Герман: український народ є найсильнішою групою впливу на Президента

"Обозреватель" публікує продовження інтерв’ю з народним депутатом від Партії регіонів, позаштатним радником Президента Ганною Герман. У першій частині "Найбільший дефіцит в Україні – це дефіцит справедливості" йшлося про роль України на міжнародній арені, справу Тимошенко та небажання депутатів відмовлятися від матеріальної допомоги.

ЗМІ обговорюють наявність груп впливу на Президента. Називаються, зокрема, групи Ахметова, Фірташа-Льовочкіна. Ви відчуваєте, що на Віктора Януковича хтось впливає?

Просто преса мусить про щось писати. Я вже багато разів говорила про те, що вплинути на Президента – це непроста річ. Якщо є вагомі аргументи, то кожну людину можна в чомусь переконати. Але говорити про якісь впливи – це достатньо спрощені підходи. Український народ – ось найпотужніша група впливу на Президента.

Як він зазвичай ухвалює важливі рішення?

Якби будь-хто у цьому світі це знав, уявляєте, які він би мав важелі в руках?

Хто взагалі може заходити в кабінет до Президента? Хто може йому подзвонити у будь-який час?

Таких людей достатньо. Це – радники, керівники Адміністрації, міністри, громадські діячі. Всі люди, котрі можуть мати вагу в державі, моральну в тім числі. Але графік Глави держави дуже щільний, його час жорстко розпланований. Інколи узгодження якогось документа триває до досить пізнього часу – до восьмої вечора, до півдев’ятої вечора…

Президент засиджується на роботі?

Так, але він намагається не зловживати тим, що тримає людей на роботі. Бувають нагальні питання.

Ви часто бачите президента? Часто з ним спілкуєтесь?

Я спілкуюся з Президентом по мірі необхідності, пов’язаної з завданнями, які на мене покладено.

У складі робочої групи, очолюваної Леонідом Кравчуком, Ви берете участь у роботі над змінами до закону "Про засади державної мовної політики". Ви вже анонсували, що наразі підготовлені радикальні зміни до документа. Які саме?

У напрацьованих змінах зміцнено статус української мови як державної, але при цьому забезпечено і розвиток інших мов, які функціонують в країні.

Цими днями на засіданні робочої групи ми опрацювали зауваження Мін'юсту до нашого законопроекту. За винятком одного – всі зауваження враховані. З одним ми не погодилися, бо воно принципове і має вплив на ідеологію законопроекту.

Ми зміцнюємо фундамент державності української мови. Але при цьому враховуємо, що не можна ігнорувати і такі факти: російська, як і англійська, - це мови міжнаціонального спілкування. Так само мови Інтернету - це англійська і російська. Ми не можемо з цим не рахуватися, не можемо заплющувати очі і зачинятися наглухо десь в своїх провінційних квартирках. Я дуже люблю українську мову. Зрештою, я не можу її не любити: це моя рідна мова. Але я розумію, що у всесвітній павутині послуговуються не лише українською. У світовому мовному середовищі домінує англійська. Це факт загальновідомий, ігнорувати його неможливо.

Коли розроблені робочою групи зміни потраплять на розгляд до парламенту?

Робоча група передасть Кабінету міністрів наші напрацювання з урахуванням зауважень Мін'юсту і уряд буде працювати з ними надалі. Є також лист робочої групи до мене як до народного депутата з проханням, щоб я проявила депутатську ініціативу і сама подала цей законопроект до Верховної Ради в разі, якщо Кабмін буде зволікати з передачею цих поправок. Але думаю, що до цього не дійде. Впевнена, уряд ці зміни розгляне і процес буде йти в нормальному руслі.

Інший мовний законопроект авторства опозиційних депутатів Марії Матіос, Ірини Фаріон і Володимира Яворівського "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні" містить низку досить резонансних положень. Наприклад, якщо україномовний лікар не розуміє мови, якою до нього звертається хворий, він залучає перекладача, послуги якого пацієнт повинен оплатити з власної кишені. Як ви оцінюєте запропоновані нововведення?

Не таким шляхом треба вирішувати мовні проблеми. Я вважаю, що для фахівців, які працюють в соціальних сферах - охорони здоров’я, освіти, юриспруденції, - треба запровадити вимогу щодо обов’язкового знання української мови та інших мов, поширених в певному регіоні.

