Блог | Навіть гірше (порочне правосуддя)
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Мені пригадується один сюжет на телебаченні з часів Януковича. Судять, здається, двох учасників протесту на Майдані. Один настільки скалічений, що не може навіть сидіти. Він лежить на лаві напівживий, напівмертвий. І суддя, на вигляд досить нормальна жінка, зовсім не схожа на ката, виносить йому якийсь звинувачувальний вирок, навіть не спитавши, хто довів його до такого стану, не вияснивши, чи здатен він свідомо брати участь у судовому процесі. Пізніше я навіть чув, що вона справді хороша і добра людина. Але цей процес переважив будь-які оцінки щодо неї, окрім найгіршої.
Думав, що всі ці злочини і викривлення правосуддя щезнуть із нашого життя разом з започаткованою попереднім режимом дикістю. Та ні. Ось розпочата кримінальна епопея з Корбаном. Його заарештували вдруге. Хоч вперше його навіть відпустили з в’язниці, обмежившись домашнім арештом. Вдруге –ніччю, з усіма супроводжуючими арешт атрибутами й санкціями. З вже повторними обшуками його житла і батьків. І везуть вже хоч не до дуже віддаленого від Дніпропетровська Чернігова, а до ближчого Києва, але хрін за редьку не солодший. Певно, це не обходиться непомітно для його здоров’я. Лікарі клініки Амосова констатують, що слабує серце і Корбану необхідно у нього вставити для стени. Що й роблять. Водночас київські судді приймають рішення, що його негайно треба доставити в суд і оголосити вирок. Що теж роблять.
Я сам пережив подібну операцію на серці. Теж маю два стени. І перші після операції дні мені не тільки не дозволяли ходити кудись ні по судах, ні по знайомих, а навіть вставати. І це їхнє рішення підтверджував і стан мого здоров’я. Я справді не міг це робити, якщо навіть би дозволяли. Потім ще більше місяця довелося вичухуватися в тому числі і в одній із лікарень міста. А тут?
Невже так лікарі надвдало провели операцію, що недавно прооперований міг стати миттєво навіть перед судом, де особливо потрібно мати ясний розум і міцне здоров’я, щоб цілком свідомо брати участь у доленосному для нього процесі. На ньому має вирішуватися питання про зміну Корбану запобіжного заходу - чи знаходитися йому і лікуватися вдома чи у лікарні, а чи у в’язниці.
Читайте: Убивство Маршала Гречки
Він, цей процес, чимось нагадує процеси дикого середньовіччя і ще недалеких сталінських часів. Вони, можливо, чимось були близькими попередньому президенту України і з ним кучці його клептомануватих прибічників. Але ж зараз? Коли діє наша цивілізована проєвропейська влада, коли наша республіка вже парламентська-президентська. Де той парламент? Де президент? Чому не реагують? Чому не закликають повернутися до цивілізації?
Можливо, у Корбана є гріхі. Можливо, він заслуговує якогось покарання. Але українська феміда має діяти так, щоб ніхто не сумнівався у її правочиності, об’єктивності і невибирковості. А тут? Злочинців у державі безліч. І не просто якихось побутовиків. А навіть ворогів та зрадників держави. Але тут застосувати правосуддя не поспішають. Першочерговий вибір цієї феміди зупиняється на патріоті, який відстояв Дніпропетровськ від чужої агресії, по суті запобіг окупації ворогом нашого півдня і сходу. Може, не з того почали? Може, він менш небезпечний для держави, ніж її вороги? Може, його доведені заслуги переважають над його ще не доведеними зловживаннями?
Про суддю Чауса повідомляється, що він судив майданівців. Зрозуміло тоді, який він суддя і які у нього політичні переконання. Вони можуть суттєво завадити правосуддю. І дуже вже нагадує ця історія колишній суд за пори безчасся Ющенка, коли відомого обвинувача донецької мафії Пенчука судила донецька ж суддя, яку перед тим той же Пенчук викривав у шахрайстві та хабарництві. Чому той процес відбувався у рідному для Пенчука але ворожому йому Донецьку, а не в Києві? І чому процес Корбана не відбувається у рідному йому Дніпропетровську, в першу чергу з яким пов’язана його чи злочинна, а чи позитивна діяльність, а в Чернігові або Києві? Тут, здається, спільне одне: призначають там, де зі звинуваченим обійдуться гірше.
Будь-яка людина заслуговує на справедливе до неї ставлення і справедливий суд. Але що може статися з простими людьми, якщо несправедливість і жорстокість застосовується до людей непростих і навіть заслужених? І навіть з депутатами. Отже, постарайтеся привести наше так би мовити правосуддя до тями. Або потім побережіться.