Міністр економіки Павло Шеремета: Загроза дефолту вже знята

Iнтерв’ю з новим міністром економіки Павлом Шереметою вийшло одним з найнесподіваніших. Ми його записували в коридорах будинку уряду, на вулиці, в метро і закінчили вдома у міністра на Печерську – "Обозреватель" домовився сфотографувати і квартиру, в якій живе новий урядовець (фото екскурсію в рамках проекту "Будинки політиків" чекайте незабаром. - Авт. ).

Видео дня

Приїхали до Мінекономіки у п’ятницю близько пів на восьму вечора. Робочий день міністра ще тривав. Дочекалися, поки доробить останні справи, і поїхали разом із головним економістом країни до нього додому на метро. Свій Lexux він зазвичай вранці залишає біля школи в центрі Києва, куди відвозить двох своїх доньок, і потім спускається у підземку. Пояснює - так швидше.

Про таких, як Павло Шеремета, кажуть "self-made man". Уродженець Львова і випускник Львівського національного університету ім. І. Франка, він отримав диплом MBA в університеті Еморі (Атланта, США), навчався у Гарвардській школі бізнесу, закінчив ще кілька програм в інститутах світового рівня, три роки обіймав посаду президента Інституту Стратегії Блакитного Океану в Малайзії. З 2012 року є президентом Київської школи економіки, викладає стратегію та лідерство у провідних бізнес-школах Східної Європи та Азії.

Тепер він на запрошення прем’єра Арсенія Яценюка відповідає за економіку України. До речі, він за минулий рік заробив найбільше від усіх членів уряду - 1,7 млн грн. Основні статті доходу - викладацька та наукова діяльність.

В перших обережних інтерв’ю на посаді міністра Шеремета намагався уникати розмов про можливість дефолту. На минулому тижні таку загрозу визнав прем’єр і домігся ухвалення закону, що має запобігти фінансовій кризі. Чому економія може загрожувати корупцією, який бізнес зараз варто робити в Україні і чи пропонують міністру економіки хабарі? Відповіді Павла Шеремета.

Прем'єр представив антикризовий план, в якому заморожуються соціальні виплати, збільшуються ставки оподаткування, вводяться додаткові податки. При цьому кабмін пішов на поступки депутатам від фракцій "Економічний розвиток" і УДАР та не підвищив, як планував, плату за користування нафтою, і не скасував повернення НДС при операціях з експорту зерна. За що тут-таки наразився на звинувачення у підіграванні олігархічним групам. Чому були ухвалені такі рішення?

Скоріш за все, мова йде про компроміс, який треба було знайти.

Компроміс чи лобізм?

Лобізм може бути дієвим механізмом. І в багатьох країнах, він, до речі, нормально функціонує.

Чи все, на Вашу думку, було правильно зроблено в антикризовому законі?

Логіка проста в міністра фінансів і його команди. Потрібно скоротити шалений дефіцит державного бюджету тими інструментами, які зараз є. Вибору немає, тому що за місяць, який у нас був, не можна повністю змінити податкову систему – до чого, до речі, закликає багато бізнесменів. Я теж прихильник переходу до простішої, зрозумілішої податкової системи. І думаю, що ми це зробимо. Україна це зробить, бо нинішня система – заскладна.

Антикризовий закон передбачає введення прогресивної ставки оподаткування – з 15 до 30% - залежно від суми доходу. Які є ризики того, що бізнес замість того, щоб платити такі податки, просто не піде в тінь?

Ризик завжди є. В будь-якій країні він є. Тут важливе вміння адмініструвати, перевіряти.

В одному з попередніх інтерв’ю Ви говорили, що не можна заощаджувати державний бюджет за рахунок соціальних стандартів. А, власне, це і було зроблено...

Це було зроблено в останню чергу. Коли вже не вдавалося іншим чином скоротити дефіцит бюджету, тоді вже прийшлось дивитися на соціальні програми.

Прем’єр анонсував звільнення чиновників, що також дозволить заощадити кошти. В Мінекономіки скільки чиновників буде звільнено?

Зараз ми говоримо про 10%.

Фото Юрія Нагорного

Хто підпаде під скорочення? Ви вже робили якусь ревізію?

Ще ні, але скорочення повинно робитися на основах меритократії, тобто здібностей. Каха Бендукідзе (екс-міністр економіки Грузії, один з авторів грузинського економічного дива, який зараз консультує українське Мінекономіки. – Ред.), наприклад, пропонував хороший метод – IQ-тест. Крім того, будь-який керівник підрозділу також знає ситуацію у себе. І 10% - це не є хірургічне втручання.

