Новак: священних корів не лишилося

Звісно, що до рівня корумпованості, безвідповідальності і загального «бардаку», який демонструє наш український парламент, Київраді ще рости і рости. Як то кажуть, далеко куцому до зайця… Але у Київраді по-своєму «цікаво». Приміром, фракція БЮТ розвалилася на три частини – на БЮТ-«Батьківщину», «Столичні реформи» та групу «Республіка «Київ». Фракція Віталія Кличка «Удар», яку представляє наша сьогоднішня співрозмовниця Наталія Новак, продовжує вважати себе єдиною справжньою опозицією та захисницею інтересів киян.

Ми це не оскаржуємо, лише зауважимо, що на противагу опозиції в Київраді не існує провладної більшості. Тобто вона існує час від часу, але де-юре це об’єднання, стрижнем якого колись була фракція Леоніда Черновецького, якось не оформлене… Що стосується самої команди Черновецького, то – словами класика – «иных уж нет, а те – далече». Прокуратура та СБУ мало-помалу вискубує найяскравіших персонажів «молодої команди». Когось саджають, когось випускають, когось обшукують, словом, відбувається малозрозумілий «броунівський рух». Останнім з VIP-клієнтів СІЗО став Денис Комарницький, про якого «Обоз» вже писав, але мова зараз не про видатних завсідників київських тюрем.

Мова про інше. Абсолютно не зрозуміло, як за таких умов Київрада збирається дотягти до кінця своєї каденції? А перти цього плуга їй доведеться ще довго – як мінімум півтора роки. Верховна Рада, як знає наш читач, не дала згоди на дострокове переобрання київського «парламенту»: за словами Наталії Новак, це в першу чергу невигідно самій владі (читай: Партії регіонів). І все це відбувається на тлі того, як «некоронований», «не вінчаний на царство» київський очільник Олександр Попов дедалі більше розгортає кампанію проти Леоніда Черновецького та його людей. Можна сказати, тикає їх носом – як шкідливих цуциків – у власні… помилки. З цього ми й починаємо нашу розмову.

- Наскільки поглибився зараз конфлікт між Поповим та Черновецьким?

- Це неправильно було б назвати конфліктом Попова та Черновецького. Адже Черновецький існує, можна сказати, у «віртуальному» форматі. Тому оскільки зараз «молоду команду» Черновецького представляє Довгий, правильніше було б говорити, що мова йде про протиріччя між Поповим та Довгим як уособленням команди Черновецького. Хоча суть питання навіть не в цьому, а в тому, чи можна наводити порядок – і в країні, і в місті – незаконними методами? Тобто якщо вважати, що мета виправдовує засоби, то зайти можна дуже й дуже далеко.

А якщо так не вважати, то хочу наголосити на тому, що єдиний законний метод зміни команди Черновецького полягає у проведенні перевиборів до Київради. Але закон і політична доцільність – це, безумовно, різні речі. Тому за краще влада вважає переписувати закони, розділяти повноваження мера і голови міськдержадміністрації, аби лише не допустити виборів і обрання іншого кандидата.

І дарма, що є висновки слідчої комісії Куликова, за затвердження звіту якої, до речі, проголосували 300 народних депутатів – висновки, котрі торкаються системних порушень законодавства в Києві. Але це вже завдання для правоохоронних органів – досліджувати ці порушення, дивує лише те, що виборів Рада призначати не хоче, натомість робляться спроби переформувати Київську міську раду і переобрати її секретаря.

- От власне… Верховна Рада затверджує звіт Куликова і не призначає перевиборів – логіки тут, звісно, годі й шукати.

- Там є своя більшість, яка не зацікавлена у проведенні перевиборів. З цього можна зробити висновок, що народним депутатам, вочевидь, подобається та ситуація, яка склалася в Києві, подобається мер тощо. Тоді тільки не зрозуміло, навіщо переформатовувати Київраду…

- І це при тому, що Попова фактично відкрито підтримав Янукович, партія котрого контролює у парламенті більшість.

