Блог | Нетипове солдатське літо

Нетипове літо, закінчувалося для мене під аккомпанемент дощу. Мені важко пригадати настільки холодні і сирі останні дні серпня, які випали цьогоріч. Єдине, що дійсно нагадало про літо, так це диня. Її передала мені з Києва дружина, це була перша диня, що я скуштував цього року. Ще, саме 31 серпня я отримав на складі гумаки, доречі, річ прекрасна і просто незамінна зараз, сам не можу зрозуміти, чому раніш не отримав їх, адже дощова погода над Донеччиною цим літом була не вперше. Фактично весь день так і проходив у гумових чоботях, топтав лісову багнюку і розмокле грунтове бездоріжжя. З гумаками це набагато простіше ніж у берцах. Походу міркував, що найбільше запам'яталося з цього зовсім не типового літа.

Певно, ті дні, коли неподалік від місця нашої дислокаці розташовувася дитячий денний табір. У багатьох школах по усій Україні батьки під час канікул здають дітей у такі табори для того, щоб вони були під наглядом. Чесно скажу здивувався, коли цей "сервіс" виявився доступним тут. Не те, щоб зовсім близько від наших позицій, але не більше ніж 5-6 кілометрів за лісом і ставком можна було протягом кількох днів чути, як грають і сміються діти, іноді можна було розібрати навіть, які пісні вони співають. Втім, як тільки світовий день наближався до завершення, дитячі голоси вщухали, школярі розходилися по домівках, а з настанням темноти "вмикалися" зовсім інші звуки. З абсолютно протилежного боку, кілометрів на 10-12 починали працювати ворожі гармати і міномети. Гупали душевно, кілька годин поспіль, за лісом навіть видно було заграву. Такий дисонанс: удень дитячі співи та сміх, а вночі артилерія сепаратистів.

Власне уся країна живе уже не перший рік у такому режимі, ніби усе гаразд, а з іншого боку війна і десь між цим усім ми.

За кілька днів до осені денний табір згорнув свою діяльність, тиждень з 23 серпня ""привіти" з того боку лінії розмежування "потовстішали", але перед днем знань на кілька днів вщухли, та й дощі вщухли, гумаки довелося поки відкласти, життя триває.