Коли треба провести скорочення?

Вже найближчим часом, бо треба ще робити виплати у разі скорочення.

Скільки людей у Вас працює в міністерстві?

1300.

Навіщо стільки?

Це складне запитання, багатоаспектне. Давайте подивимося різні точи зору. Ми - наче Кабмін в Кабміні, тому що разом із Міністерством фінансів погоджуємо все, що проходить через уряд.

Часто виникають конфлікти, наприклад, між Міносвіти і Мінфіном чи між Мінсоцполітики і Мінфіном, які мають протилежні інтереси. Має бути хтось третій, хто буде робити незалежну оцінку. Це робить Міністерство економіки. Тому треба мати підрозділи, які копіюють структуру Кабінету міністрів, тож потрібен такий великий штат людей. Це офіційна точка зору Міністерства економіки.

А Ваша точка зору? І якщо Ви впевнені в доцільності такого великого штату, чи не відіб’ється скорочення на якості роботи міністерства?

Є ще погляд радикалів, як наприклад, Кахи Бендукідзе, і є погляд експертів – людей, які довго працюють у системі, в тому числі в міністерстві. У нас в Мінекономіки кажуть, що на посаду міністра приходять, зазвичай, радикали, які лише ближче до кінця каденції розуміють, навіщо потрібно так багато людей. Зважаючи, що я на посаді лише перший місяць, то я ближчий до радикалів поки що. Можливо, я справді не розумію, як воно все працює. Напевно, трохи далі краще зрозумію взаємозв’язки, роботу багатьох людей тощо.

Скільки людей радить залишити у міністерстві Каха Бендукідзе?

250 чоловік.

На стіні в кабінеті міністра висить портрет Небесної сотні. Фото Юрія Нагорного

За антикризовим законом зараз заборонено видавати надбавки чиновникам. В міністерствах, і в вашому зокрема, середня зарплата у головного спеціаліста – близько 2 тисяч гривень. Надбавка часто дорівнює розміру зарплати. Тепер її не буде. Чи не сприятиме це корупції, адже людина в Києві навряд чи може нормально прожити за 2 тисячі?

Є компетентні органи, робота яких – перевіряти корупцію. Ми можемо вести будь-які теоретичні розмови про спокуси. Але грошей в бюджеті немає. Просто немає можливості зараз платити надбавки державним службовцям. Чи ця ситуація сприяє корупції? Сприяє. Зниження зарплати буде створювати більші спокуси для корупції. Але є й інші речі, які зменшують спокусу. Майдан, який все ще стоїть, - це дуже сильний фактор, як для мене. Потім інтернет-медіа також є дуже сильним фактором і не тільки для мене. Ну, і найбільшим фактором для всіх нас, мабуть, є мораль. Є й інші запобіжники, які починають в суспільстві діяти, – більша відкритість, більша прозорість, більша схильність людей брати участь у громадському житті. Всі ці речі грають на пониження ризиків корупції.

Намагаються до Вас вже підходити, вирішувати якісь питання?

О, багато…

Хабарі пропонують?

Ні, хабарі не пропонують.

А з якими питання приходять?

Бізнес. Питання європейських квот. Це якраз питання торгівлі. Цікавляться, чому ми зробили велику чи низьку квоту.

Тендери?

Тендери – ні, боронь Боже. Я не домовляюсь, зі мною це немає сенсу робити. Є речі, які я відрізаю відразу, кажу – це не зі мною.

В бюджеті бракує 289 млрд грн. Заходи, прописані в законі щодо запобігання фінансової катастрофи, почнуть заощаджувати гроші державі не відразу. Який в економіки України резерв міцності? Наскільки вдалося відсунути загрозу дефолту?

Ранній приїзд місії МВФ, їхня потужна робота протягом трьох тижнів – це все спрямовано на те, щоби зняти взагалі ймовірність дефолту. Ця ціль, в принципі, досягнута. МВФ треба формально провести це рішення через свою раду, але те, що треба було зробити в Києві, було зроблено і зроблено вчасно. Загроза дефолту вже знята. Це перша хороша новина.

Друга хороша новина в тому, що економіка хоч і не в найкращому стані, але і не в найгіршому. Найгірший стан за весь час незалежності був у 2009 році – падіння ВВП тоді склало мінус 15%. Зараз є мінус, але невеликий. У січні-лютому було дуже незначне падіння, навіть менше ніж 2-3% – просто дані ще не відкриті, я не можу їх оприлюднювати. Це непогана основа, щоб запустити маховик економіки.

