Олег Зарубінський: Жодних центрів розколу у фракції Партії регіонів немає

Питання євроінтеграції може розколоти найчисельнішу парламентську фракцію – Партії регіонів. Новинами з подібного змісту заголовками буквально рясніють вітчизняні ЗМІ. Деякі оглядачі навіть припускають, що регіонали, які не підтримують курс на Брюссель, можуть покинути лави ПР та створити свою – проросійськи орієнтовану депутатську групу. Однак сьогоднішній співрозмовник "Обозревателя" - заступник голови "біло-блакитної" фракції Олег Зарубінський запевняє, що такі прогнози є хибними, а будь-які розмови про ймовірний розкол у фракції нардеп вважає безглуздими.

Ось уже кілька днів поспіль у ЗМІ жваво обговорюється питання про те, що тема європейської інтеграції може розколоти фракцію Партії регіонів. Мовляв, прихильники Митного союзу можуть вийти з лав фракції або ж, залишаючись там, грати роль таких собі внутрішніх дисидентів. Наскільки обґрунтованими є такі прогнози?

Я відразу хочу сказати, що сьогодні немає навіть натяків на те, що з приводу цього питання може бути розкол. Є думка частини депутатів, які висловлюються за більш глибоку співпрацю з Митним Союзом, поглиблення стосунків на східному напрямку. Але так завжди було, і до подібних заяв я, наприклад, ставлюся досить спокійно.

А Президент, до речі, під час нещодавньої зустрічі з фракцією сказав, що це нормально, коли є різні думки на етапі дискусій та обговорення. Відверто кажучи, досить дивно було б, якщо би 200 чоловік думали абсолютно ідентично. Двісті народних депутатів – це величезна маса людей і в кожного є свій досвід, своя історія життя, взаємин, контактів, географія розселення родичів і т.д.

Тому зрозуміло, що на етапі обговорення є різні думки. Але повірте, я виступаю не як якийсь тупий адепт. Запевняю: сьогодні навіть натяку немає на те, що будуть якісь рухи розкольницького характеру. Можливо, комусь дуже хотілося б, щоб це було, але вимушений їх розчарувати. Жодних центрів розколу у фракції Партії регіонів немає і не буде. Я говорю абсолютно серйозно, оскільки сам намагаюся аналізувати ті чи інші процеси не тільки в суспільстві, а й в політичному спектрі.

Ви згадали нещодавню зустріч Віктора Януковича з представниками фракції Партії регіонів. Які аргументи на корить євроінтеграції наводив Президент?

В пресі пройшла інформація, що зустріч з Президентом тривала близько двох годин. Насправді ж розмова тривала майже дві з половиною години. І ви знаєте, для мене, незважаючи на те, що я не новачок у політиці та євроінтеграційній сфері (Олег Зарубінський у Раді IVскликання був першим заступником голови Комітету з питань європейської інтеграції – Авт.), достатньо інформативною була ця зустріч. Президент не те, що наводив аргументи, він просто розповідав історію взаємин з нашими східними та західними партнерами.

І я думаю, що люди, які уважно слухали, багато чого для себе взяли. Бо, знаєте, одна справа, коли наводиться перелік аргументів, а інша справа, коли ти відчуваєш нюанси, дізнаєшся про деталі, про які мало говориться у засобах масової інформації. В цілому, наведені Президентом аргументи не те, що спростовують, а скоріше пояснюють деякі речі.

Наприклад?

Хотів би виділити три моменти, хоча насправді їх було дуже багато, адже як я вже сказав раніше, зустріч тривала майже дві з половиню години.

Перше. Досить часто в Росії піднімається питання про те, що угода про поглиблення зони вільної торгівлі з Євросоюзом є небезпечною для самої РФ. Мовляв, якщо Україна стане членом ЗВТ, то європейські товари, що потраплятимуть на український ринок, будуть реекспортуватися Україною в держави – члени Митного союзу і вони від цього лише програватимуть.

Які контраргументи в цьому контексті були наведені, до речі, не тільки Президентом, а й прем’єром? Насправді ніякого "ноу-хау" немає в тому, що Україна підписує угоду про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, бо ЗВТ у світі не сотні, а тисячі. Сам ЄС має зони вільної торгівлі з багатьма суб’єктами міжнародної політики і не тільки груповими, а й з окремими країнами. Чилі, наприклад, має зони вільної торгівлі з 17-ма суб’єктами міжнародної політики.

Схеми того, яким чином відбувається товарообіг, вже давно відпрацьовані. Тобто тут нічого не потрібно вигадувати, все вже давно відрегульовано. Тому…я не хотів би говорити грубо, але це – не змістовний острах Росії.

Другий момент, який часто озвучують наші північно-східні сусіди. Мова йде про те, що Україна після підписання угоди повинна синхронізувати свої регламенти, технічні характеристики і дійти до тих стандартів, які діють в Європейському Союзі. Я, наприклад, був би щасливий, якщо б в Україні якомога швидше були впроваджені стандарти товарних позицій, економічного та соціального розвитку, які є в ЄС. З іншого боку, Україні дається до десяти років для цього, щоб цю стандартизацію провести.

Контраргумент: Росія торгує з Євросоюзом, більше ніж на 200 млрд. РФ теж хоче продавати свою продукцію країнам, які входять до складу Європейського Союзу. Тобто, це абсолютно паралельні рухи, а не такі, які заперечують один одного. Росія, хоче чи не хоче, але, маючи величезну економічну взаємодію з ЄС, сама підганяє ці стандарти. Не до стандартів, вибачте, Монголії, а до стандартів саме європейських країн.

