Фесенко: Тимошенко хоча б «п’яток» бізнесменів
В першій частині інтерв’ю з політологом Володимиром Фесенком ми обговорювали можливі новації до виборчого законодавства, рейтинги партій та те, як формуватиме свій список Юлія Тимошенко. А зупинились на тому, що багатьом політичним аутсайдерам краще замислитись про мажоритарний округ, адже місць у прохідній частині виборчого списку для всіх бажаючих не вистачить. Втім, як з’ясувалось, і мажоритарні вибори – задоволення не з дешевих, хоч і коштують все ж менше, ніж купівля місця у списку…
- Пане Володимире, але щоб починати боротьбу за мажоритарний округ (байдуже, виграє там кандидат чи не виграє, від опозиції він чи від коаліції), треба мати неабиякі кошти. Що зараз дорожче коштує: купити місце в партійному списку чи «придбати» собі округ?
- Про місце в партійному списку давно все відомо: йдеться про усереднену цифру в 5 мільйонів доларів за прохідне місце у таких політичних силах, як Блок Тимошенко чи Партія регіонів. Хоча пропонувати можуть і більше – і 7 мільйонів, і 10 мільйонів… Інколи працює «пакетний» підхід: подейкують, що коли Губський прийшов до Тимошенко, він завів разом з собою декількох своїх людей. Тобто людина може заплатити, скажімо, десять мільйонів, але провести разом із собою іще одного або навіть двох своїх людей.
Округ коштує дешевше. Зараз, щоправда, важко робити розрахунки, бо останні вибори за мажоритарною системою відбувалися у 2002-му, тобто майже десять років тому. Тепер і ціни на рекламу зросли, і все подорожчало – інфляція, одним словом… Врахуйте, що тоді деякі люди починали опрацьовувати свій округ за рік-два до виборів. Але загалом вся виборча кампанія могла коштувати від мільйону до двох. Зараз цю цифру можна сміливо подвоювати. Але це за умови, що на окрузі немає більш серйозних кандидатів, і якщо претендент там хоч трохи відомий і вже встиг попрацювати. Якщо ж починати все з нуля, то витрати зростатимуть у рази. Словом, людині, яка не має в резерві кількох мільйонів доларів, нема чого робити на окрузі.
- От ви говорили, що всі екс-бютівці, які зараз в СІЗО чи під слідством, очевидно, претендуватимуть на місце у списку. Але маючи статус підозрюваного, вони, мабуть, не зможуть занести у партійну касу свої кілька мільйонів. Юлія Тимошенко терпітиме збитки…
- Дійсно, для неї проблема полягатиме в тому, як знайти баланс кошти на вибори. На ті місця, які залишаться, треба буде запросити хоча б п’яток бізнесменів…
- А олігархи між тим мають здатність закінчуватися. І нових ніде взяти…
- Та ні, вони є. Але не у Тимошенко. Просто більша частина їх – Губський, Веревський, Фельдман – перейшли на бік Партії регіонів. Фактично всі, крім Жеваго. І тепер питання таке: а чи ризикне хтось з іще незадіяних великих бізнесменів балотуватися у списку Тимошенко? Це просто небезпечно для їхнього бізнесу. Тож життя, напевно, змусить Тимошенко шукати інших шляхів для поповнення партійної каси…
- Яких саме?
- Я чув, що можуть знайтися люди, які профінансують Тимошенко, не будучи у її списку. Вони не претендуватимуть на прохідні місця, але дадуть гроші на кампанію. Навіщо? А щоб потім – або прямо, або опосередковано – захищати свої інтереси за допомогою опозиційного ресурсу. Хтозна, можливо, за певних умов вдасться створити в парламенті рівновагу сил, і у такий спосіб впливати на прийняття рішень з тих чи інших кадрових чи політичних питань. Ось такий може бути інструмент наповнення партійних виборчих фондів. Можливо, до такого таємного фінансування долучаться і деякі відомі олігархи. Врешті решт, таке фінансування опозиції для частини великого і середнього бізнесу це ще і форма протесту проти нинішньої політико-економічної ситуації.
- Це ми розглядаємо ідеальну ситуацію, якщо Тимошенко залишиться на волі або принаймні незаплямованою і з правом балотуватися в депутати. Але справу проти неї порушували не для того, аби все зійшло на пси… То як бути в тому випадку, якщо леді Ю не зможе очолити похід своїх соратників на вибори?
