Блог | Как работает налоговая система в Австралии: две реальные истории

Увидел эту диаграмму уровня налогов в разных странах и вспомнил историю о себе и о налогах в Австралии. В Австралии есть две проблемы для рядового гражданина – это лошадиные цены (путешествие в супермаркет за едой для семьи из трех человек, из которых два человека сидят на диете, а третий – из категории "юноша, почти ребенок, а скажут, что нас было четверо", раз в неделю оставляет в местном Сильпо примерно 450-500 долларов США) и лошадиные налоги (прогрессивная шкала, максимальная ставка налога – 45%, начинается с годового дохода примерно в 110 тысяч американских долларов в год, что здесь совсем не редкость ).

Для тих, як я, в кого доходи майже на 100% з-за меж країни, є прогнозований квартальний ПДФО, який вираховується місцевою податковою за підсумками попереднього податкового року. Да, і податковий рік – з 1 липня до 30 червня наступного року, а не календарний. Тобто податкова бере все те, що я заробив, наприклад, з 1 липня 2015 року по 30 червня 2016 року, після того множить це на коефіціент інфляції, збільшуючи таким чином базу оподаткування, вираховує скільки б я заплатив з цього ПДФО, ділить цю цифру на чотири, а після того надсилає тобі листа, де написано, що ти в 2016-2017 фінансовому році маєш щоквартально заплатити стільки-то очікуваного податку на доходи фізичних осіб.

За підсумками року, в залежності від реального доходу, тобі або доначислюють ще трохи (або не трохи), або держава повертає тобі переплачені податки. При чому, маю чесно зізнатися, повертається дуже оперативно – я двічі переплачував податок на доход, і двічі мені переплату повертали протягом приблизно двох тижнів після подачі податкової декларації. Все це відбувається без контакту власне з податковою – все, що я роблю, - це раз на рік приходжу зі стосом документів до свого податкового юриста, який дивиться на те, чи я вірно класифікував вилучення з бази оподаткування, і після цього подає мою податкову декларацію.

За 15 років життя в Австралії і подання податкових декларацій тут я жодного разу не бачив податкового інспектора. В нас з дружиною є невеликий бізнес, який також за 14 років свого існування жодного разу не бачив податкового інспектора (але ми знаємо, що краще бути чесними, бо якщо раз збрехати і тебе візьмуть за твою дупу, то після цього життя вже не буде – я вже писав про те, що було з Полом Хоганом, якого всі народжені до 1980 року знають за фільмом "Крокодил Данді", коли він вирішив не платити податки.

Так от, дві історії про персональні податки.

Перша – про війну. В останньому податковому періоді, з 1 липня 2022 року до 30 червня 2023 року, мої доходи були близькими до нуля. При цьому в попередній податковий період, з 1 липня 2021 року до 30 червня 2022 року, я задекларував дуже багато доходів, тобто я був далеко і безнадійно в області тих, хто платив 45% зі своїх доходів. І от я приходжу до свого податкового юриста і пояснюю йому ситуацію: в моїй країні війна, я втратив майже всі свої персональні інвестиції та джерела доходів, а Австралійська держава хоче мене обкласти податком за ставкою 45%, бо дохід попереднього періоду (з якого доходу я вже заплатив ці самі 45% максимальної ставки прогресивного податку) наводить їх на думку, що в мене і цього року буде не менше. Звісно, мені всі переплати повернуть за пісумками року, але це означає, що я де факто буду кредитувати австралійське казначейство, якщо буду платити як є.

Податковий юрист каже мені:

по-перше, заплати першу порцію податків, яку тобі надішлють, бо не заплатити вчасно дуже погано – якщо потрапиш в "чорний список", то після цього треба буде платити все вчасно і завчасно та чекати доки тебе за якимсь алгоритмом, який знає тільки податкова, з цього списку викреслять (і невідомо, чи викреслять взагалі).

По-друге, він напише листа в податкову, в якому пояснить, що: (а) основним джерелом мого доходу був бізнес, пов’язаний з Україною, де зараз іде війна (от посилання на статті про це в газетах), (б) я втратив значну частину свого бізнесу у зв’язку з цим (от посилання на статті в місцевих газетах про мене), (в) просимо врахувати цей факт при призначенні очікуваного податку на 2022-2023 фінансовий рік і перерахувати його з огляду на очікуваний дохід в розмірі [набагато меншому, ніж було за рік до того], (г) просимо також врахувати це як пояснення того, чому мій задекларований дохід в цьому періоді настільки сильно впав. Останнє важливо, бо хоч ніхто не знає як точно працюють комп’ютерні алгоритми податкової, але всі знають, що вони дуже чутливі до суттєвих коливань в рівні декларованих доходів – тобто якщо в минулому періоді було дуже багато, а в цьому стало нуль, то ймовірність додаткової перевірки твоєї податкової декларації дуже висока. За два тижні після того, як я заплатив перший квартальний податковий платіж, який базувався на останньому довоєнному році, мені прийшов лист з новою, набагато нижчою сумою податку.

Друга історія – про те, як я зрозумів чому я плачу податки. Недалеко від мене є велика променада над океаном. Вона йде уздовж берега, іноді дуже близько до океану, іноді трохи віддалено від нього, але океан завжди поруч з тобою. Там дуже добре бігати і я там ще років три тому регулярно бігав, бо там можна і п’ять, і сім, і десять кілометрів, і все це – поруч з океаном. Одного дня в нас був шторм. В океані шторми бувають дуже часто, але цей шторм був дуже сильним – весь пісчаний пляж акуратно перенесло хвилями на променаду, ліхтарі повздовж неї поламало, бетонні плити частково виворотило, а перила уздовж найнижчої частини променади поскручувало морськими вузлами.

Ми живемо далеко від променади, до нас звуки шторму не долітали, тому я все це побачив наступного дня, коли вийшов побігати на променаду і побачив, що, власне кажучи, бігати там неможливо, бо не дуже зручно бігти по кісточки в піску, перестрибуючи повалені фонарні стовпи. Наступного дня я бігав далеко від променади і океану і тільки під кінець, вже добігши дистанцію, пішов подивитися як там взагалі. І здивувався тому, що променада була на місці.

Піску вже не було (він був знову на пляжі), повалені ліхтарі повбирали, виворочені бетонні плити та покручені перила вигородили червоно-білими загородками, а променада була знову доступна для людей. Там ще працювали комунальники, але вже було видно, що основні наслідки стихії прибрано. І ось тоді я згадав, що дедлайн для плати податків за попередній квартал був вчора і я їх забув заплатити... Сказати, що мені стало соромно – то не сказати нічого, бо я побачив як люди, вибачте, в’**ували всю ніч, аби променада зранку знову стала такою, якою можна користуватися, а я їм зарплату, можна сказати, затримав. Після того жодного разу не пропускав термін сплати податків, бо бачу, що муніціпалітет та держава витримують свою частину суспільної угоди, тобто я маю витримувати свою, хай навіть іноді і в розмірі 45% з деякої частини свого доходу. Це, дійсно, ідеалізована картина, бо в Австралії дуже багато недоліків, але податки тут платять всі. І я можу подивитися куди вони йдуть – в місцевому аналозі Дії є окремий пункт меню Where your tax money goes, де мені показують як було витрачено ХХХ доларів, що я їх заплатив податками.

З вами була економічна редакція #Радио_Антипод.