Чому Україна недооцінила Кузьму: треба щось міняти в своїх головах

Трагічна загибель уже тепер легендарного українського музиканта Андрія Кузьменко (Кузьми Скрябіна) стала шоком для всієї країни. За минулий тиждень до нас усіх прийшло усвідомлення, яку велику особистість ми втратили. Інтернет заповнений сотнями коментарів, в яких люди зізнаються, що лише зараз передивляються всі кліпи гурту "Скрябін" та інтерв’ю самого Андрія і розуміють цінність кожної пісні, кожного слова Кузьми.

Чому так сталося, що ми не бачимо очевидного? Чому Кузьма Скрябін не отримав нагороди від суспільства за свій величезний внесок у розвиток української культури? Чому не було ювілейного концерту у Палаці Спорту чи на Олімпійському? Чому він за життя не став за допомогою медіа моральним авторитетом для країни, хоча неформально він ним був для тисяч своїх прихильників?

Відповіді треба шукати кожному з нас інтимним діалогом з собою. Та одне стає зрозумілим – ми стали жертвами піару та пропаганди. Ми купуємо те, що рекламується. Крутими для нас стають псевдокумири, які гарно витратились на свій піар.

Читайте: 5 сильных цитат Кузьмы: я возненавидел часть света под названием Россия

Щоби моє моралізування не виглядало нещирим, на своєму прикладі покажу, що теж маю чого соромитись. Я одна з тих людей, які виросли на музиці Кузьми, його пісні були саундтреками до важливих подій у моєму житті. Я ходила на його київські концерти і розуміла всю глибину та цінність його творчості. Але… Коли ми готували рейтинг зірок-патріотів, ім’я Кузьми там не з’явилось. А знаєте чому? Тому що ми, журналісти, звикли, що публічні персони обов’язково розказують про своє кожне добре діяння. Від прес-служби гурту "Скрябін" не було жодного подібного релізу, бо Андрій вірно вважав, що благодійність перестає такою бути, якщо стає піаром.

На цьому прикладі можна і зрозуміти інше: чому Стас Михайлов збирав 3 аншлаги у Києві з шаленою ціною на квитки, а талановиті українські артисти не завжди можуть зібрати повний зал з ціною на квиток 200 гривень. Ми "хаваєм" те, що нам нав’язують.

Того ж 2013 року, коли російський шансоньє збирав аншлаги у палаці "Україна", відбувся легендарний концерт Кузьми Скрябіна в Зеленому театрі. 5 липня до клубу, де гурт "Скрябін" презентував свій альбом "Добряк", була величезна черга. Зала була забита прихильниками гурту.

Найбільше ця черга та кількість відвідувачів концерту вразила самого Кузьму. Він не знав, що зробили з серцями тих українців, які самі шукають музику, а не люблять тільки те, що транслюють медіа, пісні Андрія, які він написав за останні роки, а особливо "Мам" і "Люди, як кораблі".

Той незабутній вечір Кузьма назвав другим днем свого народження. Він на усіх концертах казав, що ті, хто ходять на його концерти – найкращі. Так і є, якщо людина вибирає з усього асортименту глибоку українську музику, це не завжди, але часто про щось говорить.

Нам як медіа варто теж задуматись. Незважаючи на те, що новина про попу Кім Кардашян, голу Волочкову та нову пасію Баскова дасть багато кліків (українці, згідно до статистики ви реально цим цікавитесь!), потрібно допомагати розвиватись українській культурі. Треба частіше розказувати про музику, яка робить нас кращими. Саме такі пісні у гурту "Скрябін".

Читайте: Кузьма Скрябин забирал раненых бойцов к себе домой: пронзительное интервью артиста

Андрій Кузменко був людиною, на яку варто рівнятись. Замість того, щоб робити кумирами тих артистів, які постійно заводять романи, роблять селфі, сідають у тюрму за водіння в нетверезому стані, варто було частіше розказувати про Кузьму – чоловіка, який 20 років кохав лише свою дружину, активно допомагав армії та онкохворим дітям, мовчав про це, але говорив про те, що могло б змінити Україну.

Він не отримав жодної державної нагороди. Йому воно й не було потрібно. Але це було потрібно нам! Як демонстрація любові. Але нам все одно, кому дають звання народних і заслужених артистів. А ми маємо на це впливати – тому що ці нагороди дають від імені усього народу, усієї країни!

Прости нас, Кузьма…