- Так, це дійсно дві різні ситуації: коли Тимошенко бере участь у виборах і коли «Батьківщина» йде на вибори без свого лідера. Справу проти неї мають передати до суду, але запроторити Тимошенко за грати було б ризиковано – критична реакція Заходу не забариться, визріє величезний скандал, до того ж, з неї вчергове зроблять жертву, і це приверне до неї додаткову увагу людей. Так що, скоріше за все, буде умовне покарання з забороною брати участь у виборах. Оце і є справжній ризик для «Батьківщини», бо Тимошенко в такому разі залишиться хіба що агітатором на цих виборах. Якщо відбудеться деморалізація «Батьківщини» внаслідок таких подій, у підсумку ця партія отримає не 15 і не 12 відсотків, а можливо в 1,5-2 рази менше, не кажучи про мажоритарні округи – там, дай Бог, аби один чи два бізнесмени, близькі до неї, змогли б прорватися до парламенту. Хоча може статися і навпаки – ажіотаж навколо Ю.Тимошенко принесе її політичній силі додаткові голоси.
У Януковича явно не знають, що зараз робити з Тимошенко. Засудити її означає створити для себе проблему, крім того, їм, здається, не вистачає серйозних юридичних доказів. Звичайно, можна вплинути і на суди, але тут виникає ще одна проблема: публічний суд Тимошенко використає для свого гучного піару. Швидше за все, справу таки доведуть до суду, використавши весь ресурс компромату проти неї. І станеться це або наприкінці цього року, або на початку наступного. Завершиться все, напевно, умовним вироком і спробою відсторонити її від виборів. А потім, якщо буде справді гучна і бурхлива критична реакція з боку Заходу, влада, можливо, таки піде на поступки і надасть Тимошенко можливість балотуватися в народні депутати.
- Ви кажете, що у Януковича не знають, що робити з Тимошенко. Не впевнена, що це суперечить вашим словам, але буквально щойно стало відомо, що Генпрокуратура порушила проти Юлії Володимирівни вже третю кримінальну справу – цього разу справа пов’язана з її газовими домовленостями. Тож, схоже, цей корабель таки цілеспрямовано ведуть у гавань обвинувачувального вироку…
- Слідчим треба далі вести справу проти Тимошенко і довести її до певного логічного фіналу. Просто «зависнути» ця справа не може. Чому відкривають третю справу? Та тому, що не вистачає достатньо вагомої юридичної бази для її засудження по перших двох епізодах. Мені важко виступати тут експертом – хай це коментують юристи, але, судячи з наявних фактів, тут бракує ефекту – і інформаційного, і юридичного ефекту від порушених справ. Тому їх коло треба розширювати. Адже справа не лише в засудженні Тимошенко, справа також у її політичній дискредитації.
Не дарма піарщики президента саме на газову тему роблять серйозну ставку, оскільки це певною мірою пояснює нинішню складну ситуацію (і по газу, і взагалі ситуацію в економіці), а з іншого боку там дійсно є багато претензій до Тимошенко, й по угоді 2009 року зокрема. Але у цій третій справі виникає все та сама традиційна проблема: довести хабарі, «відкати» абощо у ній неможливо, а для пересічного українця це якраз і було б подією, як у справі відомого судді-«колядника» – коли є реальні гроші, це сприймається як факт корупції, а коли йдеться про якісь незрозумілі урядові угоди, це сприймається зовсім інакше.
- Повертаючись до виборів і до усіх можливих опозиційних об’єднань. Ви коли згадували Яценюка, говорили про нього як про самодостатню одиницю. А як же це розрекламоване на День Злуки єднання чотирьох: Яценюка, Гриценка, Кириленка та Матвієнка?
- Щодо Гриценка, то його можливе об’єднання з Яценюком є вельми проблематичним, бо навіть особисте ставлення Гриценка до Яценюка є досить критичним. Щодо інших… Тут, до речі, можна згадати, і Порошенка, і Мартиненка, оскільки у них є бажання увійти до структури Яценюка. Але я зі своїх власних джерел знаю, що Арсеній Петрович сам втратив інтерес до подібного об’єднання. Чому? Він – людина розумна, модерна, провів певні дослідження і розрахунки, замислившись над тим, що йому дає таке єднання з лідерами малих партій і окремими політиками? Очевидно, стало зрозуміло, що особливо він нічого не виграє, а по деяких позиціях навіть і втрачає. Тому він і призупинив цей процес.
