Блог | Чи пам'ятає Європа уроки історії?

Глибоко вражений і обурений змістом п'яти керівних принципів Євросоюзу щодо побудови відносин з Росією, одноголосно (!) прийнятих за підсумками засідання міністрів закордонних справ 28 країн ЄС 14 березня 2016 р. Серед них не виявилося найголовнішого - принципу територіальної цілісності і недоторканності кордонів у Європі.

До них включена "повна імплементація мінських угод, яка необхідна для будь-яких зрушень у відносинах ЄС-Росія". При всіх фундаментальних недоліках мінських угод, ця вимога хоча б теоретично спрямована на відновлення цілісності України та її кордону на Сході. Однак, як добре відомо, мінські домовленості обходять стороною проблему незаконної анексії Росією нашого Криму. Там про це немає жодного слова.

Як виявляється, нема цього і в інших чотирьох згаданих керівних принципах. Тож Євросоюз фактично визнає, що перша після закінчення Другої світової війни анексія чужої території в Європі - Криму, яка зламує увесь післявоєнний устрій і порядок на нашому континенті, більше не розглядається як першочерговий виклик у двосторонніх відносинах ЄС з Росією.

Цей абсурд не укладається в рамки елементарного здорового глузду.

Це яскраве свідчення того, що сумно відома "політика умиротворення агресора" є вкрай заразною хворобою, що поширюється як епідемія у складні часи. І де ж ті наші "надійні" союзники в Європі - країни Балтії, Польща, Швеція, Велика Британія та ін.? Схоже, страх та жадібність - погані порадники.

Пошук миру на основі умиротворення агресора може принести європейцям коротко-термінову вигоду, але стратегічно Європа програє. Така політика лише демонструє слабкість та готовність поступатись залякуванню, заохочуючи тим самим агресора до подальших дій та збільшуючи ризик великої війни в Європі.

Нинішні пігмеї на чолі європейської політики погано вчили уроки власної історії.

Та Бог їм суддя. Нам самим слід дбати про власну долю та брати її у власні руки.