Комбат "Дніпра" Юрій Береза: Біти і каски з багажників не викладаємо, для нас немає недоторканних

Кабінет Юрія Берези, командира батальйона "Дніпро", в Дніпропетровській обладміністрації нагадує вулик. Потік телефонних дзвінків і людей, які заходять, щось заносять, виносять, підписують папери, вирішують питання, перешіптуються з комбатом, не припиняється ані на хвилину. "Ви бачите, тут можуть працювати лише "сумасшедші", - жартує Береза. Він тут від 26 лютого. Коли губернатором Дніпропетровщини призначили Ігоря Коломойського, передавав йому ключі від ОДА.

У комбата за спиною – мішень з портретом Путіна. Неподалік – кипа інших свіжонадрукованих мішеней, замість яблучка в яких – обличчя колишнього президента в бігах Януковича.

На стіні висить перелік військових частин у Криму: назва кожної в окремому файлі. Всі перекреслені. Так у Штабі помічали частини, які одна за одною здавалися в Криму.

Двері в кабінеті Берези скляні – крізь них добре видно, хто приходить. В дальньому кутку кабінету – розкладачка. Юрій Береза мало спить, але багато посміхається.

Добровольчій батальйон "Дніпро", підпорядкований МВС, перший став на захист незалежної України. За що в Російській Федерації його хочуть визнати терористичною організацією.

З Юрієм Березою "Обозреватель" говорив про філософію батальйона "Дніпро", роль генералів в українській армії та двох сестер комбата, які піддалися російській пропаганді.

Батальйон "Дніпро" першим став на захист країни від терористів, показавши всім приклад боротьби із ворогом. Які ви завдання ставите перед собою зараз?

Ми виконуємо роботу по зачистці від нечисті наших українських територій. Батальйон "Дніпро" працює точково. Я не хотів би сильно хвалитися, але на відміну від інших добровольчих формувань, у нас дуже гарна розвідка і внутрішня служба безпеки. Перед тим, як ми заходимо в місто чи село, то у нас там вже від 3 до 5 днів працює наша розвідка – наші помічники, більшість яких офіційно навіть не є членами батальйону "Дніпро", але це люди з патріотичним духом і українськими переконаннями.

У батальйону "Дніпро" є кілька філософських переконань: ми не ведемо переговорів з терористами взагалі, хто взяв зброю на нашій території - ворог. Будівлю можна відбудувати, повернути життя бійця неможливо. Я не готовий ризикувати жодним життям свого підлеглого заради якоїсь будівлі. У нас, до речі, немає попереджувальних пострілів вгору.

Вся філософія "Дніпра" почала народжуватися ще 26 лютого, коли невідомі "хлопці у спортивках" відстоювали свої гроші. Тоді я зайшов в цю будівлю і практично з неї відтоді не виходив. Тут у нас, в Штабі національного захисту, багато людей ще з першого Майдану, реально "сумашедші" (Юрій Береза хитро посміхається. – Авт.). Нормальні люди в такому режимі жити не можуть.

Коли в лютому ми зайняли будівлю обладміністрації – тут було від 3,5 до 4 тисяч людей. Основа була – ультрас "Дніпра", "Правий сектор", "Свобода", спортсмени – разом 28 організацій. Я їх всіх тоді жартівливо називав "ОПГ". А колишні військові, такі як я, готові були тоді будь-якою зброєю зупиняти БТРи.

Ми якось вночі сиділи: хтось коктейлі розливав, хтось щити робив, хтось дрова рубав і я, маючи досвід першого Майдану, був там одним з основних "сумашедших" - сказав: ні, так не піде, потрібна нормальна організація. Ось цей порив і викристалізувався в штаб.

Через тиждень прийшов Ігор Коломойский (нині губернатор Дніпропетровської області. – Авт. ) зі своєю командою/ Потім вивозили з будівлі адміністрації коктейлі Молотова, вибухівку та зброю. Міліція боялася і не звертала на це увагу, а треба було зробити все обережно, та ще щоб і не підставити патріотів.

Ви всю цю вибухівку і коктейлі заносили до ОДА?

Так, ми це занесли за добу до того.

Я дуже відповідально ставлюся до всіх своїх слів. Так от, команда Коломойського, коли зайшла, стала дуже прогнозованим партнером національно-демократичних сил, які є на Дніпропетровщині. Мені дуже приємно і комфортно працювати з Коломойським, з Корбаном (Геннадій Корбан, заступник губернатора Дніпропетровської області. – Авт. ), з усією командою. Ми партнери. Новітня історія України ще оцінить Коломойського. Мабуть, його постать стане в один ряд з Богданом Хмельницьким.

На самому початку, коли вони прийшли, армія була без солярки, без акумуляторів, без гуми. Я був на багатьох переговорах, і чув, як Коломойський переконував в першу чергу єврейську діаспору, що треба фінансувати свою армію, якщо вони не хочуть фінансувати чужу. Йому, до речі, не так просто було переконати. Але же було мужньо і дуже патріотично. Я за цією людиною піду куди завгодно.

