Блог | Артисти і сантехніки, або Знову про "Законопроект Наташі Корольової"
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
В понеділок увечері в ефірі "Еспресо ТВ" гендиректор Палацу культури "Україна" розривав шаблони українського шоу-бізнесу та українського суспільства, розповідаючи, навіщо Україні російські гастролери, як він страждає від неприйнятого "Законопроекту Наташі Корольової" і вкрай здивований бездіяльністю української СБУ та Прикордонної служби .
Український шоу-бізнес (хто дивився) напевно прозрівав від того, що Роман Недзельський став ще й джаз-меном і "намагається просувати джаз в Україні", і що сестри Тельнюк, GG, ГуляйГород, Dakha Braha, Dakh Daughters і Мар'яна Садовська, виявляється, бояться сцени ПК "Україна".
- Вони бояться тої сцени, їм легше виступати в КПІ, в підвалі - там, де їм комфортніше", - авторитетно роз’яснив Недзельський, попутно повідомивши, що концерти Іво Бобула, Лілії Сандулеси і Павла Зіброва - це якість 21 сторіччя в залі преміум-класу (з останнім, до речі, не можна не згодитися: поки іншого такого залу в Києві більше немає і, на жаль, навряд чи передбачається в найближчому майбутнюому – хоча б тому, що вже 23 роки ніхто ніяк не добудує багатостраждальний Театр мюзиклів на Подолі).
Читайте: Скандал навколо концерту Корольової: далі буде
Але, мабуть, на пальму першості (не тільки в фейсбук-групі "Да ты упоротый штоле?") перлів, що пояснюють присутність в репертуарній афіші української столиці улюблениці Путіна, сміливо може претендувати сентенція гендиректора ПК "Україна" про артистів і сантехніків (навожу повністю) :
- Знаєте, чим відрізняються артисти і сантехніки? В мене є дуже хороший друг Віталій Клімов, який відкрив "Океан Ельзи". Він мені дав дуже гарну ідею: сантехнік, який ставить унітаз, не знає, хто буде його вживати. Я говорю про золотий унітаз. Зате всі дуже добре знають, хто за двічі легітимного агітував і співав. От коли ми будемо цікавитися сантехніком, який цей унітаз ставив, тоді в нас не буде виникати питань.
Втім, не нудно було й не шоу-бізнесовому глядачеві, якому Недзельський, як мантру, постійно торочив про те, що в засиллі російських гастролерів, які останні 2 роки анексії Криму та війни на Донбасі, виявляється, виступали на весіллях, нічних клубах, вечірках і корпоративах в Україні, винні хто завгодно – СБУ, прикордонники, депутати Верховної Ради, які так довго збиралися це зробити і, в результаті, так погано підготували такий потрібний закон, що його профукали, музичні телеканали, які не крутять українську музику, навіть Президент і (чомусь?) Прем'єр-міністр. Та тільки не він.
- Палац культури "Україна" не є державний кордон України, і директор Недзельський не є головний прикордонник, щоб ставити печатки. І якщо мені з прохідної телефонує Наташа Корольова і каже: "Роман Стефанович, я хочу до вас зайти, хочу поспілкуватися, то що мені – стати в дверях і її не пускати?
Читайте: Фанфары и фанфаронство гендиректора ДК "Украина"
Шкода, ні ведуча Мирослава Барчук, ні Юрій Макаров не знайомі з тонкощами шоу-бізнесу. Інакше вони б знали те, що відомо чи не кожному ресторанному музиканту й пересічному конкурсанту будь-якого телевізійного талант-шоу: що концерти, тим більше в "залі преміум-класу", навіть в 20 сторіччі так не організовувалися, щоб зірка для цього дзвонила з прохідної.
І, апелюючи до гендиректора ПК "Україна", всього лише варто було поцікавитися у співрозмовника: а хто, власне, той божевільний організатор, який ризикнув привозити улюблену співачку Путіна до Києва (пам’ятаючи хоча б про протестні акції під час концертів Лорак)? Хто збирає касу цих гастролей і хто "підписав" під її концерт Павла Зіброва, Гаріка Кричевського та Олега Винника (якщо ми забуваємо, що ще влітку на афішах була іще одна українська звезда, прямо пов'язана саме з Романом Недзельським)?
Але, напевне, я вже зовсім сильно чіпляюся до готовності ведучих доказово прищучити акулу українського шоу-бізнесу, в якого на питання моралі і громадянської відповідальності держслужбовця, що впливає на велику аудиторію, завжди напоготові "неубиваемый" аргумент про "господарську площину".
Читайте: Украинцы шоу-бизнеса и магия любви "русского мира"
Та навіть без їх знання шоу-бізнесової специфіки гендиректор Недзельський в цьому ефірі швидше нагадував вужа на сковорідці (особливо після включень Оксани Забужко і Віталія Портникова). Ще один фрагмент цього ток-шоу – щоб не бути голослівним.
ЮРІЙ МАКАРОВ: - Те, що ми толеруємо гастролі російських виконавців – це є незрілість наших мізків. Не треба приймати якісь особливі закони. Треба, щоб в країні було неприпустимим запрошувати і пускати сюди російських гастролерів. Це має бути загальноприйнятним суспільним консенсусом в країні, яка воює з агресором.
РОМАН НЕДЗЕЛЬСЬКИЙ: - Питання є емоційним і ви говорите зараз на рівні моралі. Коли була Друга світова чи Великая Отечественная – тоді була війна. Що робити нам із 3 000 000 людей, які постійно прямими переповненими поїздами їдуть зі Львова чи з Івано-Франківська до Москви?
МИРОСЛАВА БАРЧУК: - До чого ви наводите цю паралель?
РОМАН НЕДЗЕЛЬСЬКИЙ: - Я говорю про аудиторію, яка купляє квитки. Суспільний запит базується на інформаційній політиці. А сьогодні вона є такою, що українського мистецтва в ефірі немає, проте ми маємо тих, хто сьогодні є на афіші: Наташа Корольова, Валерій Меладзе, Кристина Орбакайте, Лайма Вайкуле.
Читайте: Nostalgie-символ эпохи золотого батона - ТАЯ от А до Я
Після цього ефіру стало абсолютно очевидним, що ніякої відміни концертів улюблениці Путіна і іже з нею не буде (принаймі допоки гендиректором головного концертного майданчика країни є вчорашній співбесідник).
Не варто їсти його "фірмову" локшину та тішити себе ілюзіями заголовків із сказаних ним фраз, мовляв, що концерти "можуть бути скасовані". Пам'ятається, рік тому, коли йому то було вигідно, Недзельський говорив, що всю репертуарну політику ПК "Україна " визначає він, а сьогодні гендиректору головного державного (!!!) концертного залу країни вже навіть не вигідно відповідати на запитання ведучої "Ви кажете, що це відповідальність СБУ. А де ж ваша відповідальність?"
На кону - бабло. А суспільний консенсус – навіщо? Кому це вигідно?