Блог | Стартер заел?

Вот и ко мне пришла беда - Стартер заел. Теперь уж это не езда, А ерзанье. И надо б выйти, подтолкнуть, Но прыти нет - Авось подъедет кто-нибудь - И вытянет... (Владимир Высоцкий. Чужая колея).

З ранку розривається телефон. Саме сьогодні, 1 березня, журналістам (отже і суспільству) нарешті стало цікаво: чи втрачають слідчі прокуратури свої повноваження і чи повинні передати кримінальні провадження до ДБР вже зараз. Кажуть, ніби судді відмовляються приймати клопотання від слідчих прокуратури. Запитують, якщо Кабмін вже створив ДБР, то чому ж воно не працює.

Люди добрі! Автомобіль, вийшовши з конвейєра, сам по собі не їде. Треба у кабіну посадити водія, в бак залити палива і ще зробити деякі маніпуляції. Нарешті - запустити стартер. ДБР не може працювати з дня створення. Треба призначити - через конкурси - керівників і слідчих, видати їм посвідчення, надати приміщення і комп'ютери, під'єднати до баз даних, тощо. Згідно з Законом "Про Державне бюро розслідувань" день набрання ним чинності (29 лютого 2016 р.) і день передачі матеріалів кримінального провадження від слідчих органів прокуратури слідчим органів ДБР не збігаються: матеріали кримінального провадження повинні бути передані до ДБР у тримісячний строк з дня початку здійснення Державним бюро розслідувань функції досудового розслідування (а не з дня утворення ДБР).

Схожа ситуація була у зв’язку із початком діяльності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Роботу НАБУ розпочато 4 грудня 2015 року, коли детективи Національного антикорупційного бюро України внесли до ЄРДР першу справу, про що у той же день оголосив директор НАБУ А.С. Ситник. Це і є початок здійснення функції досудового розслідування. Тому і 1 березня, і в наступні дні 2016 року слідчі прокуратури мають юридичне повноваження та обов’язок продовжувати здійснювати розслідування у кримінальних провадженнях, які відповідно до закону підслідні ДБР, але на сьогодні ще перебувають в органах прокуратури на стадії досудового розслідування.

Досудове розслідування - це державна функція, яка не може раптом зникнути, тим більше за волею певних суддів, які приймають безвідповідальні рішення, спираючись лише на власне розуміння закону. Ця функція може бути передана від одного державного органа іншому в установленому законом порядку. Якщо навіть зазначений порядок визначено в законі недосконало, це не є підставою для його порушення. Це є лише приводом для певного удосконалення закону.