Якщо тебе беруть на роботу в бюджетну установу, ти повинен оволодіти мовами, які найбільш поширені в цій місцевості: і українською, і російською…. Ось як це має бути зроблено все - щоб це було зручно людині.

Коли ми готували стратегію нової гуманітарної політики, яку незабаром Президент презентує на засіданні Гуманітарної ради, то керувалися завданням, яке нам дав Глава держави – підходити до всіх засадничих питань з позиції інтересів конкретного громадянина. Як краще для людини – так треба робити.

А коли говорять: дайте перекладача… Де гроші на це брати? Держава і так ледве зводить кінці з кінцями при тих цінах на газ, які ми маємо зараз, в умовах світової економічної кризи, коли скорочуються державні видатки навіть в дуже багатих країнах.

А в Раді, як Ви вважаєте, якою мовою повинні говорити депутати?

Ми виходимо з двох факторів. По-перше, з того, що українська мова у нас є державною. Це є конституційна норма, і депутат Верховної Ради має дбати про дотримання Конституції. Разом з тим Україна, фактично, двомовна держава. Діти в Києві, наприклад, навіть в україномовних школах розмовляють на уроках українською, а на перервах - російською. Тому поки воно так є, думаю, це правильно, коли кожен звертається до свого виборця тією мовою, яку виборець краще сприймає. Мова – це не мета, не самоціль, це інструмент для того, щоб донести думки. І говорити треба тією мовою, яка найкраще переконає людей.

Наприклад, свого часу в римо-католицьких костелах в Україні почали правити українською мовою. Навіщо, питається, адже можна було польською... Ксьондзи відповіли: українською мовою люди в Україні краще зрозуміють те, що ми хочемо до них донести.

А у нас це питання перевертається з ніг на голову, мова стає самоціллю, а не засобом людських стосунків. Треба обирати ту мову, на якій тебе краще розуміють. І робити все, щоб українська мова ставала престижною. Але престиж не досягається силоміць. До престижу – непроста і довга дорога.

Українців треба вчити різних мов, і українці вчаться. Для молодого покоління, яке підростає, мовне питання вже не буде таким гострим. Це будуть громадяни світу, для яких європейські мови будуть доступні і природні, як повітря.

Вони всі англійською вже говорять…

Політики, які грають на цьому питанні, не будуть нікому потрібні. Світ і Україна давно пішли вперед. Вигадки, що потрібні перекладачі… Такі пропозиції можуть давати люди, відірвані від життя. Або ті, які не знають, що таке - заробити копійку, наповнити бюджет. Це люди не модерні, вони не розуміють, що світу це давно не цікаво.

Так, ми маємо розвивати, захищати українську мову, бо це колосальне національне багатство. Але не можна робити це силоміць.

Як Ви оцінюєте роль "Свободи" в парламенті?

Я дуже позитивно ставлюся до того, що "Свобода" прийшла в парламент, бо це руйнує ілюзію про цю політичну силу. Чим більше "свободівці" будуть виступати, чим більше вони будуть говорити з трибуни парламенту, чим більше вони будуть присутні у владі, тим швидше люди побачать, що "Свобода" - це не те, за що голосувала більшість їх виборців. Агресивність, безапеляційність, брак толерантності – усе це родом "из Октября".

Лише ті суспільства, які вміють пошановувати усіх, хто вважає себе громадянином цієї держави без огляду на своє етнічне походження, лише вони можуть зараховувати себе до цивілізованих. Подивіться хоча б на один приклад – з вживанням слів "жид" чи "єврей". "Свободівці" будуть доводити, що вживання слова "жид" - це необразливо. Може, це і так. Етимологію слів "жид" і "єврей" ми всі добре знаємо. Справа не в цьому. Справа в тому, що якщо хтось не хоче, щоб його так називали, то європеєць так робити не буде. Бо є просте правило християнської моралі: роби іншому так, як би ти хотів, щоб інший робив тобі. Це просто загальнолюдська гуманістична засада.

"Свободівці" міряють всіх за своїм якимось стандартом і чомусь думають, що мають на це право. Я це пояснюю просто: зарозумілість, брак політичної відповідальності за те, як суспільство сприйматиме високі ідеали націоналіста-патріота. Добре, що вони прийшли в парламент, що люди на них подивилися. Подивляться і зроблять висновки.