Юрист Валентина Теличенко: Суспільство має право підозрювати Кучму в причетності до вбивства Гонгадзе

Ви ніколи не задумувалися, що відлік Небесної сотні почався не в 2014 році, а набагато раніше? Історична справедливість відсилає у 2000 рік, коли руками генерала МВС Олексія Пукача було жорстоко вбито журналіста Георгія Гонгадзе. Він першим віддав своє життя заради змін у державі, а його загибель стала початковою ланкою у низці подій, які призвели до тектонічних зрушень у суспільстві. Справа Гонгадзе потім занадто багато разів ставала розмінною монетою в політично-економічних торгах і виторговуваннях особистих преференцій. В ній і зараз ще далеко до фіналу – суспільство за 14 років так і не дізналося головного: хто дав наказ вбити Георгія.

В 2005 році Генпрокуратура встановила імена чотирьох правоохоронців, які брали участь у вбивстві журналіста. 2008 року Валерія Костенка і Олександра Поповича засудили до 12 років в’язниці, Миколу Протасова – до 13. Головний виконавець вбивства і організатор, начальник департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексій Пукач, який 6 років переховувався у бігах, був знайдений у 2009 році. 2013 року його засудили до довічного ув’язнення. У вироку Пукачу вказано, що він отримав наказ вбити Гонгадзе від тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченко, який 2005-го, за офіційною версією, покінчив життя самогубством, двічі вистреливши собі в голову. Від кого Кравченко одержав злочинний наказ – слідство не встановило.

Коли Пукача на суді запитали, чи погоджується він з вердиктом, той заявив: "Я погоджуся з ним, коли в цій клітці разом зі мною будуть Кучма і Литвин".

На плівках Мельниченка зафіксовані розмови начебто тодішнього президента Леоніда Кучми із міністром МВС Юрієм Кравченком та Володимиром Литвином, який обіймав посаду голови Верховної ради. В них мова йде про необхідність "розібратися" із Георгієм Гонгадзе. (Читайте розшифровки епізодів, які стосувалися Георгія Гонгадзе). Але під час суду над Пукачем судді відмовились прийняти плівки до розгляду, посилаючись на дуже специфічне рішення Конституційного суду №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, за яким обвинувачення не може ґрунтуватися на даних, які збирала не уповноважена на оперативно-розшукову діяльність особа. До сьогодні плівки Мельниченка повністю не розшифровані і перебувають на збереженні у Нью-Йорку.

Водночас у вироку Пукачу суд таки зафіксував твердження підсудного щодо можливої ролі екс-президента Кучми у вбивстві Гонгадзе: "Приблизно 11 вересня 2000 року його (тобто Пукача. – Авт.) викликав Кравченко Ю.Ф. та повідомив, що по Гонгадзе Г.Р. необхідно провести такі заходи, які були проведені щодо Подольського О.І. (Про напад та катування журналіста і правозахисника "Обозреватель" писав трохи раніше. – Авт.) Зокрема, було зазначено про необхідність "прибрати" Гонгадзе Г.Р., вивезти так, щоб ніхто ніколи його не знайшов, оскільки він передає закордон неправдиву інформацію щодо керівництва держави. На його питання, що мається на увазі "прибрати" Гонгадзе Г.Р., КРАВЧЕНКО Ю.Ф.РОЗЛЮТИВСЯ ТА СКАЗАВ, ЩО ГОНГАДЗЕ Г.Р. НЕОБХІДНО ВБИТИ, А ТІЛО СПАЛИТИ І ЗАКОПАТИ. ТАКОЖ КРАВЧЕНКО Ю.Ф. ПОВІДОМИВ ПІДСУДНОГО ПРО ТЕ, ЩО ВІН ГОВОРИТЬ ВІД ІМЕНІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ КУЧМИ Л.Д."

Чи дізнаємося ми коли-небудь ім’я замовників вбивства Георгія Гонгадзе і чи є шанси долучити до справи плівки Мельниченка? Про це "Обозреватель" напередодні чергового засідання апеляції у справі Пукача поговорив із представником потерпілої Мирослави Гонгадзе Валентиною Теличенко.

Ви розраховуєте на те, що апеляція у справі Пукача може пролити світло на замовників убивства Георгія Гонгадзе?

Апеляція у справі Олексія Пукача стосується лише вироку самому Пукачу — правильності встановлених обставин, наявності вини та адекватності визначеного судом покарання. Оскільки на мою думку і обставини встановлено правильно, і у винуватості Пукача в мене та в моєї довірительки Мирослави Гонгадзе сумнівів немає і з призначеним покаранням ми погодилися, то вирішили відкликати свою апеляцію та сподіваємося на те, що вирок Пукачеві якнайближчим часом буде підтверджено в апеляційному суді і сам Пукач поїде відбувати покарання.

