Піскун: якби Кучма у 2003 році мене не звільнив, ми б покарали всіх винних у вбивстві Гонгадзе

20 серпня Колегія суддів Апеляційного суду Києва, яка розглядає скаргу на вирок колишньому начальнику департаменту зовнішнього нагляду МВС Олексію Пукачу, засудженому за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, прийняла відвід. Тепер цю справу розглядатиме новий склад суддів, а тим часом Генпрокуратура заявила про чергову перевірку причетності другого Президента України Леоніда Кучми до цього вбивства.

Видео дня

З проханням прокоментувати ці події та поділитися своїми ідеями щодо розслідування справи Гонгадзе "Обозреватель" звернувся до Святослава Піскуна – екс-Генпрокурора України, за часів якого було заарештовано виконавців вбивства журналіста.

Святослав Михайлович пригадав непрості розмови з Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком про хід розслідування, а також розповів про те, що у 2005 році він особисто долучив до матеріалів справи висновки експертизи ФБР США, які підтверджували автентичність так званих плівок Мельниченка.

Святославе Михайловичу, ви казали, що вам заважали розслідувати справу Георгія Гонгадзе і Кучма, і Ющенко. Розкажіть, як саме?

Влада постійно перешкоджала у розслідуванні справи Георгія Гонгадзе. Ситуація з цією справою в Україні – це такий собі лакмусовий папірець розвитку демократії та верховенства права в державі. Зараз деякі мої опоненти кажуть, що Гонгадзе нікому не заважав, якби його не вбили, то теж нічого б не сталося. А я кажу, що це не так.

Коли монархи або люди, які відчувають безмежну владу, через журналіста починають відчувати дискомфорт, - це наче отой, знаєте, набридливий комарець, який літає кругом монарха, і монарху хочеться його прихлопнути, бо він знає, що комар вкусить і висмокче в нього кров.

Читайте: Суд снова попытается найти заказчика убийства Гонгадзе

І завжди знаходяться люди, які опахалом махають над імператором, і готові прихлопнути комара, щоб вислужитися перед ним. Для Кучми, і не тільки для Кучми, а й для його оточення - для Кравченка, для інших - Гонгадзе був набридливим комаром, який весь час зудів над ними, зудів і заважав їм безроздільно панувати. Чому? Тоді ще влада пострадянських червоних директорів не звикла до того, що журналісти втручаються в різні життєві ситуації "великих" особистостей.

Журналісти почали з’ясовувати, на чому їздить Президент, скільки він заробляє, скільки його сім’я платить податків, хто приходить в Адміністрацію Президента, що робить глава Адміністрації Президента, кого вони призначають на посади, хто збирає гроші для Адміністрації, як ці гроші возять, чому корупція почала в країні розцвітати, незважаючи на те, що всі вони активно говорили про боротьбу з цим явищем.

Тоді був створений так званий антикорупційний комітет, який очолювала Колінько, і це був не комітет, який боровся з корупцією, а той, який за наказом Президента карав державних службовців і керівників правоохоронних органів, хто хоч якось намагався діяти згідно з законом, всупереч волі влади. Їх починали цькувати, збирали всяку гидоту на них, підтверджену і непідтверджену. Потім приносили це все Президенту. Після цього людину звільняли з роботи.

Тобто це був такий собі "люстраційний" комітет за поданням Президента і глави Адміністрації. Не закон, а вони вирішували: цього люструвати, а цього лишити. І тому державні службовці їм прислужувалися.

Проти цієї системи боровся і Гонгадзе, він перший почав показувати народу України, що в нашій державі не все добре, що є великі проблеми з корупцією, з тими, хто дуже багато почав заробляти, і тими, хто не має нічого. Ви, мабуть, пам’ятаєте акцію "Україна без Кучми", коли біля МВС кров збирали в склянки. Це вже був протест громадськості проти того всього, але розпочав це Гонгадзе.

"Українська правда" Гонгадзе – це був символ альтернативної думки в державі. Тоді було не багато видань, які собі дозволяли альтернативну думку, а вони дозволяли.

Так от, цей набридливий журналіст їм заважав, і оточення Кучми відчувало, що треба щось з ним зробити.

Першим, з ким вирішили щось зробити, був журналіст Подольський, який писав статті проти Кравченка, Кучми, Медведчука, Кабміну, розвінчував хабарництво, корупцію. Вони вирішили його провчити, покарати. Взяли Подольського, вивезли в ліс, облили бензином, викопали яму. Пукач і його співучасники, поклали Подольського в цю яму, зв’язали руки, шию і сказали: "Ще раз, і ми тебе спалимо". Людина злякалась, і я б злякався, і кожен би злякався при тому режимі.

