. "Перед виходом з дому, Артур мене запитав, чи повернеться. Звісно, було тривожно та я була впевнена, що все буде добре, адже це було вже не перше його відрядження у горнило війни", - говорить дружина загиблого Тетяна.

Як тільки випадала нагода, Артур Музика завжди телефонував коханій та питав про сина. Так було і того дня, коли екіпаж автомобіля, у якому їхав Артур, потрапив у засідку поблизу села Логвинове, від чого всі, хто був в автомобілі - загинули. "Я була на лікарняному і якраз ми з Марком йшли з поліклініки додому і тоді зателефонував Артур, і спитав, як Марк. Я відповіла, що все добре. Ми приїхали додому і в мене знов задзвонив телефон, і знов Артур перепитав про Марка, мені це навіть здалося трохи дивним. Це була остання моя з ним розмова", - хвилюючись згадує жінка. Відтоді зв'язок обірвався. Ще були сподівання, що Артур Музика потрапив до полону та через декілька тижнів Тетяні зателефонували з Дніпра, туди, за допомогою волонтерів, які знайшли Артура, було доставлено тіло героя.

Читайте: "Краще я б померла, ніж мій тато". Допомога родині загиблого Героя

Артура Музику поховали на його малій батьківщині – Кіровоградщині. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) та званням полковника (посмертно).

Віримо, що читаючи історію про нашого захисника – Артура Музику, який загинув, аби ми мали можливість жити звичним життям, ви допоможете родині героя. Маркові дуже складно жити без батька, 10-річний син розуміє, що сталось і дуже сумує за татком. Зараз родині потрібні кошти, аби підготувати Марка до школи.

МУЗИКА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА TETIANA MUZYKA 4188370025872709 (Райффайзен банк Аваль)

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?