Блог | Як не втрапити в халепу, виходячи заміж за кордоном

"Залізна завіса" впала більше 20 років тому, а наші люди так і не встигли роздивитися, що, як і до чого відбувається в рідній Україні та за її кордонами. Досі не вщухають розмови на тему "добре там і сям". Тобто там, де нас нема. А час вже розплющити очі на певні речі.

Однією з таких "незручних" і пікантних тем є шлюби з іноземцями. Пропоную Вам реальний погляд на це питання.

На моїй попередній посаді я надивилась і наслухалась таких історій, що волосся дибки ставало. Думала навіть книжку написати про наших Роксолан. Може, колись знайду час.

Я в жодному разі не розглядаю цю справу в негативному світлі. Більше того, я щиро рада за українок, яким вдалося знайти родинне щастя за кордоном. Серед моїх знайомих є немало таких прикладів. Однак найчастіше українки втрапляють в халепу, причому з власної вини.

Вам, мабуть, вже в очах рябить від читання різного роду політичної риторики, виписаної дрібним шрифтом у вузьких шпальтах газет або на мерехтливому екрані комп'ютера. Щоб дещо урізноманітнити Ваше читацьке дозвілля, я вирішила подати статтю на досить непросту тему у формі невимушеного діалогу. Більша його частина відбулась у тролейбусі №18 в місті-герої Києві під час мого останнього візиту.

Отже, певного весняного дня їду я 18 тролейбусом, поруч сидить дівчина років так під 30 і напружено читає анкету для Шенгенської візи. Зараз їх найчастіше заповнюють і реєструють через Інтернет, але видно, дівчина не мала досвіду в цій страві й мусила роздрукувати, щоб олівцем заповнити потрібні поля. Дивлюсь на її муки, шкода стало. Зазвичай намагаюсь не встрявати не в свою справу, але цього разу не стрималась. "Ви неправильно тут пишете, треба ось так…". Пані підняла голову і глянула на мене з щирим здивуванням, її очі загорілись. "А Ви вмієте заповнювати візові анкети?". Вміти-не дуже вмію, анкети в кожній країні різні, але бачу певні очевидні речі. Підказала що могла. Пані дивилась на мене так, як дивляться на людину, яка серед ночі в дощ на порожній дорозі зупинилась і згодилась відбуксувати ваш несправний автомобіль. "Я заміж збираюсь у Бельгії". Чудово, вітаю. Але занепокоєння не зникало з її обличчя. Пані як би хотіла спитати: "Що мені робити?". Підхожу до питання здалеку: "А мову знаєте?". "Яку мову?". Все ясно.

Виявилось, що пані "немножко говорит по-английски", що її майбутній наречений на тиждень приїхав в Україну і так закохався у нашу героїню, що покликав заміж.

По-перше, такі спонтанні бурхливі почуття самі по собі викликають сумнів, правда? Як на мене, одного тижня замало, щоб приймати такі доленосні рішення, тобто пропонувати руку і серце. Звісно, можливі винятки, але їх чомусь надзвичайно мало.

А тепер по порядку.

Якщо Ви збираєтесь на Захід

Наскільки мені відомо, Центр роботи з жінками у Києві (знаходиться у сквері ім. Котляревського) та ще деякі громадські організації видавали брошури на тему, як не стати жертвою торгівлі людьми. Думаю, в Інтернеті можна їх знайти. Рекомендую. Там більш професійно пояснюють, але законодавство змінюється. Я пропоную кілька практичних порад, які, сподіваюсь, залишаться актуальними.

Ви можете отримати таку консультацію на місці, якщо Ви володієте місцевою мовою.

Так, без знання іноземної мови Ви як без рук. Йдеться про мову країни Вашого нареченого. Не тіште себе ілюзіями, що Ви обійдетесь лише англійською. Ніяк не вдається мені хоча б похитнути міф, що в Європі всі нею володіють. Винятком є лише Скандинавські країни, де рівень володіння англійською серед місцевого населення приємно вражає. Отже, не обманюйте себе і якнайшвидше беріться за опанування потрібної мови. Без неї ви будете безпорадні.

Непогано було б для початку побачити на власні очі паспорт Вашого обранця і по Гуглу і Фейсбуку перевірити, хто він такий. Навіть якщо Ви давно знайомі, під будь-яким приводом гляньте на його документи. Покажіть йому свій паспорт зі словами: "Ой, я ніколи не виходжу гарно на фотографіях. Подивись, в паспорті я зовсім на себе не схожа. А в тебе яка фотка в паспорті?". Повинно спрацювати. Краще здатися дивакуватою, ніж втрапити у халепу.

