Блог | Підводні течії страхової медицини

Голова парламентського комітету з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець внесла на розгляд Верховної Ради законопроект про впровадження в Україні загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування з 1 січня 2018 року. На мій погляд, нічого нового у цьому законопроекті немає, позаяк таких законопроектів було вже дуже багато (до 20 законопроектів).

Втім є декілька головних аспектів без яких страхова медицина в Україні існувати не може. По-перше, цю реформу не можна реалізувати без фінансування медичного фонду. Ольга Богомолець зазначила в документах, що такий медичний фонд сформують. Сформують за рахунок кого? Гадаю, мова йде про фінанси українців. Позаяк вона пише: "страхову медицину потрібно ввести, адже в бюджеті немає коштів". Тобто, якщо у бюджеті немає грошей, то джерелами фінансування є або бізнес (який, на мій погляд, цим займатися не буде), або люди. По-суті, в Україні пропонують ввести новий податок, який називатиметься "страховий платіж". Але візьміть до уваги, що це буде податок для працюючих людей, позаяк звідки візьмуться гроші, наприклад, у пенсіонерів чи дітей?

Постає питання: для чого в Україні зараз вводити страхову медицину? З якою метою Богомолець повернулася до розгляду цього питання (зовсім нещодавно вона й сама заперечувала доцільність введення страхової медицини у країні, де йде війна).

Читайте: Рак груди и медицинское страхование

Нині держава витрачає на медицину 56 мільярдів гривень, це приблизно 3,5% ВВП. Цих грошей недостатньо. Іншими словами: медична система зараз недоотримує половини грошей. Все через те, що система не ефективна і її потрібно оптимізувати (підняти фах лікарів, провести переакредитацію закладів, провести аналіз кількості медзакладів ітд.). Повертаючись до теми недофінансування хочу навести приклад. У сім'ї, гіпотетично захворіла дитина і їй на лікування необхідно 500 гривень. Втім, чоловік дає дружині на купівлю ліків для сина всього 250 гривень. "Решту грошей якось знайдеш сама, або розберися, витративши лише ці", - каже їй. В результаті, дружина грошей не знаходить, а дитина залишається недолікованою. Ця змодельована ситуація дуже нагадує ту, яка зараз відбувається в Україні. І ось, для того, щоб стало більше грошей пропонується продавати страхові поліси. Тобто, українець зі своєї кишені дістане гроші, які нині несе у лікарню (приблизно 50 мільярдів) і купить собі страховку.

Варто зазначити, що людей, які можуть собі дозволити оплатити страховий полюс (ті, які в середньому отримують 4 тис 900 грн) невеликий відсоток в Україні. Постає питання: як із зарплатою у 2 тис грн. страховий поліс оплатить медсестра? А страховий платіж, для того, щоб покрити видатки з урахуванням працюючого і непрацюючого населення, становитиме 500-600 грн. Треба ж оплачувати якісну страховку… ми ж не почнемо страхову медицину так, як це було у Грузії, де люди платили по 5 доларів (маючи страховий поліс за який ти заплатив всього 150 грн в рік, при потребі, до тебе приїде швидка у якою буде лише зеленка). Усі міжнародні експерти вже давно дійшли висновку, що вводити страхову медицину в країні, де середня заробітна плата не становить 700-800 доларів немає сенсу. Відтак, до реформи зі страховою медициною нині є більше питань, аніж відповідей.

Читайте: Медицинская реформа в Украине: гуманнее - дать подохнуть

Страхову медицину в Україні ввести можна, але для цього повинні бути нормальні зарплати і фондовий ринок, позаяк страховий бізнес не полягає в тому, щоб зібрати гроші, його сенс у тому, щоб ефективно керувати зібраними коштами. За відсутності фондового ринку є ризик того, що страхових компаній, які захочуть вкласти гроші в акції якогось українського банку, потім повідомлять про банкрутство банку і вони не матимуть з чого виплатити страхові гроші своїм клієнтам. Саме тому рішення про введення страхової медицини зараз вважаю недоречним. Гадаю, зараз слід зайнятися реформуванням медичної галузі і залученням коштів у неї (а збільшити фінансування медицини в Україні можливо). В іншому ж разі, в умовах кризи, страхові компанії втрачатимуть гроші людей і за це ніхто не буде нести відповідальності.