Всі нападки на його команду, що він там щось хоче використати, - більше від небажання зробити правильні висновки з нинішньої ситуації. Чому тоді Ахметов не хоче використати цю кризу? Я особисто звертався до Ахметова ще на початку березня з листом, який підписали всі культурні та громадські діячі, що брали учать у програмах Ахметова, з проханням, щоб він взяв відповідальність за Донецьку область. Якби ж це Ахметов зробив… Але він це не зробив. І Фірташ не зробив. І Єфремов не зробив. А тепер критикують Коломойського, коли ситуацію вже втримали. В Дніпропетровській області, між тим, ситуація, може, була ще гірша, на той момент, ніж у Донецькій.

Чому?

Тому що юні дарування типу Вілкула (Олександр Вілкул на той момент був віце-прем’єр-міністром. – Авт. ) розхитали човник. Ні в Донецькій, ні в Луганській областях не було 26 січня, коли били та вбивали юнаків з ультрас. І це все було під керівництвом облдержадміністрації, міліції, прокуратури. Коли йшли раби з ГОКів Ахметова в підтримку Віктора Федоровича…

Але нам вдалося взяти ситуацію під контроль і створити Штаб національного захисту. Наш штаб – це найвища форма самоорганізації громадян. Більше таке ніде не повторилося в Україні. Якби подібний штаб зробили ще на Донеччині чи Луганщині, то все було б зовсім по-іншому.

Ми випереджали дії уряду України з першого дня. Спочатку на тиждень, потім – на два. Коли ми дійшли до чотирьох тижнів і наздогнали дії уряду Російської Федерації (Юрій Береза називає її "Російською Педерацією". – Авт.), вони почали нас реально боятися. Наприклад, у створенні блок-постів ми були першими.

Через наш штаб пройшло багато нормальних людей, і вони зараз вже інтегровані у владу. Молоді, що була призначена у нас головами райадміністрацій, - до 30 років. Ми дуже жорстко це лобіювали, але при тому у нас є суспільний договір з Коломойським – ми взяли за них політичну відповідальність, зокрема, я особисто. При тому біти і шоломи зі своїх багажників ми не викладаємо, для нас немає недоторканих персоналій. Зараз у нас, наприклад, дуже багато претензій до Верховної Ради.

Як Ви оцінюєте дії української армії під час російсько-українського конфлікту?

Петро Порошенко має піти по матриці свого грузинського колеги Михайла Саакашвілі і звільнити всіх генералів до одного. У нас повинен залишитися в Україні один генерал – начальник Генерального штабу. Все, інших генералів не повинно бути, максимум полковники. Ми за 20 років незалежності перетворили нашу армію в "потєшних". На клоунів. У нас немає армії. І це заявляю я, армійський офіцер. У нас є окремі частини, де є окремі патріоти – командири. Все інше – це фейк.

Приклад. Зі Слов’янська вийшли колони, ніхто не міг ухвалити рішення – у нас достатньо було техніки, щоб відпрацювати їх. Всі дві години ми спостерігали за цим, ніхто не прийняв рішення. Хто в цьому винен?

Тому генералам треба потиснути руки, сказати "спасибі", але послати! По-іншому не буде. По іншому – війна на роки чи Придністровський варіант.

Найстрашніше – це загибель людей. Так хоч одна с…ка генеральська за це відповіла? Хоч один генерал сам подав у відставку? Це якраз до питання про порядність генералітету. Знаєте в чому проблема всього керівництва нашої армії? Вони не мають совісті відповідати за свої вчинки.

Чи застраховані життя бійців?

Все застраховано.

На яку суму?

Здається, на мільйон.

Які компенсації передбачені на випадок поранення?

Також страховка. Крім того, все лікування ми беремо на себе: от і до. Реабілітація – також за рахунок фонду.

Якщо боєць отримує інвалідність, які виплати для нього передбачені?

Гроші виплачує фонд, створений за рахунок бізнесменів. Наші бійці не відчують себе покинутими. Це, знаєте, дуже важливо. Практично, всі держави, всі армії зраджують своїх бійців. Росія зрадила свою армію в Чечні. Батальйон "Дніпро" своїх не зраджує. У нас воюють пліч-о-пліч люди з діаметрально протилежним минулим: українці, які жили в Ізраїлі і воювали проти мусульман, і мусульмани-українці, які виїхали з Криму.

Давайте поговоримо про тих людей, які перебувають по той бік. Чи є там ідейні? Який взагалі контингент людей, з якими ви стикаєтесь?

Коли вони потрапляють уже до нас і бачать, що перед ними стоїть командир "Дніпра", як правило, фізіологія не витримує. Не знаю: чи то пропаганда їх так російська залякала, що я чорт. У мене є дві сестри , які живуть в Російській Федерації, які тужили-плакали, що я командир "карательного отряда "Днепр", який ще у 1943-му році стріляв у спини нашим дідам".

Що стосується людей, які перебувають на протилежному боці. Спочатку там були романтики, які дійсно вірили, мабуть, в Януковича або в його чи Ахметова ідеологію. Але основа завжди була – п’ята колона, яка не сприймає державу Україну апріорі. Більшість з них вважає, що Росія – це Радянський Союз, а Україна – щось таке бандерівське, що відкололо їх від Радянського Союзу. А Путін – це добрий цар і це буде вічно. Як же вибудувана російська ідеологія? Чиновники – сволота, а цар – добрий. І вони повірили в доброго царя.

