Віктор Ющенко: "По справі Ґонґадзе мені нема у чому докорити"

Майже рік минув відтоді, як «Помаранчева революція» змусила провести перевибори, усунула попередній уряд, і по тому привела до влади Віктора Ющенка, президента України. Ведуча спеціального випуску програми Бі-Бі-Сі „Talking Point" Бріджіт Кендалл зустрілася з Віктором Ющенком у Києві.

Ведуча: Те, що сталося рік тому, коштувало чимало Вам особисто; спроба отруїти Вас надзвичайно змінила Ваш зовнішній вигляд. Як Ви зараз почуваєтеся? Чи Ви все ще відчуваєте наслідки цього?

Віктор Ющенко: Переконаний, що я відношуся до сильних людей, яким була дана можливість витримати цей іспит. Я буду щирий і буду говорити про те, що це - нелегко. Це – великий іспит. Але, знаєте, я на цей іспит дивлюсь на фоні того, що було іспитом для моєї нації, яка 800 років не мала незалежності, не мала держави; яка мріяла про волю, про свободу, як про ковток повітря. І це відбулося. І я знаю, за що я платив, на що я ішов. При всій повазі, любові до своєї родини, до своїх батьків, - але я думаю, це – та дорога, яку я мусив пройти, і це – та плата, яку я зробив. І я щасливий.

Ведуча: Ціна, яку Ви заплатили, - досить висока. Чи Ви все ще відчуваєте гнів з приводу того, що сталося?

Ющенко: Уже ні. Емоції якось відійшли вже. Вже якось врівноважилося. Знаєте, я пригадую такий чудовий вислів Вінстона Черчілля, який казав: «Найбільша насолода», - у почуттях, малося на увазі, - «це коли в тебе стріляли – і промахнулися». От приблизно зараз щось таке в мене. Знаєте, емоції відійшли, ти живий, біля тебе родина, країна, яка піднімається з колін, - все це вже компенсує те, що колись вимірювалося можливо, злом, можливо, якоюсь помстою, можливо – якимось переслідуванням… зараз це уже відходить, по-християнськи десь, на другий план.

Ведуча: А як тоді із розслідуванням? Ми отримали е-мейл від Юрія Книша з Вінніпегу, з Канади, в якому він питає: як далеко просунулося розслідування? Хто, на Вашу думку, скоїв це, - і як скоро їх може бути покарано?

Ющенко: Слідство йде по більш, ніж десяти версіях. Всі вони опрацьовуються. Отримано нові знання щодо отруєння, його генетики, його складу, особливостей; ті знання, якими, на жаль, не володіла жодна лабораторія світу – таких лабораторій, здається, біля шести у світі. Проведено експертизу, сформовано процедуру і програму лікування. На мій погляд, слідство могло би бути успішнішим, якби була досягнута консолідація правоохоронних і слідчих органів. Але як мене інформують, по кожному із цих сценаріїв проведена велика робота; з певною частиною цієї роботи я знайомий. Я переконаний в тому, що це питання буде розкрито.

Ведуча: Чи Ви думаєте, що відповідальні за те, що сталося, - це хтось звідси, з України?

Ющенко: Важко давати однозначну відповідь… Скоріше всього, виконавці були українські.

Ведуча: Дуже багато людей були зворушені подіями «Помаранчевої революції», які відбулися минулого року тут, у Києві. Ось якого е-мейла ми отримали від Дарен, з Вашингтону, округ Колумбія: «Я хотіла би висловити захоплення президентові за відважний вияв віри протягом «Помаранчевої революції». Мене справді надихнуло те, що патріотизм не є чимось, що має продаватися чи рекламуватися». А ось якого е-мейла ми отримали від Александра Кіпуладзе з Республіки Грузія: «Те, що сталося в Україні – дуже важливо не лише для України, а й для решти світу. Отримавши перемогу на виборах, Україна відійшла від тоталітарного режиму і потужного домінування Росії». Президенте Ющенко, як Ви оцінюєте значення минулорічної революції?

Ющенко: Мені здається, є дві площини оцінки того, що відбулося в Україні і називається «Помаранчева революція». Для моєї країни це – революція свободи. Вона принесла те, що нація тисячоліттями, століттями мріяла мати – і вона це отримала. Це – велика, захоплююча подія для мільйонів людей. Вона підняла з колін десятки мільйонів українців. Українці почали дихати двома легенями. Вони отримали нові параметри, нові формати свободи, демократії, верховенства – перш за все – верховенства права. Це – речі, які небачені для України. Це - дивовижні речі, коли когось судять за те, що він фальсифікував вибори – такого ніколи в цій країні не було. Ви включаєте телевізор – і ви можете почути саме велике розмаїття думок на оцінку, на процеси, на позиції тих чи інших засобів масової інформації – такого не було в Україні. Переконаний, що в нас буде чесний суд; переконаний, що в нас буде дієва прокуратура; ми наведемо порядок в міліції – це все буде зроблено. Це не одним днем, правда, робиться, - бо мова йде про колосальну роботу, про колосальну кількість людей, яких зачіпає ця справа… Одним словом, я думаю, що це – річ, яка зробила модним бути українцем, і великим достоїнством є те, що про Україну заговорили у всьому світі.

