Блог | Чим небезпечний оптимізм українців

На цей рік для України була запланована лише одна оптимістична подія: безвізовий режим з Європою. Тепер, схоже, до цього приєдналась інша: визволення окупованих територій Донбасу.

Що ж, песимісти вчать російську, оптимісти – китайську, а реалісти – автомат Калашникова. До того ж, песимісти – це поінформовані оптимісти.

У Рік Червоного Півня варто все-таки бути реалістом. До цього спонукає всесвітня пожежа, що може спалахнути.

Поневіряння з безвізовим режимом призводять до невтішного висновку: не все залежить від України. На законодавчому рівні прийняли всі необхідні закони, які вимагала Європа, – але боязнь приходу до влади у Франції Марі ле Пен і сумні наслідки, що з цього випливають, а також деякі інші фактори перетасували всі карти в європейському домі. Якщо метелик змахне крильцями по один бік океану – на іншому стається тайфун чи цунамі.

Читайте: Почем нынче французская проститутка?

Надання безвізового режиму Україні залежить від політичної волі європейського співтовариства, яке зараз, мов кролик, загіпнотизоване удавом – Росією. Кремль готовий вискочити з коротких штанців Великого Жовтня, сторіччя якого гряде, лиш би не допустити безвізового режиму для України, розуміючи, що може розпочатися зворотній відлік реанімації Радянського Союзу не лише на пострадянському, а й європейському просторах. Євразійський Союз – це вам не хухри-мухри. Саме Європа – основна складова новітнього утворення.

Те саме стосується й окупованих територій Донбасу. Останнім часом лунають оптимістичні заяви щодо його звільнення вже в цьому році. Я дивуюся, чому ще не наТУКАли про Крим, який можна звільнити, скажімо, у 2018 році. А що, непоінформованих оптимістів у нас хоч греблю гати. А ось реалістів, які володіють автоматом Калашникова, та ще й на додаток мають мізки, порівняно не так уже й багато. Особливо серед тих, кого ми звично називаємо українською політичною елітою, заникавши до невпізнання це слово.

Оптимізм у 2017-ому на тлі Року Червоного Півня стає небезпечним для українців. Ось і Петро Порошенко перестав називати точну дату безвізу, бо європейські лідери вже стільки разів його дурили. Тепер цю почесну місію, схоже, виконує Андрій Парубій – поки не попечеться.

Тут головне не прожекти розповсюджувати, а бути пильним і не пропустити удар від Росії. Коли може запалати – та так, що нам і не снилось, – краще помовчати.

Вірити у світле майбутнє України треба. А ще краще – в Бога. І залишатися реалістом. Так що вчіть матеріальну частину, пані та панове. Я маю на увазі – автомат Калашникова.

Все буде Україна!