Янукович - це також був їхній цар. Взагалі, цей конфлікт йде не між українцями чи не-українцями, він іде між добром і злом, між освіченістю і неосвіченістю, між можливістю думати і можливістю підкорюватися. Загалом все побудовано на неосвіченості. Коли з прихильниками ДНР поговориш – вони часто кажуть: завербуйте мене, я готовий діставати і Стрілка, і Бєса.

На сході повністю провалилася гуманітарна місія України. Ахметов, Янукович, Єфремов, які думали, що тримаючи людей в такому радянському анклаві, зможуть ними керувати, отримали свій крах як політиків, бізнесменів. Раби вирвалися і подумали, що вони комусь потрібні в Росії.

Люди спочатку думали, що ДНР їм дасть справедливість, а ДНР їх стало ще більше ґвалтувати, убивати і знищувати. Ті, хто взяли в руки зброю, переконані, що з її допомогою не треба ні навчатися, ні працювати, вони і так отримають всі матеріальні блага. Це факт.

Чи ви дивитесь телепрограми, які випускає ДНР, ЛНР? Чи російське телебачення?

Ні, взагалі.

А знати те, що і як вони думають, як обробляють людей, не хочете?

Не хочу. Мені грузити свою психіку тим, чим вони обробляють людей… Я чи не щоночі спілкуюся з публікою, яка вже оброблена. Повірте мені: вся ця пропаганда закінчується тоді, коли постає питання життя і смерті. У мене, знаєте, є декілька контрольних запитань, якими можна вивести цю публіку на чисту воду. Одне з них: коли день української армії? Як тільки запитую - у них ступор.

І Ви розумієте, що це росіяни?

Так.

А які ще запитання ставите?

Коли День Незалежності, День Конституції…

Найманців російських на сході багато зараз?

Багато. Спочатку були тільки інструктори. Потім, коли їм почали платити до 1000 доларів на добу, їх прийшло до 15 тисяч чоловік. Потім вони трошки побігли. Зараз представників російського воєнно-міліцейського криміналітету десь на рівні від 10 до 20 тисяч.

Вихідців з Кавказу багато?

Десь до 5 тисяч з самого початку було. Потім ми їх трохи підрідили. Частина побігла. Зараз - від 3 до 3,5 тисяч в Донецькій і Луганській областях.

Ви в усіх боях "Дніпра" берете участь?

Ні, як би я встиг? Я більше планую операції.

На Вас вже оголошено полювання?

Божевільні. Я навіть на це не звертаю увагу. Вони намагалися нас із Борисом Філатовим навіть підірвати. Гіркін-Стрілков щотижня говорить, що він мене особисто розстріляв.

Гіркін - професіонал?

Ні, він ідіот. Знаєте, є ідіоти, які вірять в Сталіна, в Радянський Союз. До речі, у нас їх дуже багато. Я, коли навчався у військовому училищі, отримав доступ до архівів КДБ і прочитав документи… У мене тоді з’явилась ненависть до радянської системи, до комунізму. Я вважаю, що комунізм і фашизм – це одне і те саме. Ми все це маємо лише тому, що у 1945 році на Гаазькому суді не був засуджений комунізм. Воювали насправді два ідіота, два шизофреника, а постраждали мільйони.

Як бути з людьми, які щиро підтримують ДНР, ЛНР і хочуть в Росію?

У мене є з цього приводу пропозиція, яку не сприймають наші партнери. Я переконаний, що треба створювати трьохрівневу систему фільтраційних таборів. Так, мене через це звинувачують…

Є за що…

Але ми без цього не зможемо. Якщо ми не хочемо мати на території Луганської і Донецької областей нове Придністров’я. Я розмовляв зі спеціалістами ООН, ОБСЄ – вони спочатку сприймають це в штики, але потім, поговоривши зі мною, вислухавши мої аргументи, все ж таки схиляються до думки, що нам прийдеться це робити. Я б розділив мешканців цих областей на три частини. 50% населення сприймає Україну як домівку, як своє майбутнє, 25 % - яким абсолютно байдуже, хто буде ними керувати, і 25% - які не сприймуть Україну ні під яким соусом. Це частина переконаних ідіотів. З ними я би взагалі не хотів проводити гуманітарну місію. Я би їм зробив коридор до Росії і випустив би, знайшовши тільки компенсатори, щоб купити в них житло. Хоча з нами так в Криму не поводилися. Взагалі, варто зробити на Сході дзеркало Криму. Але нинішня влада України, мабуть, на це не погодиться.

В чому принципова відмінність між бойовиками, які воюють на боці ДНР і ЛНР та бійців батальйону "Дніпро"?

В глибині патріотичних переконань. У нас взагалі немає жодної людини, яка захищає свою країну виключно з фінансових переконань. Кожен наш солдат готовий не просто захищати зброєю інтереси держави, але й має сподівання,що ті, хто воюють на боці Росії, усвідомлять помилковість своїх поглядів.