- Тут все якраз просто: є дані соціологічних досліджень, які торкаються рейтингу політичних сил в Києві і які показують результат не на користь Партії регіонів. Хоча тут, звісно, питання в тому, хто й чим вимірює користь… Хай би прийшли до влади люди, які не мають відношення до сумнозвісної «молодої команди» – вони принаймні голосували б за задоволення протестів прокуратури щодо відшкодування збитків, завданих міській громаді Києва.

Тим паче, що посади міського голови та голови держадміністрації розділені, тож Попов все одно б залишався на своєму місці, і влада нічого не втратила б. А Київрада тим часом зайнялась би поверненням майна. В даному випадку бажання мати скрізь своє і бачити тільки своє працює не тільки не на користь киян, а й не на користь Партії регіонів, яка втрачає своє обличчя як партія влади.

- Але ж ви бачите, що влада наразі пішла іншим шляхом: хай ніхто не призначає виборів, зате найбільші достойники з «молодої команди» Черновецького раз у раз опиняються за гратами. Теж непоганий варіант, хіба ні?

- Це можна робити паралельно – будь ласка. Якщо є підстави для затримання певних осіб, то, ще раз кажу, нехай цим займаються правоохоронні органи, але до чого тут перевибори? Хай притягають до відповідальності тих, хто руйнував та грабував Київ. До того ж, за що заарештували Комарницького? За те, що він брав участь у розкраданнях? Нічого подібного. За якусь справу шестирічної давнини.

Загалом у всіх, і у киян в тому числі може скластися враження, що має місце не так наведення порядку, як певні репресії проти тих чи інших політичних сил. Бо якщо Комарницький є винний у тому, в чому його звинувачують, то чому його арешт стався саме сьогодні? А якщо він вже стався саме сьогодні, то чому не з тих причин, про які говорив сам Попов, тобто не через розкрадання міських коштів та майна? Влада ж мусить діяти не лише в рамках законодавства, а й логічно, послідовно та зрозуміло для киян. Зараз киянам нічого не зрозуміло, бо головні фігуранти якраз залишились за кадром.

- Ну не скажіть… Протягом року з десяток цих самих фігурантів опинилися в СІЗО чи під слідством (хіба що ставитися до цього факту можна з певною долею скепсису, але про це ми поговоримо потім). З найяскравіших «космонавтів» лишився хіба що сам Черновецький та його улюбленець Довгий – останній форпост «команди»…

- Чому ж це він останній? А скажіть, будь ласка, де Басс? Де Кільчицька?

- Де Басс – не знаю, а Кільчицьку таблоїди востаннє зазняли на ювілеї Горбачова – саме святкування, здається, проходило у Лондоні. Хай там як, а ці двоє вже не при «дєлах»…

- Ну як не при «дєлах»? Це все була одна команда, і всі ці посадові особи мусять нести колективну відповідальність. А поки що виходить колективна безвідповідальність… Всім дозволили виїхати за кордон, а тепер, коли вони виїхали, почали порушувати кримінальні справи – цікавий підхід, чи не так? «Ти тікай, поки ми тебе не спіймали…».

- Яка вірогідність того, що Довгого теж притягнуть до кримінальної відповідальності? Влітку минулого року його СБУ вже трохи «потрусила», але, щоправда, зовсім трохи…

- Наскільки я розумію, священних корів у нас вже не лишилося. Або скажімо так: якщо ти сьогодні ще – священна корова, це не означає, що в такому самому статусі ти залишишся і завтра. Що стосується ймовірного зняття Довгого з посади секретаря Київради, то тут така вірогідність є, але потрібні аргументи, які переконають більшість Черновецького проголосувати проти Довгого. І це, очевидно, будуть аргументи батога і пряника…

- А як щодо самого Черновецького? Якою є вірогідність того, що він опиниться за гратами?

- Такою, як і у випадку з Довгим. Але головну роль тут відіграє політична доцільність.

- Де він зараз, наш «Льоня-Космос»?

- Я як депутат Київської міської влади не знаю, де знаходиться наш мер. Хоча, думаю, що маю право це знати. Ми його вже й шукали, чатували під кабінетом, звертались з поданням до прокуратури – притягнути його за бездіяльність, і все марно. Судячи з даних Інтернету, він знаходиться в Україні. Але де Чернівецький насправді – цього ніхто не знає.