Все, що сказав Пукач в суді першої інстанції і щодо Леоніда Кучми, і щодо Юрія Кравченка, Володимира Литвина, Леоніда Деркача та інших — все докладно і точно зафіксовано у вирокові.

Я мушу визнати, що попри те, що суд першої інстанції не задовольнив частину моїх клопотань, все ж він пройшов без суттєвих порушень закону.

Суд не задовольнив мої клопотання, відмовившись допитувати в тому числі і щойно перерахованих осіб, також суд не задовольнив моє клопотання про розгляд справи в частинах, що не містять державної таємниці про роботу міліції, у відкритому режимі, але тим не менше, я визнаю, що це не були суттєві порушення, лише нюанси щодо мотивів убивства. Найбільше порушення допустила ГПУ, не інкримінувавши Пукачу вбивство саме на замовлення.

Власне, це й дало можливість суду відмовитися від допитів одіозних свідків. Зрештою, жоден з апелянтів не просить поновлення судового слідства, всі апелянти посилаються на порушення в досудовому провадженні і просять повернути справу для додаткового розслідування.

Про що саме йдеться у вироку Пукачу?

У вироку Пукачу дуже точно зафіксовано всі його свідчення. Зокрема, він розповів, що нібито вказівку убити журналіста Георгія Гонгадзе він дістав від на той час міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка (екс-міністр МВС, який, за офіційною версією, покінчив життя самогубством, двічі вистреливши собі в голову. – Авт.), нібито Кравченко сказав, що це наказ Президента Леоніда Кучми, ніби-то Пукач був присутній при телефонній розмові Кравченка з тодішнім Президентом і в розмові Кравченко пообіцяв, що в найстисліші строки наказ про Гонгадзе буде виконано.

Також Пукач стверджує, що контролював виконання цього доручення Володимир Литвин.

Підсудний Пукач говорить, що вказівку перезаховати тіло вбитого журналіста, відокремивши голову, він також дістав від Юрія Кравченка.

Читайте: Олексій Подольський: За наказом Кучми мене побили так, що все тіло було чорним

Пукач розповів, що про вказівку вбити знали чимало високопосадовців, зокрема називає Миколу Джигу, тодішнього керівника СБУ Леоніда Деркача. Щодо цих осіб було порушено кримінальні справи свого часу, але потім їх було закрито.

Щодо справи за обвинуваченням Юрія Кравченка, то її вже після його загибелі було передано до суду в супроводі подання про закриття у зв'язку зі смертю підозрюваного. Але оскільки ця підстава є нереабілітуючою, то родина покійного не погодилася з закриттям справи і наполягала на проведенні досудового та судового слідства вповні.

Для цього треба було повернути справу в ГПУ для додаткового розслідування. Фактично і родина екс-міністра, і потерпілі наполягали. Суд кілька разів відмовлявся. Але аргументи щодо повернення справи для розслідування були настільки переконливими, що зрештою прокурори, які підтримували державне обвинувачення, і не готові були червоніти та вдавати, що тупі і не розуміють правовий бік справи на догоду Ренату Кузьміну, який направив справу до суду для закриття, також стали на позицію потерпілих.

Отож, справу за обвинуваченням Юрія Кравченка в замовленні убивства журналіста Гонгадзе суд надіслав до ГПУ для проведення досудового слідства ще у вересні 2011. З того часу справа так там і лежить — слідство призупинене, наскільки мені відомо.

У 2010-2011 роках також було порушено кримінальну справу щодо Леоніда Кучми за підозрою у причетності до вбивства Георгія Гонгадзе.

Було проведено досудове слідство, закінчене. Матеріали справи відповідно до вимог КПК було надано потерпілим для вивчення, а згодом і самому підозрюваному та його захисникам. Але раптом щось змінилося і всупереч закону суд прийняв скаргу захисників Кучми на постанову про порушення кримінальної справи (після закінчення досудового слідства її було вже не було права подавати) і скасував власне постанову про порушення кримінальної справи.

Ми оскаржували. Було апеляційне та касаційне провадження, але судді виявилися абсолютно сліпими і залишили в силі неприпустиме з правової точки зору рішення.

Суддя, яка це рішення постановила, невдовзі стала головою одного з районних судів у Києві. Таким чином, справа за обвинувачення Кучми також лягла в кабінетах ГПУ з загадковим статусом — і досудове слідство ніби вже було завершене, тож її треба було б направляти до суду, але постанова, що стала початком цього слідства скасована, отож є відмовка не направляти справу до суду.

Генпрокуратура може поновити розслідування справи проти Леоніда Кучми і таким чином знайти замовників у справі Гонгадзе?