Друга площина, мені здається, сильна в тому, що українська нація продемонструвала світу прекрасну, хорошу сторінку поведінки людства. Переконаний, що цією подією гордяться і у Великобританії, й у Франції, і в Німеччині, і в Сполучених Штатах, тому що це – те, що характеризує нас, як людей, - незалежно від того, яка в тебе національність і де ти проживаєш. Це – красиво. Це – гідно. Це – те, чому потрібно аплодувати. І я щасливий, що це продемонструвала моя нація. І тому сьогодні про Україну говорять по всьому світу. Це – хороший приклад був для людства. Ця демонстрація була, можливо, однією із кращих сторінок, чим володіє людська нація. І тому так з повагою у всьому світі відносяться до помаранчевої революції.

Ведуча: Було багато зацікавленості щодо фінансування революції. Хто платив за „Помаранчеву революцію"? Емі Клайн зі Стоктону, Каліфорнія, питає: „Звідки надходило фінансування для „Помаранчевої революції"?"

Ющенко: Я думаю, що мільйони. Мільйони людей. Як сказати, коли, знаєте, на Троєщині людина виходить на вулицю, до таксиста, і каже: „передайте сто доларів на Майдан". Хто це - кредитор? Людина. Як та бабуся, яка термос носила з чаєм і напувала. Хто це - кредитор? Мої колеги розказували свідчення, коли приходять у штаб, приносять пакет із грішми – це був один релігійний діяч з Ізраїля; каже: „Я не можу стояти на Майдані, я не можу тішиться тими правами, відстоюванням яких ви займаєтеся; але це – моя послуга для революції". Знаєте, коли десятки ресторанів давали продукти... Ніхто ніколи не скаже, хто фінансував революцію. Я думаю, що це – мільйони кредиторів.

Ведуча: Але як щодо іноземних урядів? Чи Сполучені Штати або інші великі закордонні організації надавали вам фінансування?

Ющенко: Це – видумка. Я жодного факту не знаю, де б урядова інституція фінансувала „Помаранчеву революцію". Між тим, ви знаєте, багато було задіяно каналів, які йшли не від того, що був якийсь центр, який планував якесь фінансування, а це – воля людей була. І ви знаєте, сьогодні на рахунку „Помаранчевої революції", здається, більше 20 мільйонів гривень залишилося коштів. Де легко встановити, хто перераховував на цей фонд, - хоча мова йде про те, що далеко не всі ж керувалися (користувалися?) фондом, було багато інших способів фінансування, в тому числі приборами нагрівання, палатками, продуктами, - не тільки грішми. В такому сенсі, ви знаєте, революцію фінансувала вся українська нація, - і я думаю, більшість світу, - в такому сенсі якщо говорити.

Ведуча: Ми отримали багато електронних листів від людей, які оцінюють те, що сталося протягом минулого року. І чимало людей, як виглядає, досить розчаровані. Ось який е-мейл ми отримали від Кріса Ілюжина з Києва, Україна, який каже: „Нічого не змінилося. В державних установах – хабарництво і корупція. Кошт предметів першої необхідності стрімко зростає. Революція – не більш як фарс, повна катастрофа". А ось що написав Остап, також звідси, з Києва: „На жаль, „Помаранчева революція" нічого не принесла. Людей знову обдурили. Україна ніколи нічого не досягне, аж поки не буде запроваджено юридичні та економічні реформи". А в листі на сайт нашої Української служби (bbcukrainian.com) Лідія з Пет Амбой, США, питає: „Скільки ще, пане президенте, Україна перебуватиме у такому безладі?" Якою є Ваша відповідь?

Ющенко: Це – одна точка зору, але є і друга точка зору. Все залежить від того, що ми очікуємо, що повинно змінитися. Якщо ми говоримо про те, що політично це вже інша країна, - то треба бути сліпим, щоб цього не бачити. Знову-таки, я почну з того, що сьогодні вам жодна політична сила не скаже, що у нас немає вільної преси, - нарешті вона є. Можливо, немає вільного журналіста – це також, можливо, правда. У цій країні вже немає переслідування бізнесу. У цій країні немає переслідування опозиції. У цій країні немає жодного тиску на парламент; віднині парламент – вільний інститут. Я думаю, що це – те очевидне, що відбулося за лічені місяці. Друге. Якщо за дев'ять місяців піднімаються реальні доходи людей на 24 відсотки – такого в нас ніколи не було. Коли пенсія в пенсіонера вперше за 14 років дорівнює прожитковому мінімуму, і сьогодні пенсіонери по смітниках не ходять, - це дуже багато зроблено. Коли мамі, дитинці, інваліду соціальні програми підняті від чотирьох до 11-ти разів – такого в цій країні ніколи не було. Ми маємо соціальну динаміку програм, якої ще не мала ця країна ніколи. І це – чесно, треба про це говорити. Про економіку – на мій погляд, перші сім місяців економіки уряду були досить невдалими. Уряд устигнув поскандалити з бізнесом; уряд не продемонстрував публічної, прозорої політики, і по багатьох його рішеннях виникали конфлікти, в тому числі в стосунках „влада і бізнес", „влада і громадянин". Багато кроків помилкових було у так званій „реприватизації", в закритті вільних зон. Це все привело до того, що із понад шести відсотків приросту валового продукту в серпні місяці Україна вже мала падіння валового продукту на рівні 1,6%. Це, і плюс – інші, політичні компоненти, змусили мене відправити моїх колег, моїх друзів у відставку. Це – не та робота, яку очікував Майдан.

