Блог | Великий солодкий кінематографічний обман
Щоразу коли якийсь кіногерой чи кіногероїня пробираються по висотному карнизу в потрібне вікно, щоб захопити злодюгу чи, навпаки, визволити когось чи втекти від переслідування, я так боюсь і переживаю, ніби сама там йду, балансуючи над страшною висотою.
Причому я передивилася купу документальних кадрів, де показують, як це знімають, що насправді кіногерої просто йдуть по горизонталі, зображуючи на обличчі переживання і страх. Але кожного разу я аж пальці ламаю, щоб кіногерой, навіть, якщо це втікаючий злодій, не впав чи не зірвався з карнизу.
Із усіх кіноефектів я найбільше переживаю саме за ці карнизи. Ні монстри, ні потвори, ні літаючі страшні птахи чи ящури, ані розбійники чи кілери в засадах не змушують так затримувати дихання і по-справжньому трястися від страху. І так кожного разу.
Великий солодкий кінематографічний обман.
Але, якщо віриш, навіть якщо обман тебе вже наздоганяв, все одно кожного разу щиро переживаєш. Хай так і буде. І не лише з кіно.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...