Блог | Убивство Маршала Гречки

Сьогодні в Дніпровському (як символічно помиляється богиня адвокатури Оксана Томчук, кажучи: "Дніпропетровському") районі міста Києва був вбитий Маршал Гречка.

Ще трошки - і вб'ють матьорого рейдера з 90-х.

Якого не змогли застрелити в 2006 в Дніпропетровську (на жаль, загинув охоронець, єдиний "злочин" якого - вірність). І який лишився живим після вибуху в кафе "Пепероні" в 2010.

Святих немає. І Гена теж далеко не свята людина з цікавою біографією.

Але влада сама зробила із Корбана мученика.

І знущаються над ним справді по-сталінськи.

І це очевидно, що не за грішки минулого, а за опозиційну (водночас - жорстко проукраїнську риторику).

Тим, хто пише, начебто Геннадій Корбан симулює хворобу - раджу приїхати на суд і подивитись на нього. Будьте людьми, зрештою, а не безсердечними істотами, котрі кепкують над тим, як відверто збиткуються над людиною після операції. Незалежно від того, як ви до нього ставитесь.

Думаю, ця справа увійде у вітчизняну історію. Завдяки відвертим тортурам.

Так само, як справа Ігора Мосійчука, якому 7 годин не давав життєво необхідних ліків в СІЗО СБУ начальник медчастини цього малоприємного закладу, вітчизняний "доктор Менгеле" Артем Даниленко.

А ще іудея Корбана для краси жанру треба судити за неонацизм. За його слова: "В Україні є титульна нація, тому Президентом має бути українець".

Після арешту Мосійчука Корбан приїхав до мене серед глибокої ночі і замість "добрий день" спитав:

- Яка треба допомога?

....

Не пам'ятаю, про що ми тоді говорили, але я чомусь спитав:

- А про що ти реально мрієш?

Він задумався і каже:

- Про доньку. Дуже мрію, що у мене народиться донечка. У мене чотири сина...

Так от, панове прокурори і судді, пацани, до речі, скоро виростуть.

І, якщо країна не зміниться радикально, вони не зможуть бути такими добрими і толерантними, як ми.

Просто не зможуть пробачати так багато, як пробачають наші покоління.

Це не про Корбана текст, сподіваюсь, ви зрозуміли.

А про те, що далі буде відбуватися в країні з такими судами.