Так само вони намагалися зробити і з Гонгадзе. Вони відчували, що, якщо вони щось зроблять з Гонгадзе, вони принесуть користь тим, хто його не любить. Тобто це було наче боротьба за устої держави, щось зробити з неугодним владі громадянином, журналістом. Але Гонгадзе, незважаючи на те, що він був уже зв’язаний, почав чинити їм опір, і вони його вбили.

Читайте: Шкиль припомнил всем бывшим Генпрокурорам Украины пустые обещания расследовать гибель Гонгадзе

Питання: чи був у них наказ убивати? На це питання відповідь повинно було дати слідство. Друге питання: хто знав про вбивство, кому доповіли? На це питання також повинно було відповідати слідство. Там не так багато питань залишилось. За півтора роки розслідування цієї справи ми разом з Віктором Шокіним та слідчим управлінням, в принципі, цю справу розкрили і заарештували Пукача ще в 2003 році.

І якби Кучма не зняв мене тоді з роботи, а, значить, і не зняв всю колегію прокуратури, яка працювала, питань би вже на сьогоднішній день не було. Вже вони були б усі з’ясовані.

В часи Ющенка, коли я повернувся на посаду Генерального Прокурора, я знову взявся за справу Гонгадзе. І ви маєте розуміти, що розслідувати сьогодні це вбивство і розслідувати його за часів Кучми, Кравченка, Медведчука й інших – це два різних розслідування. Сьогодні ніхто не заважає Яремі розслідувати справи відносно терористів, відносно міліціонерів, які побили людей на Майдані, відносно вбивць Небесної Сотні. А навпаки, люди і все суспільство допомагають, приносять докази, свідчення, говорять про свою підтримку, готові піти на суд і підтримати прокурора. Але, на жаль, поки що результатів немає.

Коли я працював Генеральним Прокурором і розслідував справу Гонгадзе, кожен виклик в Адміністрацію Президента для мене міг бути останнім. Більше того, після того, як Кучма мене незаконно звільнив з посади наступного дня після арешту Пукача, американське посольство мене попередило, що моєму життю загрожує небезпека. Працівники посольства США охороняли мене та мою сім’ю і захистили нас від фізичного знищення. Сьогодні - це зовсім інша Україна, і тому, хто зараз говорить, що Піскун і його команда могли зробити більше, я хочу побажати здоров’я і щастя. Хай вони сьогодні зроблять більше.

На мою думку, слідство зараз повинно з’ясувати дві речі, які не встиг з’ясувати я: чи був у вбивць наказ знищити Гонгадзе, і, якщо був, то чий.

Коли Ющенко мене збирався звільнити з посади за проханням своїх донецьких друзів, я сказав:

- Вікторе Андрійовичу, я знаю, що ви мене хочете звільнити, тому що тут люди ходять і розказують, що я поганий Генеральний Прокурор, але дайте мені закінчити справу Гонгадзе, я дав клятву перед народом України, коли мене призначали Генеральним Прокурором в парламенті. Я тоді офіційно дав клятву, що я її розслідую, дайте мені закінчити.

- А хто тобі заважає? – запитав він.

- Ви – тим, що мене знімете, тому що піде вся слідча бригада.

Не дав – зняв.

Як Ви гадаєте, чи була якась прихована домовленість Ющенка з кимось щодо Вашого звільнення?

Я думаю, так, це була прихована домовленість.

З ким?

З тими, хто був зацікавлений, щоб справу Гонгадзе не розслідували, і тому вони домовилися з Ющенком, що наступний прокурор буде з Донецька. Як тільки мене звільнили, було призначено Медведька, першим заступником - Пшонку, Кузьміна та ін. Я думаю, що Віктора Андрійовича попросили зняти Піскуна, і, можливо, він навіть не знав істинної причини. Йому могли наговорити, що завгодно, і він до них дослухався.

А як Президент Кучма реагував на хід розслідування?

Коли я заарештував Пукача, Кучма мене запросив на розмову у нього вдома, на дачі (можна вже про це говорити, тому що я вже не Генеральний Прокурор). Я приїхав, був чай, цукерки, ми сіли за стіл, і Кучма мене питає:

- Для чого ти заарештував генерал-лейтенанта міліції, нагородженого орденом за заслуги?

- Леоніде Даниловичу, цей генерал міліції, нагороджений орденом за заслуги, і ще чотири його підсобачники (так я тоді сказав) убили журналіста Гонгадзе, - відповів я.

- Ти в цьому впевнений?

- На 100%.

- Ти розумієш, що з тобою буде, якщо ти помилився?

- Ну що, голову ж не відріжуть?

- Ні, голову не відріжуть, але по ж..і дадуть сильно.

- Ну буде, як буде.

Наступного дня він мене звільнив.

А з приводу Кравченка були у вас з ним якісь розмови?

Ні.

А з Литвином ви мали розмову з приводу цієї справи?

Ми Литвина допитували кілька разів. Він, звичайно, від всього відмовляється і говорить, що він тут ні до чого. А будь-яких незаперечних доказів його причетності до цієї справи у нас не було. Я не знаю, що там зараз.

