Видео дня
Фесенко: «Регіони» вже не платять «тушкам». Радше навпаки
У той час, коли «Обозреватель» насолоджувався кавою в компанії відомого політолога, директора центру політичного аналізу «Пента» Володимира Фесенка, дві високоповажні персони робили свої заяви, здатні вплинути на хід та результат майбутніх парламентських виборів. Заступник генпрокурора Ренат Кузьмін повідомив про порушення проти Юлії Тимошенко третьої кримінальної справи, а міністр юстиції Олександр Лавринович презентував своє бачення виборчого законодавства.
Та якщо з діями Кузьміна все зрозуміло, дітище Лавриновича викликає певні питання. Хоча б тому, що його законопроект дещо суперечить баченню президента Віктора Януковича – такого висновку можна дійти, якщо взяти до уваги послання Януковича до парламенту. Наведемо лише один приклад: з доповіді президента було зрозуміло, що глава держави не проти існування виборчих блоків, для яких, щоправда, встановлюється 5-відсотковий прохідний бар’єр (з додаванням 1 відсотка на кожну нову партію, яка бажає приєднатися до блоку). Тоді як міністр юстиції показав себе як противник блоків. Про те, як будуть поєднувати непоєднуване, ми й говоримо з Фесенком.
- Отже, пане Володимире, президент затіяв глобальні зміни у виборчій системі. Принаймні, його послання до парламенту можна зрозуміти саме так…
- Я відразу хочу попередити, що саме Послання - ота глобальна книжка – сторінок на 400 – містить ідеї, які, можливо і не знайдуть відображення у законопроекті. Оскільки послання президента писали одні люди, а законопроект готував Лавринович. Що буде майже напевне – це 4 (або 5) -відостковий прохідний бар’єр. Дискусія на цю тему точилася і раніше, прохідний бар’єр обговорювали у межах від 3 до 5 відсотків. Піднімати вище 5 відсотків означає створювати дискримінаційну систему, яка працюватиме на користь великих партій і закладе основи фактично двопартійної системи. 3-відсотковий бар’єр у нас є зараз, а 4-відсотковий мав місце у 1998 та 2002 роках. 4 відсотки – це певний компроміс в межах нинішньої дискусії навколо виборчого бар’єру. Якщо буде 5 відсотків, то це стане предметом для торгів з тими ж комуністами і частиною опозиції щодо певного зниження виборчого бар’єру.
- Хто його подолає?
- Без проблем – Партія регіонів. Подолає і «Батьківщина», якщо тільки за найближчі півтора роки нічого кардинально не зміниться. Зараз у них близько 12-13 відсотків від усієї кількості респондентів і приблизно 15-17 відсотків – від тих, хто збирається брати участь у виборах. Звичайно, якщо виникнуть проблеми з участю самої Тимошенко у виборах, тоді «Батьківщині» буде складніше, але поки що такої загрози нема. Думаю, є шанси подолати 4 відсотки і у «Фронту змін» Арсенія Яценюка (зараз у них 8 відсотків). Крім цих трьох політичних сил, всі інші можуть мати проблеми. Це стосується і комуністів, і «Свободи», яка зараз нарощує міць, але її рейтинг коливається в межах 3-5 відсотків.
В цих же межах – і рейтинг «Сильної України» Сергія Тигіпка. У решти рейтинг менше 3 відсотків: і у «Нашої України», і у «Громадянської позиції» Гриценка, і у партії «Удар» Кличка (у нього є позитивна динаміка, але все одно Кличко набирає поки що менше 3 відсотків). Так що 4-5 відсотки – це вже досить вагомий бар’єр, і, щоб його подолати, треба мати не лише підтримку виборців, але й робити поправку на адміністративний ресурс. Адмінресурс по-різному діятиме у різних регіонів, але питання – пропустять чи ні через прохідний бар’єр? – залишається актуальним. Пригадаймо, як Вітренко не вистачило буквально сотих відсотка, щоб потрапити до парламенту. Тоді було чимало міркувань на тему, що це зроблено зумисне, аби Вітренко не пройшла.
- Законопроект від Лавріновича затверджуватиме Верховна Рада. І ті фракції, що потрапляють у групу ризику – комуністи, нашоукраїнці, литвинівці – очевидно, не підтримують норму про підвищення бар’єру. А відтак ми, мабуть, побачимо солідарне голосування БЮТу і Партії регіонів – єдиних великих партій, які в цьому справді зацікавлені…
- БЮТ не підтримає цей законопроект тому, що їх не влаштовує повернення змішаної виборчої системи і тому, що там немає виборчих блоків. Про них йдеться у посланні президента, але їх нема у законопроекті міністра юстиції. Таким чином, БЮТ автоматично втрачає акцент на прізвище Тимошенко, акцент на відомий бренд… «Батьківщині» йти на вибори буде складніше. Чому відмовляються від блоків? Та тому, що значна частина нинішніх опозиційних сил раніше брала участь у виборах якраз у форматі блоку. Заборона на блоки розпорошить опозицію, бо зробить різні опозиційні партії конкурентами на виборах – навіть ті, котрі зараз є союзниками Тимошенко.