Третє. Росія побоюється, що Україна, підписавши угоду з ЄС, буде виконувати директиви Європейського Союзу. Але ж на сайті уряду є проект угоди про зону вільної торгівлі і там чітко перераховуються усі директиви. Наприклад, перші 22 директиви – це директиви, що стосуються ядерного врегулювання. Ну, знаєте, мені здається, що цього має дотримуватися не тільки Україна, а й Росія та всі країни, які хочуть мати зону вільної торгівлі з ЄС.

Тому побоювання РФ з цього приводу є даремним. Чому? Тому що, окрім всього іншого, усі ці директиви йдуть в контексті вимог МАГАТЕ (Міжнародна агенція з атомної енергії - Авт.). Тобто, як бачимо, конкретні приклади показують, що потрібно дивитися безпосередньо в зміст цієї угоди.

А в якій атмосфері відбувалася зустріч депутатів з Президентом: мали місце дискусії чи все пройшло в форматі монологу Віктора Януковича?

Ні, це не був монолог. Виступали люди, причому Президент апелював до депутатів щодо історії взаємин з нашими партнерами та їхньої участі в тих чи інших процесах. Мені скоріше це нагадувало розмову, а не менторство. Менторства не було. Я сам – колишній викладач і чудово знаю, що таке менторство, а що таке розмова з людьми. Так ось, це була інформативна розмова – спокійна, без істерик і надриву.

Днями лідер вашої фракції Олександр Єфремов заявив, що був дуже неприємно вражений тим, що більшість депутатів, підтримуючи голосуванням законопроекти з так званого європейського пакету, навіть не читали ці документи. Очевидно, що це ненормально. Яким чином можливо (і чи можливо в принципі) змінити ситуацію?

Пані Наталю, я дуже делікатна людина і дуже не хотів би говорити щось неприємне по відношенню до інших народних депутатів, які представляють різні фракції. А загалом… Чому, скажіть, ви дивуєтеся, ви ж спостерігаєте за роботою парламенту і бачите, що і як відбувається у сесійній залі…

Даруйте, переб’ю. Я насправді не дивуюся, скоріше обурююся і намагаюся зрозуміти, чи існують рецепти, які дозволили б змінити таку ганебну практику.

Я фігурально сказав, що ви дивуєтеся. Якою є ситуація? В нас досить часто депутат виходить на трибуну і говорить на всі теми, не знаючи змісту того чи іншого законопроекту. А я виходжу після такого депутата і кажу: "Ви знаєте, я буду говорити по змісту проекту закону, оскільки я його читав".

Тобто це не питання лише документів, які стосуються підписання угоди з ЄС. Це питання, давайте говорити відверто, якості парламентської роботи, а ще більше – підготовки тих чи інших людей, які стали депутатами. Хтось є фахівцем, розбирається, вникає, а деякі… Не хочу називати прізвищ, але вони, не читаючи законопроектів, виходять і починають на рівні психічного зриву кричати одне й те ж саме з приводу будь-яких проектів законів. Що тут можна сказати? Потрібно підвищувати якість роботи.

Ситуація з українськими товарами на російській митниці була репетицією щодо посилення контролю у разі підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, - заявив радник президента Путіна Сергій Глазьєв. Чи спроможна українська влада належним чином підготуватися до "гала-концерту"?

Що можна сказати з приводу тих заяв, які постійно лунають від Глазьєва, до речі, уродженця України? Мені здається, що ці заяви певною мірою провокують непорозуміння. Я не можу йому радити, адже це представник іншої держави. Але мені здається, що він не кращий спікер з боку Російської Федерації.

Такі жорсткі заяви говорять про те, що він є репрезентантом яструбиного крила російського істеблішменту. Тому я не хотів би коментувати те, що він говорить, оскільки це, вибачте за таку нескромність, велика честь для пана Глазьєва.

Віктор Янукович постійно у своїх публічних виступах підкреслює, що поглиблення співпраці з ЄС ніяким чином не зашкодить співробітництву з Митним союзом. Ви поділяєте таку точку зору?

Так, Президент говорить про відсутність антагонізму між нашими європейськими устремліннями і нормальною, цивілізованою, взаємовигідною співпрацею з Росією та іншими країнами пострадянського простору. Мені здається, це має бути аксіомою у зовнішній політиці України.

Нам варто вчитися у великих гравців, великих суб’єктів міжнародної політики. Сполучені Штати Америки можуть що завгодно декларувати, але коли вигідно, вони з Саудівською Аравією найліпші друзі, правда ж? Тобто, якщо їм щось цікаво і це відповідає їхньому власному інтересу, вони співпрацюють з тими, з ким вважають за потрібне. Так само має діяти і Україна.

Мені абсолютно правильною видається сентенція з приводу того, що наш європейський поступ не має бути антагоністичним, тому що ми повинні мати добросусідські, взаємовигідні, цивілізовані стосунки з таким значним і потужним сусідом, яким є Російська Федерація. Я тут не бачу антагонізму. А якщо хтось з російського боку це сприймає інакше… Що ж, вони з часом переконаються, що їм не вдасться не торгувати з Україною та не мати з нашою державою жодних стосунків. Це нереально. Загалом, мені здається, що це питання не економічного, а емоційно-політичного характеру.

Між тим, є об’єктивні речі. Таким об’єктивними речами є те, що традиційні економічні, корпоративні зв’язки, людські стосунки між Україною і Росією були, є і будуть. Тому я думаю, що рано чи пізно Росія для себе зрозуміє, що Україну потрібно сприймати такою, як вона є. Мені, наприклад, може подобатися чи не подобатися режим у Сирії, але я для себе вважаю, що втручатися, тим більше – бомбардувати Сирію, не маю права Чому? Та тому що міжнародним жандармом мене ніхто не обирав.