Блог | Гроші лежать на землі

"Реформатори" вже рік годують нас "реформами". При цьому якість цих "реформ" прямопропорційна рівню професіоналізму "реформаторів".

Замість створення умов для ведення прозорого і чесного бізнесу в Україні, ми бачимо покривання старих корупційних схем та створення нових. Результатом такої "діяльності" стало зубожіння населення, а збитки олігархів перекладаються на державний бюджет, який наповнюється податками простих громадян та зовнішніми запозиченнями.

"Власність зобов’язує" говориться у статті 13 Конституції України. Схоже, що, на думку Уряду, зобов’язує вона лише простих українців. Пряма дія норм Конституції на олігархів та їх підприємства не розповсюджується.

Як приклад такої недбалості можна розглянути організацію паспортизації та інвентаризації об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури. Або, простіше кажучи, - інженерних мереж. Наприклад, мереж електропостачання.

Читайте: Латвия выделит Украине 300 тыс. евро на реформы

Будь-яка енергокомпанія, а також деякі фізичні та юридичні особи мають у "власності" мережі електропостачання. Це повітряні та кабельні лінії електропередач, трансформаторні підстанції тощо. Право власності в здоровій правовій державі передбачає його оформлення. А оформлення, відповідно, передбачає сплату податків за ці об’єкти та оренду земельних ділянок, які вони займають.

Але тільки не в нас. Навіщо оформляти право власності на десятки тисяч об’єктів, що займають тисячі гектарів територій, таким компаніям як Київенерго, Київобленерго, приватним власникам електричних мереж, якщо це автоматично потягне за собою "непередбачувані" видатки. Підставою для права власності, в Київенерго, наприклад, вважають акт розмежування балансової належності, що складається на основі Правил користування електричною енергією. Яке відношення вищевказані Правила мають до Цивільного чи Господарського кодексів в частині юридичного поняття "власності" – загадка.

Інвентаризація та паспортизація вищевказаних об’єктів не проводилась, не проводиться і навіть наміру ніхто не має її проводити. Єдиного центру збору та зберігання інформації про інженерні мережі та їх технічний стан теж немає. Достовірної інформації не мають навіть ті підприємства, у ніби то "власності" яких ці мережі знаходяться. Це все одно, що їздити на автомобілі без техпаспорту, номерних знаків та ніколи не проходити техогляд.

Отож і маємо безкінечні пориви теплотрас і водогонів, відключення електропостачання тощо.

Звичайно ж, маючи централізовану інформаційну базу щодо інженерних мереж, можна було б їх ефективно експлуатувати, а не лише ремонтувати; реконструювати, переоснащувати та розвивати замість сидіти на ресурсах і продавати "правильні" технічні умови на підключення до цих самих мереж. Маючи таку інформаційну базу, можна було б навіть проектні роботи виконувати, не виходячи з дому чи офісу. Позбувшись при цьому непотрібних "погоджень" з "інстанціями", які виконуються лише з корупційною складовою. Скоротилися б у рази строки будівництва та підключення об’єктів до інженерних мереж.

Читайте: Реформы в сельском хозяйстве: Минагрополитики внедрит аграрные расписки

Такі результати дали б декілька позитивних ефектів, що мали б державний рівень важливості:

-наповнення бюджету за рахунок отримання податків та коштів за землекористування;

-створення прозорої дозвільної системи в будівництві та енергетиці замість бюрократично-корумпованої радянського зразка. Що, безумовно, зацікавить інвесторів;

-спрощення підготовки супроводжувальних документів та значне скорочення строків на таку підготовку.

Для початку необхідно просто виконати норми діючої Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ №115 12.02.2013 року – тобто 2 (!!!) роки тому. А Мінрегіонбуду від політики популізму перейти до конкретних дій та створити умови для реалізації проекту єдиного державного реєстру об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

Реалізація такого державного проекту можна сміливо назвати справжньою реформою. І гордо глянути в очі Європи та США.