Гриценко: начальник Генштабу не похмеляється?

Анатолій Гриценко

Начальник Генштабу не похмеляється?

Чув від військових, що начальник Генштабу генерал Педченко небайдужий до спиртного, інколи його не можуть по 5-7 днів знайти, навіть для доповіді начальству – вимикає мобілки і йде в астрал...

Але ж інколи треба й похмелятися, хоча б перед міжнародними зустрічами високого рівня. Бо інакше трапляються казуси, смішні і водночас сумні.

Цієї доби Педченко – головний news-maker. Стрічки новин заповнені його повідомленням "В Україні з'явиться новий рід військ":

"У Збройних силах України планується сформувати окремий рід військ – Сили спеціальних операцій.

Про це повідомив начальник Генштабу – Головнокомандувач ЗСУ Григорій Педченко під час зустрічі в Києві з Верховним Головнокомандувачем Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі адміралом Джеймсом Ставрідісом.

За його словами, це буде зроблено у рамках запланованих до 2017 року реформ в українській армії..."

Що тут сказати? На думку спадають переважно непарламентські вирази, але спробую...

Перше. Рішення про створення Сил спеціальних операцій було прийнято три з половиною роки тому – 17 грудня 2007 року. В цей день, останній на посту міністра оборони, я підписав Програму створення Сил спеціальних операцій. Тобто не установчий наказ щодо необхідності створення нового роду військ, а детально опрацьований і збалансований (за цілями, заходами, ресурсами і кінцевими результатами) документ, у якому вказані відповідальні і терміни виконання. Перш ніж готувати Програму, особисто об'їхав усі частини спецназу, вивчав ситуацію на місці, працював не лише з командирами частин, але й безпосередньо з командирами бойових груп. Провів переговори з міністрами оборони дружніх держав, які мають ефективні сили спеціальних операцій, щодо навчання і стажування українських офіцерів, закупівлі спеціальної техніки і зброї. Особисто підбирав кращих офіцерів спецназу для направлення їх на навчання за кордон і у миротворчі місії, наближені за завданнями до тих, які мають виконувати наші Сили спецоперацій.

Друге. Згідно тієї Програми сьогодні Сили спеціальних операцій уже мали би діяти як ефективна і найбільш боєздатна структура у складі Збройних Сил. Педченко ж говорить про якісь заплановані реформи на рубежі 2017 року, вже за межами каденції Януковича... Ніякі реформи Януковичем ще не заплановані – жодного такого документу він не затвердив. Жодного! За півтора року! Суцільне бла-бла-бла...

Третє. Замість того, щоб виконувати Програму, затверджену в 2007 році, Міноборони, починаючи з Єханурова і до Єжеля, займалося чим завгодно – Батуринським ліцеєм, парадами-шоу, створенням нових академій і інститутів, тепер кадетських ліцеїв (при тому що випускників існуючих нема куди дівати), розтринькували кошти, які мали би бути спрямовані саме на розвиток Сил спеціальних операцій. Дорогоцінний час і ресурси бездарно втрачено!

Четверте (головне) – Сили спеціальних операцій вкрай необхідні українській армії. Щоб асиметричними діями, в тому числі на території противника, змусити його відмовитися від будь-яких ворожих намірів щодо України. Без традиційного зіткнення "лоб проти лоба". Невеликий за чисельністю, мобільний і добре оснащений підрозділ спецназу, спроможний діяти асиметрично, за нинішніх умов вартує більше, ніж армійський корпус. Це не тема для широких публічних дискусій, це те – що треба робити і менше говорити (фахівці мене зрозуміють).