Ваш обранець напевно десь працює або має свій бізнес. Поцікавтесь, де, як, що, з ким. А далі Гугл допоможе. Якщо Ваш кандидат неохоче відповідає на ці питання, це має наштовхнути Вас на роздуми.

Поцікавтесь його родиною. Хто, чим займаються, бажано з конкретними назвами, може їх фото покаже. Але не захоплюйтесь і майте на увазі, що це не допит у Гестапо, а нормальна розмова двох дорослих людей, щиро зацікавлених одне одним. Просто спостерігайте за людиною і уважно слухайте ВСЕ. З незначних деталей і несуттєвих фактів теж багато чого дізнаєтесь.

Якщо у Вас виникають будь-які підозри, краще перевірте. Як кажуть, прості речі рятують життя.

Про те, як швидко і безболісно відкрити Шенгенську візу, напишу окрему статтю. Є фірми, які пропонують "зробити все за Вас". Я би не дуже їм вірила. Одне діло, туристична фірма, яка продає Вам реальний продукт (і тут теж бажано перевірити репутацію фірми перед тим, як нести гроші). Певна моя знайома вирішила так відкрити собі візу через фірму, що обіцяла золоті гори. За тиждень отримала назад свій паспорт зі штампом "відмова", тобто двері до країн ЄС для неї зачинились на 5 років. Як потім з`ясувалось, фірма підклала до її документів "липове" запрошення на роботу. Якось раніше у тої фірми це проходило, але саме того разу в консульстві вирішили перевірити. Не знаю, чому раніше не перевіряли, історія загалом темна. Так "лавочка закрилась", але моїй знайомій від того легше не стало. Висновок: хочеш зробити щось добре (особливо у "паперових" справах), зроби це сам.

Читайте: Навчання в Польщі: всі "за" і "проти" європейської освіти

Якщо віза у Вас вже на руках і багаж спакований, занотуйте собі десь адресу дипломатичного представництва України там, куди Ви зібрались. Хай краще не знадобиться, але береженого Бог береже.

За кордоном нікому не давайте в руки свій паспорт, окрім працівників прикордонної служби. В країнах ЄС в жодній установі у Вас паспорт не забиратимуть, а якщо треба буде зняти копію, то зроблять це у Вашій присутності. Якщо подаватимете документи на карту резидента чи щось подібне, Вам у паспорт поставлять печатку, а сам документ віддадуть назад. Карта резидента – це окремий документ зроблений з пластику. Може трапитись, що в консульстві України, якщо Ви захочете стати на облік, у Вас попросять паспорт і скажуть забрати через кілька днів. Якщо у Вас вже є карта резидента, можете залишити паспорт, якщо ні, наполягайте, щоб Вам негайно поставили штамп і паспорт віддали. Я б не ризикувала за кордоном бути без документа.

Пам`ятайте, ніхто, ніколи і під жодним приводом не має права забрати у Вас паспорт. Якщо ж таке трапилось, біжіть до поліції, там спишуть протокол, з яким підете/поїдете у найближче консульство України.

Якщо Ви ще не знайшли собі роботу на новому місці, або не збираєтесь її шукати, обговоріть з нареченим, яку суму він призначить на Ваші видатки. Інакше можете бути неприємно розчарованою. На Заході люди гроші рахувати вміють. Тому домовтесь стосовно цієї суми, а ще краще якось юридично це зафіксуйте.

Ознайомтесь з сімейним правом тієї країни, де збираєтесь виходити заміж. Ваші права у випадку розлучення, як виглядає сама процедура. Так, мало хто перед весіллям думає про розлучення, а я рекомендую.

У багатьох країнах ЄС практикується збереження роздільності майна після укладення шлюбу. Це означає, що кожен з подружжя є власником того майна, що мав перед шлюбом і того, що набув у шлюбі. У випадку розлучення його майно лишається з ним. Можна піти традиційним шляхом і тоді майно буде спільним. Обдумайте це питання. Якщо Ви погодитесь на роздільність майна, це може означати, що у випадку розлучення Ви опинитесь, грубо кажучи, на вулиці. Навряд чи Ви одразу влаштуєтесь на високооплачувану роботу, не знаючи мови та місцевих реалій. Тоді жоден суд не надасть Вам право опіки над Вашими дітьми (ну Ви ж на вулиці, як Ви їх забезпечите). Це Вам не Україна, де суди зазвичай стають на бік матері. Ні, там дитина залишиться з тим із батьків, хто краще забезпечить їй гідні умови для життя та розвитку. Страшно, моторошно? А от.

