Блог | "Простые решения" стоят очень дорого

Так в Україні історично склалося, що кожне покоління політиків і державних управлінців стає на одні й ті самі граблі — заборони, обмеження, ручне регулювання. Здавалося б, що простіше? Є проблема? Ухвалюємо рішення "заборонити" — і проблема зникає.

Але такі "прості рішення" насправді призводять зовсім до іншого: замість однієї проблеми, яку так рішуче "заборонили", розквітає цілий букет нових.

Поглянемо у нашу не таку вже й віддалену історію. Батьки української Конституції встановили позаблоковий статус України, фактично заборонивши нам на довгі роки приєднуватися до ЄС чи НАТО. Вже немає сенсу аналізувати, якими (не)раціональними фобіями чи політичною доцільністю вони керувались. Натомість Україна обросла силою-силенною Угод і Конвенцій так званого СНД, що був фактично російським центром інтеграційного тяжіння та кайданками, які кріпили Україну до постімперського простору. Історичний парадокс полягає в тім, що Україна втратила 30 років свого євроінтеграційного поступу і врешті має війну з колишнім "центром" інтеграційного тяжіння. Конституційна "позаблоковість" позбавила нас можливості мати гарантію захисту з боку країн західного світу від російської агресії, що й стало одним із вагомих аргументів для російського вторгнення. Тепер у Конституції України чорним по білому записано наш шлях до раніше заборонених блоків, але за виправлення цієї історичної недалекоглядності ми сплачуємо жахливу ціну життями наших захисників і цивільних.

Дорога до пекла встелена добрими намірами — це практика українського державного регулювання та тотальних заборон. Ще один приклад — регулювання цін на пальне. Кожного разу, як держава своїми невмілими руками і не завжди з компетентною голівонькою втручається в ринок, настає колапс. Згадане пальне просто зникає. Воно є десь на складах або в дорозі від заводу-виробника, але його немає в колонках, бо ціна ринку не відповідає "граничному рівню державного регулювання", адже не можна продати пальне поза встановленим державою ціновим коридором.

Що маємо від такого "регулювання"? Мутки та схеми сірого і чорного ринків, мільярди гривень потекли повз державний бюджет. Пальне ж людям та бізнесу потрібне, а ринок, як і природа, не терпить порожнечі. Тому поруч із забороною продавати пальне поза "регульованою державою ціною" розквітає безконтрольний ринок "сірого пального" та "бодяги": двигунам і паливним системам — гаплик, бюджетним надходженням — те саме.

Щодо можливого застосування медичного канабісу, який рятує людей від больових страждань, вже зламано безліч списів, годі й згадувати. Хоч у розвинених країнах його застосування давно легалізували. Але не в Україні. Апологети подальшої заборони медпрепаратів із медичним канабісом мають самі собі поставити запитання та чесно на нього відповісти: ви направду вірите, що людина з пекельними болями не знайде де і як його дістати? Знайде і використає відповідний медпрепарат. Нелегально.

І чого ви добилися своїми заборонами? Що абсолютно спокійно функціонує безконтрольний нелегальний ринок медпрепаратів, який контролюють нечисті на руки люди в погонах, бандити та "чорні" фармакологи. Можемо забути про контроль, білий бізнес з виробництва й імпорту зі сплатою податків та якісний легальний медичний продукт. І можемо махнути рукою на армію воїнів і ветеранів, які почнуть шукати ці препарати, аби здолати наслідки поранень і каліцтва.

Усі заборони завжди грають на руку чорному ринку, корумпованим чиновникам, "перевертням" різних мастей і їхнім публічним блазням — лобістам-популістам, які традиційно прикриваються високими цілями та пропонують суспільству прості рішення у вигляді заборон без оцінювання наслідків. Традиційну ходу по граблях.

І навіть війна, падіння економіки, криза ринку праці в Україні не зупиняє "реформаторів-заборонників".

Черговою "геніальною ідеєю" тотальних заборон відзначилась тепер Держпродспоживслужба. Яким же було моє здивування, коли побачив на сайті цієї держструктури ініціативу заборонити викладку тютюнових виробів у легальній (!!!) роздрібній торгівлі. З одного боку, прибрати вітрини з сигаретами – і вони будуть менше вабити випадкових споживачів, тож українці стануть здоровішими. Але з іншого – людина, яка свідомо купує цигарки, знайде їх з-під землі, навіть у чорта в пеклі. Однак тепер не факт, що в легальних мережах.

Фактично ініціатива Держпродспоживслужби пропонує загнати легальну торгівлю у підпілля — адже легальні та якісні тютюнові вироби продаватимуть "з-під поли" на однакових правах із контрабандним товаром і підробками (контрафактом). Кому ця заборона на викладку легальних сигарет у легальних точках продажів піде на користь? Хто виграє від таких заборон? Звичайний українець? Та ні! Очевидно, що така заборона вигідна лише одному гравцю — "чорному" ринку тютюнових виробів, який і так вже "від’їв" собі 20% та мінуснув десятки мільярдів для бюджету. Забутьте всі ці історії про "здоров’я нації" у разі розквіту нелегального ринку тютюну.

Заборона "бачити цигарки" лише стимулюватиме зростання "тіні", бо вона в очах споживача опиниться на однакових правах із "білим" ринком. І позбавить відповідні контролюючі структури можливості побачити контрафакт, підробку, безакцизний продаж цигарок.

Наші міжнародні партнери та союзники і так вже скоса поглядають на Україну, яка просить мільярди підтримки, а при цьому сама через своє недолуге регулювання "пускає повз пальці" ті самі мільярди. Це лише пів біди. Така заборона, крім бюджету, вдарить ще й по легальному бізнесу – торговельним мережам. За власними оцінками Держпродспоживслужби, заборона відкритої викладки сигарет вплине на понад 178 000 представників малого та середнього бізнесу — це люди та бізнеси, які інвестували кошти у свою легальну (!!!) працю. Тепер вони мають знову витратити гроші на переобладнання своїх магазинів, кіосків, вітрин і відділів у магазинах. Це ще один фінансовий тягар для бізнесу, який з останніх сил працює "на світлій стороні". На недоречні забаганки держави бізнес витратить третину мільярда (!!!) гривень за п’ять років. Мало того, на адміністрування новацій держава також витратить майже 660 млн грн — нам більше нікуди подіти ці кошти під час війни? Як бачимо, чиновники винайшли черговий безглуздий "барабан з овочерізками", які нещодавно збурили суспільство.

Чи потрібні нам зараз нагально такі новації, коли український бізнес тримається з останніх сил? Чи може сьогодні країна дозволити собі втрати надходжень до бюджету країни, в той час коли його наповнюють наші іноземні партнери? Запитання схоже на риторичне, проте має доволі очевидну відповідь.

Тож, можливо, замість заборон державі та її регуляторам краще шукати альтернативні рішення замість чергового пострілу в ногу?

Як показує досвід, рано чи пізно більшість таких заборон скасовують.

То чи не краще подумати і не робити дурниць замість того, щоб потім виправляти дуже дорогі помилки? Помилки, ціною в життя.