Ваше міністерство регулює проведення тендерів. Чи робили Ви аудит тендерів, проведених за кілька попередніх років і чи будете звертатися до правоохоронних органів щодо порушення кримінальних справ у разі виявлення корупційних схем?

Це все-таки роблять компетентні органи внаслідок скарг від тих, хто вважає, що несправедливо програв. Тут, насправді, теж є проблема, тому що, коли ти знаєш, що на тендері є схема, ти навіть не подаєшся на нього і тобі оскаржувати немає що.

Ми відразу взялися за розробку нової версії закону. Напевно, правильно робити аудит, але прем’єр відразу сказав, що не буде підписувати жодної державної закупівлі без нового закону. Ми розробили закон, по суті, за два тижні. Він вже у Верховній Раді.

Аудитом ми не встигли зайнятися, ми його, напевно, зробимо пізніше. Але ми зробили іншу важливу річ. Ми зробили напівзакритий порталі tender.me.gov.ua, де оприлюднюються всі тендери, відкритим. Раніше для більшості користувачів був закритий доступ до повної інформації. З активним залученням громадських активістів, зокрема Віталя Шабуніна, Олексія Хмари, ми його повністю відкрили, і тепер, наприклад, у Віталія такий самий доступ, як і у мене. Він може перевіряти, відслідковувати переможців. По суті, це аудит, який можуть робити громадські активісті.

Корпорація Roshen в Росії стикнулася із проблемами – судовим рішенням у Липецьку була зупинена кондитерська фабрика, її захопили російські правоохоронці, були заарештовані рахунки корпорації в РФ. Українське Мінекономіки і МЗС зробили спільну заяву, в якій стверджували, що Росія хоче конфіскувати українське підприємство, розташоване на своїй території. Які українські компанії можуть стати наступними?

Це прецедент. Не знаю, чи грало роль, що це Roshen чи ні, бо ми знаємо політичну позицію власника Петра Порошенка. Але якщо грало, то тоді це політичне питання. І якщо ти займаєш позицію, яка комусь не подобається, то ти можеш очікувати таку саму реакцію.

А що буде з українськими підприємствами в Криму?

Це дуже хороше питання. У Верховній Раді є закон на другому читанні про окуповані території. Там є відповіді. Але насправді треба думати, тому що бізнесу треба працювати.. Треба знайти той режим, коли він зможе працювати.

На Ваш погляд, що треба робити?

Треба, щоб Росія відмовилася від анексії.

Якби ж то…

Дивіться. Світ її не визнав. Це коштує і Росії, і світу дорого. Треба сідати за стіл переговорів і негайно домовлятися. Є ситуації "win-win", а це "lose-lose" виходить.

Міністр економіки заходить у метро на станції "Хрещатик". Фото Юрія Нагорного

Які сфери економіки зараз в такі важки для України часи мають потенціал для розвитку?

Тут треба відслідковувати – що у нас вже йде, що працює.

І що у нас вже працює?

Металургія працює, хімія працює…

Це великий бізнес.

Невеликий бізнес: туризм працює, не всюди, але працює.

Але зараз втратили Крим.

Чесно кажучи, він в Криму працював гірше, ніж міг би працювати. Той потенціал, який був, не використовувався. Зате у Львові мер Андрій Садовий зробив дуже багато для розвитку туризму. Я працював позаштатним радником мера Львова – підключився в його команду перед Євро-2012, коли йому здавалося, що вже все готово. Стадіон був готовий, аеропорт був готовий, ремонт доріг закінчувався.

Я його тоді запитав: "А що є між аеропортом і стадіоном?" Садовий моментально зрозумів ідеологію, вловив, що ще потрібно. Він зробив 14 робочих груп, які проходили шляхи фаната: від аеропорту і вокзалу до стадіону і назад та шукали больові точки. Наприклад, ми з ним приїхали на вокзал і спробували пройти шлях як німці, які не читають кирилицею. Ту відстань, яку я пробігаю за дві хвилини, ми йшли дві години – зустрічали якісь дурні вивіски "Стоматолог" чи "Нотаріус", і ніяких тобі вказівників, ніякого wi-fi. Ми тоді зняли дуже багато точок болю, але вони, бачу, знову повернулися. За чотири місяці, які залишалися до Євро-2012, ми зробили багато, і Львів став містом, найкраще підготовленим до Євро-2012.

За дослідженням, яке ми робили в Київській школі економіки, в Україні 26 туристів дорівнюють одному робочому місту. Для порівняння - у Південній Африці 6. У нас 26, бо в Україні туристи ще не витрачають так багато грошей. Наприклад, на новорічні свята у Львові було 230 тисяч туристів. Це 9 тисяч робочих місць - як непоганий металургійний комбінат.