Як бути зараз, приміром, Борису Тарасюку з НРУ і «Народній самообороні» Юрія Луценка? Ще більші проблеми у ПРП: і Соболєв, і Філенко, і інші «пеерпісти» зараз є відданими соратниками Тимошенко і членами БЮТ. Як бути їм? Або вступати у «Батьківщину», або йти окремо і сподіватись на перемогу на мажоритарних округах (шансів на подолання навіть 3-х відсоткового бар’єру у ПРП нема жодних). Для них в будь-якому разі зберігається великий ризик взагалі не потрапити до парламенту. Водночас, приміром, і Катеринчуку, і Гриценку буде незручно відмовитись від власної партії. Одним словом, це тільки додає проблем опозиції.
- Але що їм втрачати – всім перерахованим вами діячам? Хай вступають до «Батьківщини». Депутатський мандат, мабуть, переважить будь-яке «незручно». Окрім того, їхні дрібні партії все одно не «доживуть» до наступних парламентських виборів, це ж очевидно…
- Ви розумієте, власна партія – це хоч маленький, але ресурс. Лишатися цього ресурсу навіть психологічно важко. Скільки, наприклад, вклав у свою Європейську партію той таки Катеринчук… Або ж В’ячеслав Кириленко… Там і гроші вкладені, там не лише «психологія»… Але є і окрема тема: а чи візьмуть їх? Багато хто з керівників таких маленьких партій веде зараз переговори і з Тимошенко, і з Яценюком. І не все у них так легко та просто відбувається. Бо лідери великих політсил, якщо і братимуть до себе представників другого політичного ешелону, то на певних умовах – якщо ті не створюватимуть іміджевих проблем, навпаки – принесуть з собою певний ресурс (фінансовий, медійний, іміджевий, організаційний) - і вступлять до їх партії. Тож цим людям буде непросто знайти собі місце у прохідних частинах виборчого списку «Батьківщини» або «Фронту змін». Таким чином, у них (а також у тих бютівців, які мають малі шанси на проходження до парламенту), є два шляхи: домовлятися і платити гроші за включення у прохідну частину списку або покладати надії на мажоритарні округи.
- А якщо перед Тимошенко постане дилема: набрати у список кириленків-катеринчуків або взяти своїх перевірених бютівців, як вона вчинить?
- У Тимошенко зараз проблеми куди складніші, ніж у Тягнибока чи Яценюка. Справа в тому, що зараз рейтинг «Батьківщини» нижчий, ніж він був раніше, власне, менший приблизно на половину… А тепер уявіть, що буде система «50 на 50» – це ще вдвічі менше місць для депутатів, які хочуть пройти до парламенту, ще вужча прохідна частина. Фактично це десь 40 осіб. Але 15-20 місць вже заброньовані – для самої Тимошенко, для Турчинова, для членів уряду…
- Тіньового?
- Ні, для колишніх членів її фактичного уряду – тих, що нині знаходяться за гратами або під ризиком карних справ. Всі вони також будуть претендувати на депутатський мандат. Це і Діденко, і Макаренко, і той-таки Луценко тощо. Не факт, що саме вони будуть претендувати на депутатство, але, скоріше за все, постане питання про включення їх до списку. Решта місць – так, може бути заготовлена і для членів тіньового уряду, тобто для відданих членів команди. Всі вони, до речі, зараз також ведуть складну політичну гру і оцінюють свої шанси на те, аби потрапити до парламенту. Це стосується і нашоукраїнців: і Юрія Кармазина, і Олеся Донія, і інших – тих, котрі зараз вирішують, з ким їм краще бути. Тож у БЮТ-«Батьківщині» точитиметься дуже жорстка боротьба за місце у прохідній частині виборчого списку.
- А чи можливий такий варіант, що частина названих вами осіб встигне перебігти до Регіонів і отримати там свій мільйон, про який так багато говорить Тимошенко? Якщо вони відчують, що наразі не потрібні нікому, то, можливо, спробують вскочити у останній вагон – по гроші…
- Щодо подальшої «тушканізації»: зараз регіоналам немає жодного сенсу платити мільйон за розширення фракції.
- Тобто мільйони існують тільки в уяві Тимошенко?
- Можливо, з її боку це така собі гра на випередження, аби пояснити, чому іще один або декілька людей вийшли з фракції і перейшли до Регіонів. Для ПР зараз значно раціональніше вирішувати питання «точково»: потрібні їм голоси за той чи інший законопроект – вони домовляються з окремими «тушками». У мене є підозри, приміром, щодо голосування за «сенсорний палець». Тоді деякі члени БЮТ не голосували або були відсутні. Це також форма домовленостей зі своїми нібито опонентами. Зараз немає юридичної потреби у тому, аби нарощувати парламентську більшість. Я радше припускатиму, що це регіоналам платять за право входження до їхньої фракції. Вони скоріше братимуть, ніж даватимуть.
Думаю, що більшість «тушок» бачать свої шанси у мажоритарних округах. Для них в законопроекті Лавриновича є подарунок – можливість самовисування. Але і там конкуренція із провладними кандидатами буде дуже великою – особливо у східних регіонах та регіонах центральної України. На мажоритарні округи зараз, зокрема, розраховує Литвин, у членів фракції якого фактично немає шансів пройти за партійними списками. А от комуністам це невигідно. Тому влада і погоджується на існування саме змішаної системи – щоб дати шанс декотрим своїм союзникам та виправдати існування опозиції в парламенті. З іншого боку, повна відмова від партійної системи виборів була б кроком назад. Це розуміють і у Регіонах.