Так, можна і слід би поновити досудове слідство в усіх цих справах і довести їх до логічного завершення. Крім названих, у ГПУ ще є фактова справа, мета якої - встановити замовників убивства. Але вона лежить також без руху. ЇЇ ніхто не розслідує, вона там просто лежить.

Я надсилала запити про хід розслідування і діставала у відповідь відписки. Проблема в тому, що слідчі органи у нас не виконують свої функції.

Після Євромайдану, після зміни генпрокурорів були якість зрушення у справі Гонгадзе?

Ні, жодних зрушень не було.

Апеляція у справі Пукача проходить у закритому режимі. Чому Ви погодилися із таким рішенням суду?

Коли справу тільки почали слухати у першій інстанції, я неодноразово заявляла клопотання, щоб слухання не було повністю закритим. Є частина інформації в матеріалах справи, яка має гриф секретності – та, що стосується роботи негласних працівників правоохоронних органів. Її слід слухати в закритому режимі. Але є інша величезна частина цієї справи, яка не мала грифу секретності.

Я в своїх клопотаннях аргументувала, що закритими треба робити тільки ті засідання, на яких буде розглядатися інформація з грифом "Секретно". Таку практику було застосовано, коли слухали першу частину справи Гонгадзе стосовно підлеглих Пукача. Мої клопотання суд відхилив і вирішив повністю слухати в закритому режимі. Тому тепер в апеляції ми повинні посилатися на матеріали суду, які всі позначені грифом "секретно".

У своїх апеляціях Олексій Подольський та адвокат Пукача просять повернути справу на додаткове розслідування. Мирослава Гонгадзе взагалі вирішила відкликати свою апеляцію. Таким чином жодний апелянт не просить суд продовжити судове слідство. Здавалося б, апеляцію можна розглядати у відкритому режимі. Але Пукач потім зможе написати касацію, що Апеляційний суд порушив його право, обмеживши відкритим засіданням його можливості себе захищати - мовляв, у відкритому засіданні він не міг сказати якусь державну таємницю. Якщо буде така касація, то апеляційне рішення може бути цілком законно скасоване, і справа повернута на повторний розгляд до апеляційного суду.

Читайте: Порошенку і Яремі нагадали: омиті кров’ю мільярди Кучми-Пінчука ведуть до небуття і ганьби

Це означає, що вирок Пукачу і далі не набере законної сили. Пукач під вартою без вироку вже понад 5 років. Тому при касації Пукача також цілком законно слід би було звільнити з-під варти.

Кому потрібні такі спекуляції?

Що нам заважає послухати апеляцію у закритому режимі, вийти за двері судової зали і розказати журналістам все, що ми хочемо розказати. Більше того, як тільки буде закінчено апеляційний розгляд і вирок набере законної сили, то Пукач також зможе давати інтерв’ю. До осіб, які вже відбувають покарання, значно легший режим доступу, ніж до тих, які перебувають під вартою у якості запобіжного заходу.

Чому ви з Мирославою Гонгадзе відкликали апеляцію?

Ще на суді у першій інстанції я наполягала, – і це узгоджена із Мирославою позиція - що Пукачу слід інкримінувати в тому числі і замовне вбивство. Якщо мало місце замовлення, то до обвинувачення додається ще один пункт з КПК та збільшується покарання.

Мотив убивства на замовлення визнали наявним і прокурор в обвинувальному висновку, і суд у фабулі вироку. Але ГПУ під керівництвом Рената Кузьміна не включила відповідний пункт у перелік обвинувачення.

Я кілька разів просила суд повернути справу до прокуратури, але суд мені відмовив. Причина була в тому, що на той момент Пукач вже понад три роки був під вартою без вироку. Вже притискали європейські стандарти, за якими особа без вироку може провести за гратами рік-півтора і не більше. Якщо людина сидить більше, її треба звільняти і процес рухати далі. Але я не знаю що стане з Пукачем, якщо б йому змінили запобіжний захід з тримання під вартою на інший.

У Апеляційного суду я також просила повернути справу на додаткове розслідування, бо тільки прокуратура на додатковому розслідуванні може додати звинувачення про замовний характер вбивства. І після цього треба було б знову слухати справу у першій інстанції.

Якщо б суд вирішив відправити справу на додаткове розслідування, він би одночасно мусив би вирішити, що робити з Пукачем: тримати його під вартою чи звільнити. І єдиним законним було би рішення його звільнити.

Тому ми і відкликали нашу апеляцію.

Крім того, додадуть чи не додадуть окремий пункт про замовне вбивство в обвинувачення Пукачеві, його покарання – довічне позбавлення волі - не стане більш тяжким. Воно вже найтяжче.

