Зарубінський: опозиції боротьбу з корупцією треба починати з себе

Один із найближчих соратників спікера Володимира Литвина Олег Зарубінський в інтерв’ю "Обозревателю" розповів про секрети свого потрапляння в список Партії регіонів, про те, з чим нинішня влада йде до виборця, а також поділився хвилюваннями за долю української опозиції.

- Передвиборча кампанія, попри сезон відпусток, продовжує набирати оберти. Що, на ваш погляд, стане цього разу центральним предметом дискусії між ключовими учасниками виборів?

- Повертаючись учора до Києва Житомирською трасою, я звернув увагу на різну філософію білбордів політичних сил. Так званої об’єднаної опозиції, або як дехто їх називає – "Яцебюту", – з одного боку, і Партії регіонів – з іншого. На білбордах Партії регіонів говориться про те, що зробили, що створили, що побудували. Тут пропонується, щоб виборці осягнули результати діяльності регіоналів і на підставі цього прийшли до висновків. Про те, чи дієвою була влада протягом останніх 2 років, чи виконувала вона свої зобов’язання, чи краще вона працювала, ніж її попередники. На суд виносяться показники, які можна обговорювати, і тут є предмет для обговорення – конкретні результати роботи.

На протилежному боці – зовсім інша філософія білбордів і відповідно - виборчої кампанії "Яцебюту". Ключове гасло – ми об’єдналися заради "Батьківщини". Обговорювати тут нема чого, бо очевидно, що це гасло розраховане на тих, хто трохи хворий на амнезію – на втрату пам’яті. Вони об’єднувалися практично в тому ж самому складі в 2004 році, в 2006-му, в 2007-му. Персонажі ті самі. Правда, через кілька місяців після чергового об’єднання завжди відбувалося роз’єднання, сварка, гризня, взаємознищення. Як на мене, їм слід було б говорити, як вони працювали заради країни, що вони працюють заради Батьківщини, а не об’єднуються. Бо це ваша справа – об’єднуватися чи не об’єднуватися. Крім того, тій команді слід було б відзвітувати за 5 років перебування при владі. Розповісти, що зробили протягом 2005-2009 років. Їхня передвиборча стратегія називається переключенням уваги з роботи на абсолютно ілюзорні речі – об’єднання/роз’єднання, яке вже було багато разів.

І ще щодо двох їхніх гасел, які в рекламному ролику озвучував Яценюк. Стосовно подолання бідності і корупції. Щодо бідності, то вони її вже долали. На виході їх 5-річного владарювання гривня знецінилась удвічі, інфляція зросла на 22%, зовнішній і внутрішній державний борг збільшився у 4 рази, а ВВП впав на 15%. Про кабальні ціни на газ з Росії і говорити зайве. Одним словом - подолали бідність.

А ось щодо корупції, то після чисельних інтерв’ю відомих представників їхнього середовища про те, як саме формувався виборчий список, думаю, їм не можна боротьбу з цим злом відкладати у "довгу скриню". Розпочинати слід негайно – із тих, хто цей список формував.

- Опозиціонери в разі перемоги обіцяють звільнення політв’язнів – Юлії Тимошенко, Юрія Луценко та інших, а також – імпічмент Президентові. Що в першу чергу зробить ваша політична сила, якщо збере переконливу більшість у новому парламенті?

- По-перше, у тому, що буде більшість, яка сформується на базі Партії регіонів, дають собі звіт і лідери "Яцебюту". В противному разі вони б не включили в партійний список тих, хто мав хоч якусь перспективу перемогти по мажоритарних округах. Але вони на округи висунули людей абсолютно нікому не відомих, а самі підстрахувались тим, що включили себе коханих в прохідну частину. Це говорить про те, що для них ключовим моментом було не об’єднатися заради Батьківщини, а об’єднатися заради проходження до Верховної Ради. І вони прекрасно усвідомлюють, що більшості мати не будуть.

По-друге, щодо звільнення соратників. Якщо б очільники цієї політичної сили хотіли бачити на волі Тимошенко і Луценко, вони б зовсім по-іншому діяли. Але вони діють так, наче для них це абсолютно вигідна диспозиція: коли Юлія Тимошенко перебуває за гратами. Адже вони сформували список виключно у власних інтересах, проігнорувавши багато обіцянок ув’язненого лідера. Знову пошлюсь на останні інтерв’ю та статті Олександра Бондаря, Сергія Міщенка, Михайла Поживанова, Тараса Стецьківа про подробиці висунення опозиційних кандидатів. Так що я дуже сумніваюся, чи будуть ті, хто заправляють нині в об’єднаній опозиції, не показушно, а насправді боротися за свободу для Тимошенко і Луценка.

По-третє, відносно гасел про імпічмент. Я переконаний, вони самі в ці гасла не вірять. Для того, щоб відбувся імпічмент, треба пройти дуже серйозну процедуру. Спочатку за це має проголосувати мінімум 226 народних депутатів. Потім – дві третини – 300 депутатів. Після цього – три четверті від конституційного складу Верховної Ради – 337 парламентарів. Вони прекрасно знають, що нічого подібного не буде. Але треба ж якісь гасла висувати!

