Огризко: Росія чи не вперше начисто програла інформаційну війну

Своє слово щодо торговельно-економічних війн Києва та Москви сказав і Євросоюз - під час екстреного засідання Комітет з міжнародних справ Європарламенту став на бік України в протистоянні з Російською Федерацією.

Євродепутати одностайно засудили РФ, звинувативши нашу північну сусідку у шантажі української влади. Втім жодних економічних кроків заради захисту України європейці не робитимуть. Вони вважають, що найкращою відповіддю Європейського Союзу має стати підписання угоди про асоціацію з Україною під час вільнюського саміту, що пройде у листопаді.

На засіданні Європарламенту були присутні лідери двох опозиційних фракцій Верховної Ради – Віталій Кличко та Арсеній Яценюк. Опоненти чинної влади в унісон закликали європейців захистити Україну в економічному протистоянні з Росією.

Між тим, як вітчизняні, так і закордонні експерти переконані, що Росія зробить усе можливе і неможливе для того, аби зірвати підписання Україною угоди про Асоціацію. Наскільки серйозними є ризики? Відповідь на це та інші питання, пов’язані з європейськими прагненнями офіційного Києва, "Обозреватель" шукав спільно з екс-міністром закордонних справ Володимиром Огризком.

Віталій Кличко, Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк відвідали Брюссель, де здебільшого коментували тему євроінтеграції. Як ви вважаєте, напередодні вільнюського саміту наші політики (як провладні, так і опозиційні) мають запускати подібного роду інформаційні хвилі? Наскільки це потрібно, корисно?

Знаєте, такі хвилі виникають не від того, що їх запускають провладні чи опозиційні сили, а від того, що на нас здійснюється шалений тиск з боку Російської Федерації з метою не допустити підписання угоди про Асоціацію. Тому останні заяви і влади, і опозиції до певної міри є відповіддю на ці речі.

В цілому ж, ми знаємо, що чотири парламентські фракції (за винятком комуністів) одностайно висловилися за підписання угоди про Асоціацію. В цьому сенсі між владою і опозицією є, щонайменше, вербальний консенсус. І це дуже добре. Я дуже хотів би, щоб в ході сесії ВР, яка розпочнеться вже за кілька днів, були ухвалені необхідні законопроекти і ми на цьому поставили б крапку в підготовці до підписання угоди про Асоціацію.

Як ви гадаєте, фактор Юлії Тимошенко може реально вплинути на хід і результат вільнюського саміту?

Безумовно, що цей фактор впливає на ситуацію. І якщо б вдалося вирішити це питання в тому розумінні, щоб пані Тимошенко отримала можливість провести лікування закордоном, це, звичайно, стало б дуже серйозним каталізатором цього процесу і позитивно вплинуло б на перспективи підписання угоди про Асоціацію.

При цьому варто зауважити, що останнім часом фокус з цього питання на Заході перемістився більше в площину прийняття законодавчих актів з так званого європейського пакету.

Очевидно, що законопроекти з так званого європейського пакету будуть прийматися на вересневій сесії ВР. На початку ж літа опозиціонери виступали за проведення позачергової сесії задля прийняття цих законопроектів. Провладні політики заявляли, що в цьому немає необхідності і до вільнюського саміту в плановому режимі можна поставити крапку у цьому питанні. Хто тут був правий?

Очевидно, що кожна політична сила намагається привернути до себе увагу тими чи іншими діями. Наскільки вимоги опозиції в цій ситуації були адекватними, сказати важко. Чому? Та хоча б тому, що станом на середину липня ще не було висновків Венеціанської комісії, які конче необхідні. Вони частково з’являться зараз, а частково – трохи пізніше вересня. Отже, з точки зору логіки навряд чи ініціювання позачергової сесії було доцільним, оскільки на той момент не було висновків цієї важливої правової інституції. Тому, гадаю, тут було більше спроб привернути до себе увагу.

Але з іншого боку, чим більше вітчизняні політики говорять про необхідність євроінтеграції, тим більше європейці це чують. Так що це теж важливо в плані просування цієї ідеї. Я думаю, що вересня вистачить для того, щоб ми могли успішно подолати усі перепони, які у нас ще залишилися на євроінтеграційному шляху.