Зараз Яценюк каже про те, що має намір розширювати свою електоральну базу за рахунок співпраці з різними громадськими організаціями тощо. Більший інтерес до Яценюка мають якраз представники дрібних партій, котрі шукають, до кого б їм пристати. Можливо, Яценюк прийме в команду Мартиненка та Порошенка – особливо Порошенка, бо за ним стоїть певний ресурс… А з іншого боку, якщо дослідження Яценюка покажуть, що Порошенка й досі сприймають здебільшого критично, то своїм електоральним рейтингом Яценюк ризикувати не стане.
- Насамкінець хотіла обговорити з вами деяку статистику. Соціологи «заміряли», що нині лише 29 відсотків опитаних готові йти на вибори…
- Ні, це не зовсім так. За даними останнього опитування Центру Разумкова (січень-лютий 2011 р.) 29% скоріше за все братимуть участь у виборах, а 36% - упевнені, що братимуть участь у виборах. В принципі, рівень готовності голосувати дійсно зменшується, але більше половини респондентів кажуть, що на вибори підуть. Тобто проблема явки існує. Але зважте ще й на те, що дедалі більше людей – і це ще одна категорія, яка зростає! – відмовляються брати участь у таких от опитуваннях. Плюс, звісно, ті, котрі «проти всіх», яких стає все більше (близько чверті всіх опитаних за даними деяких досліджень). Це індикатор зростання і розчарування і загальних протестних настроїв. Але все ж таки по опитуваннях наразі не видно, що переважна більшість не планує скористатися своїм правом на голосування. Тим паче, що до загальнонаціональних виборів люди ставляться з більшим інтересом, ніж до виборів місцевих.
Звісно, чинник збайдужіння має місце, і проблема у тому, на чию користь він спрацює. Парадокс ситуації у тому, що при падінні рейтингу правлячої партії ми не спостерігаємо зростання рейтингу «Батьківщини». Тобто не повторюється ситуація 2005-2006 років, коли популярність Ющенка і «помаранчевих» зменшувалась, а «біло-блакитних» зростала. І якщо явка виборців буде приблизно однаковою по всій території України, це не вплине на рейтинги, а якщо ж вона впаде, приміром, на заході України, це спрацює на користь Партії регіонів. Трішки розчарованих виборців, які перетікатимуть від Регіонів, можуть отримати комуністи, але загалом Компартію сприймають як політичне минуле. Загалом ситуація нагадує порохову діжку – напруга зростає, але де і коли вона вибухне – невідоме.
- Але є ще й інші цифри. Дивіться, зараз лише 3,2 відсотка опитаних довіряють Верховній Раді. 15 відсотків – «радше довіряють, ніж ні». Решта – відповідно – не довіряє. У зв’язку з цим питання: невже із таким рівнем недовіри, із таким небажанням електорату йти на вибори потенційні покупці округів й справді розраховують на голоси виборців? Та ті ж самі виборці Раду і депутатів ненавидять щирою пролетарською ненавистю (і правильно роблять!), то невже знову знайдуться охочі продавати голоси за китайську або вітчизняну гречку?
- Я вам так скажу: єдиним періодом часу, коли фіксувалась позитивна динаміка зростання довіри до Верховної Ради, була перша половина 2005 року. Тоді піднялися рейтинги і президента Ющенка, і парламенту. Поза тим – і в часи Кучми, і зараз – рівень довіри до парламенту був завжди дуже низьким. Але ж це не заважало людям приходити та голосувати. Парадокс? Скажу вам ще й про інше протиріччя: люди переважно не довіряють політичним партіям, але лише тоді, коли йдеться про інститут політичних партій загалом. Але кількість виборців, які довіряють окремим партіям – «Батьківщині», Партіі регіонів та іншим – у сумі є значно більшою, ніж кількість тих, хто довіряє партіям взагалі.
Тобто тут не йде мова про повний політичний дефолт, радше – про суперечливе і критичне ставлення до політики. Так що голосувати виборці будуть, але з меншою активністю та більшою критичністю, ніж раніше. Щодо гречки: якщо не буде протидії з боку правоохоронних органів, цей механізм використовуватимуть ще більш активно, особливо у мажоритарних округах – останні місцеві вибори довели таку тенденцію. Це один з головних чинників впливу на результати виборів, який просто існує у різних формах. Подекуди цей ресурс соціальної допомоги набуває суто грошової форми, подекуди – іншої. Але, на жаль, як показує практика, значна частина виборців готова до такого корупційного контракту, до обміну свого голосу на ту чи іншу допомогу…