Святославе Михайловичу, як ви гадаєте, чи можуть вважатися доказом по цій справі плівки Мельниченка, зібрані незаконним шляхом?

Що є доказами по справі, оцінює виключно суд. Наприклад, раніше було так: немає трупа – немає вбивства; немає засобу вбивства – немає складу злочину, це було за радянських часів. Але це ж нереально! Якщо людину вбили і труп викинули в океан, і його з’їли акули, і всі бачили, що зловмисник його вбив і кинув в океан, то що, вбивцю не треба судити, бо немає трупа? Ну це ж дурня.

Читайте: Мельниченко рассказал о фальсификации "замгенпрокурора" Баганцом дела Гонгадзе

Тому докази повинен оцінювати суд. Як вони зібрані, ці плівки, як вони записані, повинні оцінити фахівці, і повинен оцінити суд. А фактично ніякого суду по плівках Мельниченка ще не було, ще плівки Мельниченка ні разу не були в суді.

В 2011 році суд визнав їх такими, що не можуть вважатися доказом…

Звісно, бо хто ж був в 2011 році Президентом. Я розумію, що тоді могли визнати, що завгодно.

Я особисто зустрічався з першим заступником голови ФБР США і з першим заступником Генерального Прокурора Сполучених Штатів, і особисто вони мені показували висновки ФБР по плівках Мельниченка (я не знаю, що сьогодні є в матеріалах справи, тому що я вже в прокуратурі давно не працюю, вже шість років як не був там). Але я тоді привіз з Америки висновки криміналістично-лінгвістичної експертизи ФБР, і вони підтверджували, що ці записи автентичні, справжні. Я передав їх у слідство. Де вони сьогодні, я вже не знаю. Там вже багато чого помінялося в тій прокуратурі.

Автентичність записів підтверджувалася. А чи підтверджувалося, що на плівці дійсно голоси Кучми, Литвина та інших?

Так, а також Януковича, Азарова – всіх. Я знаю, що, наприклад, Янукович був дуже не зацікавлений в тому, щоб розкручували ці записи, тому що він там говорить, що суддів треба за щось вішати, йому там розповідають, що йому передали акції "Хімпрому" в якості хабара. Він був не зацікавлений в легалізації цих записів, бо сказане там стосувалося його особисто: хабарів і інших деталей, по яких можна було порушити кримінальні справи.

Так, було рішення Конституційного Суду за поданням Хорошковського, що плівки Мельниченка не можуть бути визнані доказами, бо це стосувалося першої особи держави.

А чому Ви не дали цим плівкам ходу тоді?

Я не встиг, мене ж звільнили.

А як щодо терміну давності? Припустимо, якщо зараз спробувати притягти до відповідальності замовників вбивства, то 10 років минуло, і цього зробити вже не можна?

Це не має ніякого значення. 10 років, 15 років – не важливо, адже ми говоримо про вбивство, це тяжкий злочин. Адже, участь у злочині може бути різною, це може бути посібництво у вигляді приховування речей і доказової бази, недонесення, коли людині було відомо про злочин, і вона про це не повідомила. Це просто треба довести.

Я думаю, що багато чого стало би на свої місця, якби тоді Кравченко все ж таки прийшов до нас на допит. Я навіть чомусь думаю, що, якби ми тоді допитали Кравченка, він був би живий. Ми не встигли, у нас не було підстав для арешту. Не тому, що ми не захотіли заарештувати Кравченка, у нас не було підстав, у нас не було на нього свідчень. Пукача ж не було вже тоді, Пукача відпустили.

Я впевнений на 100%, хай народ України знає, що якби мене в 2003 році Кучма не зняв з посади Генерального Прокурора, то Пукач дав би розклад повністю на всіх, ми б заарештували всіх, хто був причетний до цієї справи. І, може, хтось був би в тюрмі, але вони були б живі.

Як ви гадаєте, чи могло бути при тому режимі так, щоб Кучмі не повідомили про вбивство Гонгадзе вже після його скоєння, навіть, якщо до того він не знав про його планування?

Може бути все, що завгодно. Для того і є слідство. Саме в цьому полягає робота слідчого – доводити, доказувати об’єктивність тих чи інших звинувачень або виправдовувати. Хай слідство або звинуватить, або виправдає, і закриє тему.

Ви вірите в те, що зараз, коли минуло понад 13 років, цю справу ще можна дорозслідувати?

Роки не мають значення. Є речі, які з роками не пропадають. Пройшло лише 13 років, це ж не 100. Цю справу треба розслідувати. Може, Ярема закінчить.

Ви з ним не мали розмови з цього приводу?

Я бачився один раз з Генеральним Прокурором Яремою. Я прийшов його привітати з призначенням, побажав здоров’я і дав свій телефон, якщо я буду потрібен. Він мені ні разу не телефонував, я йому теж.