Чи є інший шлях, окрім додаткового розслідування, докопатися до замовників вбивства Георгія Гонгадзе?

Замовників повинні встановлювати слідчі ГПУ. Додаткове розслідування у справі Пукача — про Пукача, а не про замовників. Але слідчі ГПУ сьогодні зайняті іншим.

Ви коли-небудь спілкувалися із Пукачем наодинці?

Ніколи в житті. Пукача я бачила лише в судовій залі у присутності купи людей. Я Пукачу кілька разів пояснювала, що в його свідченнях я чую дуже багато дурниць, які він, по-моєму, каже свідомо, по-друге, я не бачу, що він покаявся і визнав свою вину. Ці мої слова є в протоколі судового засідання. Навіть коли було оголошено вирок, пукач не попросив вибачення у родини. Та ось днями — журналісти запитали його чи він підтверджує, що вбив Георгія, а Пукач у відповідь почав казати, що нібито мав на Георгія компромат.

Справа Подольського. Наскільки встановлена причетність Кучми до нападу до журналіста і правозахисника?

Давайте почнемо з самого початку. У нас є записи Мельниченка. На них, зокрема, є доповідь Кравченка Кучмі про те, що Подольського вивозили, і є деталі, як його побили. Ми прекрасно розуміємо, що коли міністр розповідає, як він наказав своїм підлеглим з МВС вивезти журналіста, побити його, відібрати паспорт, то по-перше такого міністра треба негайно звільнити з посади, по-друге, притягнути до кримінальної відповідальності його і тих підлеглих, які виконували його вказівку. Якби так сталося, я би сказала, що Кучма не замовляв побиття Подольського.

Натомість, що ми бачимо? Кравченко доповідає, як мордували Подольського. Реакція Кучми щось на кшталт: ну, гаразд, ідемо до наступного питання. Це свідчить про те, що Кучма як мінімум покривав міліцію, яка застосовувала абсолютно незаконні засоби і насилля щодо громадян України.

Буквально через пару місяців після того, як з’явилися записи Мельниченка, під час допиту слідчим Генеральної прокуратури, Леонід Кучма під протокол визнав, що на записах його голос і що приблизно така розмова з Кравченком мала місце.

Проблема в тому, що Мельниченко так ніколи і не надав слідству первісних носіїв своїх записів, а без первісних носіїв довести достовірність тих записів фактично неможливо. Більше того, Мельниченко дуже плутався в своїх свідченнях. Його було допитано у справі за обвинуваченням Пукача і він фактично виявився дуже слабким свідком обвинувачення.

Плівки Мельниченка можуть бути залучені до справ з розслідування замовників убивства Гонгадзе?

Свого часу було конституційне рішення, яке вказувало, які докази вважати допустимими, тобто такими, які добуті законним шляхом, а які – ні. Багато хто трактував це так, що плівки Мельниченка, навіть якби була доведена їхня достовірність, тобто суд міг би дослідити походження доказу від початку до кінця, не є допустимими. Це неправильно на мою думку. Вони є допустимими, тому що Мельниченко докази не збирав, він не мав повноважень збирати докази. Мельниченко тільки незаконно записав розмови в кабінеті президента. Докази збирали слідчі органи. А слідчі органи, коли забирали їх у Мельниченка, закон не порушували. Вони все правильно робили. Мельниченко ж вчинив злочин.

Щодо нього було порушено кримінальну справу і навіть було закінчено досудове слідство, але Ренат Кузьмін прикрив Мельниченка, не підписавши обвинувальний акт.

Що зараз потрібно зробити, щоб довести до логічного закінчення справу Гонгадзе і знайти замовників?

Треба, щоб працювали слідчі.

Що треба, щоб вони працювали?

Треба, щоб вони отримали вказівку працювати. І треба призначити грамотних слідчих.

Чи буде це зроблено, залежить від генпрокурора?

Так.

Він виявляє зацікавленість у розслідуванні справи Гонгадзе?

Я не бачу зацікавлення Генпрокурора вже багато років, незалежно від прізвища генпрокурора

Ваш прогноз: чи знайдуть замовників справи Гонгадзе?

Рано чи пізно з великою долею вірогідності замовники стануть відомі. От чи будуть вони покарані — щодалі, то менше шансів. Але доки замовники офіційно не встановлені, над Україною тяжіє негативний шлейф невизначеності. Чи причетний президент Кучма до вбивства Гонгадзе? Підозри є і суд справу не розглядав. Замовляв чи не замовляв убивство міністр Кравченко? Підозри також . Причетний чи непричетний до вбивства колишній голова Верховної Ради Литвин. Такі підозри теж є. Суспільство врешті-решт заслуговує знати відповіді на ці запитання.