Блог | Армійська буденщина

Діма, молодий контрактник ЗСУ, він лише місяць тому наважився перейти зі строкової служби на контрактну, але в новому статусі уже встиг відзначитися. Нещодавно перебуваючи на варті йому вдалося затримати підозрілого персонажа на відповідальному посту, за що солдата було відзначено подякою, подарунком, подано рапорт на премію, дали додатковий вихідний. Решта солдатів охоче підколюють його, мовляв пощастило, опинився у потрібний час у потрібному місці.

Читайте: А якщо вона повернеться? 7 хвиля мобілізації

Вчора Дмитро підходить до мене, питає, чи можна "подзвонити на ЮеМСі, дуже треба", я, звісно, під диктовку набираю номер, даю трубу, хлопець починає говорити, по інтонації чутно, що говорить з кимось із рідних і так ніби у чомусь винуватий, к каже, присмачивши фразу міцним слівцем, яке описує його душевний стан. Солдат читає німе питання у мене на обличчі і продовжує:

- Та поїхали у вихідний з Товарищем Прапорщиком (особистість більш відома у батальоні як Дикий Прапор) в город, пам'ятаю, тільки як випили по бокалу пива, більше нічо. Він ще пам'ятає як до нас підсіли якісь дівки, видно щось підсипали, бо його теж обчистили".

- Ну ти, компанію знайшов собі, а документи хоч залишили?

- Так, документи на місці. Та я більше ніні, тепер тільки солодка вода, максимум - 0,5 енергетика.

- Грошове заохочення тобі ще не нарахували хоч?

- Та, ні, і першої зарплати контрактника ще не було...

Може і добре, що сталася пригода саме зараз, служити хлопцеві ще 3 роки, а доля такий урок підкинула, хто знає куди ще доля закине. Певно, дійсно везучий, "у потрібний час, у потрібному місці".