Ви раніше згадали про Росію. Чимало експертів вважають, що нинішня торгівельна війна з РФ пов’язана саме з наближенням саміту у Вільнюсі. Чи адекватною була реакція української влади, адже зазвичай в інформаційних війнах ми програємо росіянам?

Інформаційні та інші війни насправді ніколи не закінчувалися. Просто в залежності від ситуації вони набувають тієї чи іншої форми. Але показово, що чи не вперше за історію наших торговельно-економічних війн з Росією, РФ начисто програла інформаційну війну. Цього разу на Заході не було джерел, які відверто не засудили б позицію російської сторони стосовно України. Це свідчить про те, що розрахунок на те, що Захід мовчатиме і проковтне в черговий раз цей наступ, провалився. І я вбачаю в цьому дуже серйозну нашу перемогу, тому що нарешті в Європі зрозуміли, хто вовк, а хто ягня.

Чи буде цей тиск продовжуватися? В якій формі?

Буде. Чому? Тому що на карту в Росії поставлено значно більше, ніж просто дрейф України в бік Євросоюзу. Йдеться про те, що до Росії (якщо Україна піде шляхом європеїзації) наблизиться зовсім інша система цінностей. Не ця постсовкова, де можна вкрасти, порушити закон, не спиратися на міжнародне право і т.д. Це буде зовсім інша система координат, яка передбачає навпаки: не вкрасти, не порушувати закон та міжнародне право. А це є загрозою для російського режиму, тому що він живе за іншими координатами.

І якщо українці стануть успішними та будуть демонструвати, що можна жити за європейськими, цивілізованими правилами, це буде дуже яскравим прикладом для російського суспільства. В РФ сьогодні є дуже багато людей, які продовжують бути одурманені міфами про те, що Росію оточують самі вороги, що вона залишилася останнім бастіоном у боротьбі проти злого Заходу і т.д.

У росіян є козирна "газова" карта. Чи можливо, що саме завдяки їй деякі європейські країни можуть заблокувати підписання угоди про Асоціацію з ЄС?

Блакитне паливо було і залишається інструментом для економічного тиску з боку Російської Федерації. Але відбулося кілька знакових подій, які свідчать про те, що на Заході теж вже розкусили всю цю історію. В цьому контексті варто згадати позови європейських країн до "Газпрому" стосовно зниження явно завищеної ціни на газ.

Крім того, сьогодні Європейський Союз розглядає можливість почати впровадження проти "Газпрому" як монополії. Сьогодні Україна практично в половину скоротила закупівлю російського газу, перейшовши на інші джерела поставок та види палива. Це означає, що при правильній організації справи, вплив РФ можна суттєво зменшити. І мені здається, що в разі, якщо Україна підпише угоду про Асоціацію, ми поступово почнемо підлаштовуватися під європейські правила гри. В тому числі, і в галузі енергетики. Таким чином, у відносинах з Росією ми поступово перейдемо на абсолютно прозорі стандарти, які діють в Євросоюзі. Тому з часом (2-4 роки) ми зможемо практично звести нанівець енергетичні впливи та шантаж з боку Росії.

Сьогодні в ЄС є віз і маленький возик внутрішніх проблем. Наскільки (з урахуванням цього фактору) Україна дійсно цікава європейцям?

Відверто кажучи, мене дуже порадувала фраза пані Ештон (Верховний представник ЄС. – Авт.), яку вона сказала днями, реагуючи на тиск з боку Росії. Пані Ештон, нагадаю, зазначила, що Європейський Союз не повинен втратити Україну. Такі речі просто так, повірте, не кажуть. Це доволі чіткий і зрозумілий сигнал для всіх про те, що в Євросоюзі налаштовані серйозно і бажають підписання угоди з Україною. Це насправді потрібно і Європейському Союзу, і Україні. Все інше – другорядне і несуттєве. Я дуже вірю, що після підписання угоди в листопаді, почнеться не менш важливий етап набуття чинності цієї угоди і ми поступово почнемо реальну трансформацію до цивілізованої європейської держави. Від цього виграють як українці, так і європейці.