Блог | Чому українці не щасливі?

Ледве не всі медійні ресурси облетіла інформація щодо рейтингу найщасливіших країн світу.

Дивно, що цей рейтинг під егідою ООН продукувала група експертів.

Звіт World Happiness Report базується на щорічному опитуванні населення за шістьома чинниками: ВВП на душу населення, рівень соціальної підтримки, очікувану тривалість здорового життя, соціальну свободу та рівень корупції. Оцінки виставляють за шкалою від 0 до 10.У рейтингу 155 країн. Лідерами є Норвегія, Данія, Ісландія, Швейцарія та Фінляндія. Україна посідає 132 місце.

Дивно тому, що експерти мали б розуміти, що рівень щастя, сприйняття людиною чи народом в цілому себе щасливими чи нещасними у більшості випадків залежить не від тих критеріїв, на які спиралися науковці – рівень ВВП на душу населення, соціальної підтримки, очікувана тривалість здорового життя тощо.

Читайте: Мистецтво бути щасливим

Насправді, набагато точніше можна було б вибудувати ієрархію найщасливіших країн і навпаки спираючись на опитування громадян цих країн, на те, наскільки вони самі себе вважають щасливими.

Адже немає нічого більш індивідуального та суб’єктивного, ніж розуміння щастя. І малозаможні представники, для прикладу, латиноамериканських країн чи тихоокеанських островів (незалежно від ВВП на душу населення, тривалості життя, чи то вищої освіти) набагато частіше відчувають себе щасливими ніж норвежці чи данці. (Окрема тема на підтвердження цієї думки – рівень суїцидів на одиницю населення різних країн).

Тому значно коректніше вибудовувати список країн за рейтингом конкретних показників, які можна вирахувати об’єктивно і тому порівнювати, а не визначати рівень щастя, спираючись на свої власні уявлення про це саме щастя.

Щоправда, і на превеликий жаль, щодо місця у заявленому звіті WorldHappinessReport саме України особливих сумнівів не виникає (132). Адже дуже багато з нас щасливими себе ніколи і не відчували.