Блог | Мої рекомендації: "Загнаних коней пристрілюють, чи не так?"

Щодня в світі створюється щось нове: в мистецтві, в науці, в медицині тощо... І в цьому, на щастя, доступному сьогодні потоці інформації про сучасні здобутки часто залишаються непоміченими здобутки минулого, зокрема в кіно. Сьогодні спробую заповнити цю прогалину...

Коли я вперше дивився цей фільм, такого поняття, як талант-шоу, в Україні ще не існувало, а відомий вислів про сир і мишоловку для мене був просто прислів'ям з підручника. Я підслухав захопливу розмову дорослих про сюжет і вирішив, що обов'язково подивлюсь. Така нетипова довга назва "Загнаних коней пристрілюють, чи не так?" одназначно здавалась нудною і було передчуття, що фільм виявиться таким самим. Але передчуття було помилковим: шок і захоплення від роботи Сідні Поллака дотепер хвилюють, як вперше...

Тоді я просто дивився історію про молоду дівчину і божевільний марафон, ще не вміючи шукати підтексти. Недавній перегляд став для мене своєрідним откровенням: це ж прототип сучасних розважальних телепроектів, в яких до своєї мрії доходить найсильніший, найталановитіший. Але, поклавши сили в конкурентній боротьбі, все одно доведеться ще сплатити за "харчування, медичну страховку й інші витрати"... А найгірше, що ці слова і позиція одного з головних персонажів дуже добре проектуються на нашу реальність, в якій нам озвучують мрію, дають в неї повірити, а потім, виснажених, на півдорозі розчаровують...

І от щоб власних розчарувань було менше, мої рекомендації: дивіться кіно з підтекстом і робіть правильні висновки!