Отже, винесені абсолютно абстрактні, нереалістичні обіцянки. Відбувається маніпуляція громадською думкою, але я не думаю, що вона буде мати вплив на більшість населення.

- Гаразд, а чого від Партії регіонів чекати? Обіцяли "покращення життя вже сьогодні" два роки тому. Відносно того, чи воно наступило, є різні думки…

- Я думаю, що дуже багато речей доведеться змінити. І в соціальній сфері, і в сфері економіки – роботи вистачить. Що виглядає позитивним – є налаштування не на гасла – об’єднатися/роз’єднатися, пересваритися/загризтися, а на реальні справи.

- В списку Партії регіонів ви зайняли досить високе 38 місце. Розкажіть, як вам це вдалось. Адже позаду вас стоять чимало відомих регіоналів з багаторічним стажем, в той час як ви самі прийшли до біло-синіх із партії Володимира Литвина. Сили, яка хоча й увійшла в більшість, але мала дискусії та суперечки з регіоналами, останнім часом в тому числі.

- Почну з останньої фрази – з приводу дискусій. Безумовно, вони мали місце. Мені здається, всередині самої Партії регіонів є дискусії. Будь-яка політична сила, тим більше – така велика, різнопланова та багатобарвна, як Партія регіонів, має багатьох людей з власною точкою зору. Тому я б не ставив це на чільне місце – бо оскільки були між нами дискусії, то це є погано. Це – перше.

Друге. На всяк випадок нагадаю, що особисто мною за період VI скликання Верховної Ради було внесено 158 законопроектів, чимало з яких вже стали чинними законами і якими фактично щодня користуються (в позитивному сенсі) мільйони наших громадян. На пленарних засіданнях оголошено 131 мій депутатський запит, а виступав я тільки на засіданнях протягом цього скликання 1029 разів.

Третє. Я хотів би екстраполювати ваше питання на інші політичні сили. Чомусь ніхто не питає, чому, скажімо, ряд лідерів партій з рейтингом 0,1% підтримки громадян так високо опинились в "Батьківщині"? Парадокс ситуації в тому, що люди, які Віктором Ющенком призначалися міністрами та віце-прем’єрами, люди, які на його "горбу" увійшли до Верховної Ради в 2007 році – бо самі б ніколи не пройшли, колишнього президента не те щоб "кинули" – я просто таких слів не люблю, – але весь негатив перенесли на нього. Обвинувативши Ющенка у всіх гріхах та використавши політичну кон’юнктуру, вони тепер опинилися в списку партії Тимошенко. Ми ж розуміємо, що розмови про об’єднання – це передвиборчі штучки. Насправді під високий рівень підтримки лідера "Батьківщини" підлаштувалося чимало людей, які в 2007 році входили в зовсім іншу політичну силу. Яка, ще раз кажу, на "горбу" Ющенка потрапила до парламенту. Чому ніхто не каже, що через цих людей, які в БЮТ ніколи не були, чимало справжніх "тимошенківців" взагалі опинилися в другій сотні?!

- Ми про це говоримо, але це – інше питання.

- Мені здається, це питання якраз дуже цікаве, тому що ці панове "кинули" Ющенка. В угоду кон’юнктурі. Щодо мене, то я нікого не зраджував, ні к ким не розсварювався. І оскільки Народна партія та Партія регіонів тривалий час співпрацювали в межах парламентської коаліції, то цілком логічно, що коли одна з партій вирішила не брати участі у виборах у багатомандатному загальнонаціональному окрузі, то її депутати увійшли в список іншої союзної. Тут якраз логіка є. А от логіка, чому справжні бютівці опинилися в "хвості" списку, поступившись тим, хто колись воював із Тимошенко, – це загадка.

- А яка тут може бути розгадка?

- Я думаю, що ці досвідчені гравці, які є лідерами партій з колись "розкрученими" назвами та нульовим рейтингом, просто зуміли гарно вибудувати свої стосунки з нинішнім керівництвом "Яцебюту".

- Чому Володимир Литвин не потрапив до списку Партії регіонів?

- Це до нього питання. Хіба коректно буде з мого боку його коментувати?

- В пресі за останній тиждень висловлювалося чимало версій з приводу причин участі представників Народної партії в списку регіоналів. Зокрема, що це подяка Литвину за те, що він погодився змінити свою позицію і завізував мовний закон.

- Знаєте, хто такі версії поширює? Політики, які між собою українською мовою говорять тільки перед камерами. А без камер вони між собою, як Яценюк і Турчинов, розмовляють винятково російською. Можливо, журналісти, які захищають українську, друкуючись винятково російською. Ті люди, які відправляють своїх дітей вчитися в Лондон, не подбавши, щоб вони бодай на базовому рівні знали українську мову. То лицеміри таке говорять. Я абсолютно стверджую, і це можуть підтвердити в Партії регіонів, що жодного стосунку до виборчого списку Партії регіонів візування спікером мовного закону не мало.

А завізував він його після того, як 30 липня 4 рази ставив на голосування проекти постанов про неприйнятність даного закону. Однак в цей час жодного "захисника української мови" з опозиції в залі не було. В цей час вони з’ясовували стосунки навколо виборчих списків. Це ж важливіше!