З іншого боку, якщо у Вас спільне майно, процедура розлучення може бути важчою і довшою. Все залежить від того, що для Вас важливо. Але сумніваюсь, що західний наречений погодиться отак вступити з Вами у шлюб, щоб після розлучення віддати Вам половину свого майна.

Щоб не лишитись на вулиці, обговоріть з Вашим нареченим, з чим Ви залишитесь у випадку розлучення та з ким будуть діти, якщо Ви таких теоретично плануєте. Він може страшенно обуритись, що Ви смієте думати про поганий фінал, а Ви не здавайтесь і стійте на своєму. Раджу укласти контракт, це цілком по-європейськи. Якщо буде скандал, не страшно. Страшно потім опинитись на вулиці.

Багатьом дівчатам з України західний наречений потрібен лише для того, щоб там "зачепитись". В жодному разі не хочу нікого образити чи засуджувати. Тому такого типу дівчата сильно не переймаються умовами розлучення. А даремно! Ошуканий чоловік може повідомити відповідні органи про те, що підозрює дружину в тому, що вона планувала фіктивний шлюб, і якщо зможе це довести, то її депортують без права повернення на 5, а то і 10 років. Навіть якщо обійдеться без таких драматичних сцен, то суто формально справа виглядає так: якщо Ви отримуєте карту резидента (спочатку Вам дадуть іі на рік, потім на два, потім може на зовсім), то Ваш чоловік також приходить особисто з паспортом і ви разом складаєте всі документи, в тому числі свідоцтво про шлюб. Для продовження терміну дії карти повторюється аналогічна процедура. Хіба що відповідні документи надасть Ваш роботодавець, але якщо чоловік підніме бунт, див. початок цього абзацу. Висновок: краще бути чесною, принаймні сама з собою.

Якщо матимете можливість, зареєструйте Ваш шлюб ще у консульстві України. Не хочу вводити Вас в оману і надавати неточну інформацію, тому уточніть, як на сьогоднішній день виглядає ця процедура. Так само після народження дитини візьміть у консульстві для неї українське свідоцтво про народження. Це буде юридичною підставою для того, щоб в разі проблем при розлученні українське дипломатичне представництво трактувало Вашу дитину як громадянина України. Це більше може знадобитись, якщо Ви збираєтесь заміж на Сході, але і на Заході не завадить.

Якщо Ви збираєтесь на Схід

Уважно прочитайте все сказане вище про західних наречених і зробіть те, що рекомендується. У випадку Сходу, особливо мусульманського, майте на увазі, що забрати звідти дитину може бути вкрай важко. Тут може не допомогти шлюбний контракт, оскільки згідно з мусульманським правом в разі розлучення діти до певного віку (в різних країнах по-різному, але зазвичай від 6 до 10 років) залишаються з матір`ю, а після того – з батьком. Але якщо у Вас хлопчик, то у Вас його, швидше за все, заберуть не дивлячись на вік. Пам`ятайте про це, виходячи за чоловіка зі Сходу, навіть якщо плануєте жити в Україні. Словом, розлучаючись на Сході, проблем не уникнути. Хіба що Вам трапиться добрий чоловік, але ж з добрими не розлучаються, правда?

Уточніть, чи існує між Україною та тією країною на Сході договір про екстрадицію. Якщо ні, то в разі якоїсь біди українські правоохоронці матимуть проблеми, щоб Вас звідти визволити.

Обговоріть зі своїм нареченим, як Ви будете одягатися після шлюбу. Чи змусить він Вас носити хустку? З`ясуйте це перед шлюбом. Правда, обіцянки не гарантуватимуть Вам, що чоловік не робитиме сцен щоразу, як хтось на вулиці проведе Вас довгим зацікавленим поглядом.

Бачила я не одну дівчину, яка добровільно одягає хустку. Таким мої поради не допоможуть. Але ж справа не лише в хустці, за цим стоїть цілий пласт культури і норм поведінки. Повірте, якщо Ваш обранець сповідує лібералізм в Україні, то чи вистачить йому мужності залишитись про цих поглядах там, на батьківщині. Сумніваюсь. Зазвичай чоловіки зі Сходу вдома поводяться так, як вчить традиція. Чи готові Ви до таких обмежень? Може хтось любить сидіти у золотій клітці, але я золотих ще не бачила.

Майте на увазі, що культурну прірву важко, а часом неможливо подолати. Так, культура Заходу теж відрізняється від української, про це теж не варто забувати. Але як би не було, чи готові Ви все життя спілкуватись на кухні іноземною мовою? З віком все частіше хочеться поговорити на якісь глибші теми. Щоб відповісти собі на це питання, для початку слід вивчити ту іноземну мову.