- Поки ви шукаєте Черновецького, скажіть, будь ласка, якою є можливість повернення Києву вкраденого?

- Можливість така є. Надходять навіть певні позитивні новини від прокуратури: і там повернули шматочок землі, і тут повернули шматочок землі… Повернули акції «Київміськбуду», «Київгазу», «Київводоканалу». Але якщо оцінювати в цілому, то це крапля в морі. Ми повинні бачити, що влада не просто декларує певні речі, а що вона сама стає за приклад того, як можна чесно керувати у Києві. Хоча повернути все вже просто неможливо, хоча б тому, що вкрадене майно не раз перепродавалося, і у його теперішніх власників це майно вже складно відібрати.

- Здається, ситуація зараз така: однією рукою влада щось корисного таки робить, а іншою – шкодить. Тільки-но призупинилась варварська забудова Києва (як тільки почали порушувати кримінальні справи, так тема загарбання найбільш ласих шматків Києва дещо втратила актуальність), так на тобі – знову почали говорити про забудову чи перебудову, чи якийсь там черговий дерибан Андріївського узвозу…

- До влади прийшли люди далеко не святі. Прийшли ті, хто вже був при владі, прийшли представники великого бізнесу. І тут я з вами цілком погоджуюсь: однією рукою повертаємо, іншою – забираємо… Віддали, наприклад, частину власності, яка знаходилась на Трухановому острові (добре хоч, що не в приватні руки, але без жодної компенсації місту). Інший приклад: віддали аеропорт «Жуляни», і влада не скасувала результати цього конкурсу…

- Ну а загалом які ваші враження як депутата Київради від діяльності Попова?

- Почну з того, що та людина, яка бажає керувати Києвом, повинна вибороти це право на конкурсних засадах, тобто піти на вибори. Тільки так вона отримає довіру киян. Те, що Попов був призначений згори, йде йому в мінус. Що є плюсом? Те, що Попов порівняно з Черновецьким є людиною адекватною (ось така вже в нас країна, що адекватність чиновника вже є його чеснотою). Але те, що він деякі об’єкти ввів в експлуатацію, не можна вважати виключно його заслугою, бо не забуваймо про те, що вони ще при Омельченкові були зведені.

Що стосується повернення майна, так я про це вже говорила: все це носить епізодичний, а не системний характер. Тому дати Попову позитивну оцінку на сьогодні досить важко. Крім того, наша фракція не погоджується з насильницьким введенням лікарняних кас. Що стосується МАФів, то тут як був «бєспрєдєл», так він і лишився. Зі стихійною торгівлею стало ще гірше, те саме стосується і бігбордів – хоч було обіцяно, що такої їхньої кількості у Києві вже не буде. Таким чином, говорити про якусь позитивну динаміку, про те, як все в Києві змінилося на краще, на сьогодні не доводиться…

- Пані Наталіє, коли пройдуть вибори міського голови та вибори до Київради? Пересічні кияни вже геть заплуталися в датах…

- Як ви пам’ятаєте, попередні (дострокові) вибори Київради і мера проходили в травні 2008-го. Згідно закону, мер обраний на чотири роки, а депутати – на п’ять. Отже, якщо дотримуватися Конституції 2004 року, вибори міського голови мають відбутися у 2012 році, а депутатів міськради – в 2013-му. А за Конституцією 1996-го вибори можуть відбутися вже восени цього року. Але зрозуміло, що ніхто не буде проводити ці вибори окремо. Можливо, восени 2012-го всі вибори (в тому числі і до парламенту) відбудуться одночасно.

- Попов, звісно, піде на мерські вибори. Як ви оцінюєте його шанси? Гадаєте, у Кличка вони більші?

- На сьогодні лідером рейтингу – згідно соцопитувань – у Києві є Кличко. Але ж ми чудово розуміємо, що одна справа – соціологія, і зовсім інша – справжні результати виборів. Адмінресурс ще ніхто не скасовував, до того ж, ми розуміємо, хто йде на мажоритарні округи – люди небідні (і ясно, яку політичну силу вони представляють). Маючи бюджетний ресурс, маючи важелі впливу, вони цілком здатні знівелювати думку киян. На жаль, сьогодні ми ще не можемо розраховувати на чесні і прозорі вибори.