Залишимо Львів. Останній районний центр, якщо їхати з Києва до Львова, - це Дубно. За 800 метрів від траси, якщо заїхати в Дубно, стоїть неймовірної краси історичний замок. Реклами – нуль. З тих 230 тисяч туристів, що їхали у Львів, тисяч 100-150 заїхали б, якби знали про замок. Я кажу місцевим: дайте якусь рекламу чи хоча б поставте вказівник. Якщо туристи сюди заїдуть, пообідають, а якщо вдасться їх затримати ще якимись лицарськими турнірами, феєрверками, дитячими програмам абощо, то ви зможете добре заробити. Поки що не всі мають це розуміння, яке має мер Львова.

Якщо туризм поєднати з охороною здоров’я, можна вийти на медичний туризм. Наприклад, ми жили в Малайзії. Шунтування серця в Штатах коштує 100 тис. доларів, в Малайзії – 10 тисяч. І робиться лікарями, які закінчили інтернатуру у Сполучених Штатах, а бакалаврську освіту отримали в Україні і Росії. Що для цього треба? Потрібно зробити мережеві госпіталі за прикладом мережевих готелів - тоді довіри до них буде більше і люди поїдуть.

Далі – меблева галузь. У Польщі меблева галузь – одна з ключових. Думаю, вона буде відходити і ми зможемо перетягнути її до себе, тому що у нас дешевше виробництво.

Ще можна говорити про агробізнес з виходами в харчову галузь і агромашинобудування.

А які напрямки з малого бізнесу можуть бути перспективними?

Будь-які послуги. Освіта. Наприклад, Донецьку було складно залучити Мірча Луческу тренувати "Шахтар", бо там елементарно не було школи для його дітей. У Львові також немає міжнародної школи. Це проблема. Складно залучити в Україну іноземців–професіоналів, бо для їхніх дітей немає гарних шкіл.

IT – також дуже велика тема. Ми є четвертою країною після Штатів, Індії, Росії за кількістю сертифікованих програмістів. Цю галузь можна нарощувати – вона чиста, інтелектуальна і дуже хороша.

Економічна частина Угоди про асоціацію з ЄС буде підписана після президентських виборів?

Так, але я дивися б і на дедлайн, на кінцевий термін. Я не думаю, що угода буде підписана відразу після президентських виборів, бо у нас є певний інтерес підписати чим пізніше.

Чому?

Щоб дати час українським підприємствам адаптуватися. Вони, звичайно, все одно не адаптуються за півроку, але їм треба хоча б почали це робити, почати звикати, досліджувати ринки, знайомитися, вивчати дистриб’юторів, підписувати контракти, перекладати етикетки, упаковку, проходити сертифікацію і так далі.

Європейці нам дали дедлайн – 1 листопада. На цей час вони для України усувають і зменшують імпортні тарифи, мита. А далі - або ми підписуємо, або тарифи повертаються до звичайного рівня. Хоча, власне, угоду ми можемо підписати у будь-який час.

"Обозреватель" закінчував інтерв'ю з міністром у нього вдома на кухні. Фото Юрія Нагорного

Які галузі українського бізнесу можуть не витримати підписання асоціації?

Є питання по сільському господарству, тому що в Європі воно сильно дотується і субсидіюється. Це різні конкурентні умови. Але знову ж таки – наш агросектор дуже потужний. Він, по суті, витягнув нам 2013 рік, інакше у нас би було велике падіння ВВП. У сільському господарстві у четвертому кварталі 2013-го було плюс шість процентів приросту ВВП.

Які компенсаторні механізми пропонує ЕС у разі підписання економічної частини угоди?

Скільки вже можна цих компенсаторних механізмів?..Там вже йде грант на гранті. Єдине, що Європа – це Європа: обіцянки – це одне, а реальні гроші – трохи інше.

Думаю, коштів, які ми отримали, плюс грошей МВФ цілком достатньо, щоб уникнути дефолту, зняти первинні проблеми. Далі треба запустити економіку.

Ми звикли, що нам хтось постійно щось винен. А чого нам хтось винен? Це що вони вибрали Януковича? Це вони його терпіли чотири роки, знаючи про корупцію? Ні, це ми вибрали.

Мене хвилює, що ми можемо дати Європі взамін. А ми можемо запропонувати багатомільйонні можливості заробляти, бо у нас дешевше виробництво і є люди, готові працювати із західною продуктивністю. Ось це якраз ситуація "win-win".