Зараз ми уже виправили тенденції економічні; зараз збільшуються інвестиції, іде ріст валового продукту, і ми по підсумках року будемо мати його на рівні 4,5–5%. В Європі, я думаю, це буде найвищим показником. Ми наведемо порядок у стосунках із інвесторами. Я думаю, що – зверніть увагу на ці речі, будьте об'єктивними, шановні друзі - революція дає плоди. Очевидні плоди – якщо бути об'єктивними.

Ведуча: Однак Ви не можете ігнорувати розчарування частини колишніх Ваших прибічників. І виглядає так, що саме звільнення уряду, розкол у революційній коаліції спричинило невдоволення багатьох. У нас є ще одне питання з нашого українського веб-сайту, цього разу – від Вадима Котляра з Києва, Україна, в якому він каже: „Розрив Ющенка із Тимошенко був для мене як удар ножем у спину. Як ви могли, Вікторе Андрійовичу?" – питає він.

Ющенко: Це мені нагадує ситуацію, яка була у 90-тих роках у Польщі. Коли „Солідарність" виграла вибори, і коли до влади прийшов уряд Мазовецького як породження „Солідарності", і через декілька місяців між лідерами „Солідарності" й урядом Мазовецького виник конфлікт, який привів до відставки Мазовецького. Але що залишилося після того? Залишилася незалежна Польща, демократична, яка потім, за десять років, зробила чудеса. Питання не йде про Тимошенко як персону. Коли я бачу, як вісім місяців поспіль в команді падає командний дух, команда починає роздиратися взаємними скандалами, взаємними звинуваченнями; коли вже давно забута колегіальність, публічність, починаються підкилимні інтриги, - повірте: така модель не має перспективи. Незалежно, чи мова йде про Тимошенко, чи мова йде про Кириченко, чи мова йде про будь-яке прізвище. Якщо в уряді немає команди, якщо уряд не випромінює дух колективізму та командної роботи, - це уряд, який не буде мати перспективи ні у Великій Британії, ні у Франції, ні в Україні. І тому на жаль, я не тішуся цим, я не аплодую цьому, - але знаєте, я був інстанцією останньою, яка повинна давати відповідь. Або на це падіння економіки, падіння інвестицій, падіння бюджетних коштів треба було дивитися і не коментувати, - або бути чесним і сказати: „Друзі! Вам це не вдається! Це – нечесно перед інтересами нації. Або ви робіть висновки і виправляйте їх командою, - або йдіть командно у відставку!" І коли всі мої намагання зробити так, щоб вони один одному подали руку, не привели до успіху; коли я зраджений був за декілька днів, в тому числі – й поведінкою прем'єра, - я мусив відправити їх всіх у відставку. І це – не проблема моїх стосунків з Тимошенко, чи з Порошенком, чи із Зінченком. Просто у колі влади, яку вони представляли, не сформувався діалог. Це – прикро, це – розчарування, звичайно... Але це – не трагедія. Це – не трагедія. Це – знову, хороший урок. Як у листопаді минулого року через „Помаранчеву революцію" цей урок, іспит проходила нація, - так зараз повинні були пройти політичні сили. Ось і все.

Ведуча: Але, тим не менше, побоювання зростають поміж тими, хто дивиться, як Ви укладаєте угоди із тими політиками, яких рік тому люди на вулицях намагалися усунути під час протестів. Ось е-мейл від Кена, який перебуває тут, у Києві, який каже: „Помаранчеві революціонери стали свідками звільнення - майже у повному складі – зоряної команди помаранчевого уряду, яких змінили люди, що їх з ентузіазмом підтримують Кремль та колишній президент Кучма. Чесно кажучи, люди почуваються зрадженими". Що Ви скажете на це?

Ющенко: Коли ми стояли на Майдані, ключовим лозунгом Майдану був – якщо ми говоримо про політичний аспект – „Схід і Захід - разом". Малося на увазі, що завжди, і особливо – в останню політичну кампанію, найбільше експлуатувався лозунг про те, що Україна – не єдина, що вона – різна, що вона – розколена, тут – різні мови, різні конфесії, тут взагалі існує Східна Україна – і Західна Україна. І це – не жарти. Ви знаєте, що у Сєвєродонецьку Януковичем, його командою проводився з'їзд, - як виділить Східну Республіку, як зробить розкол, як зробить дві держави... Це – не забавки. Це – та ракова пухлина, яка була заведена авантюристами з політики для того, щоб бачити Україну різною. Закінчилися вибори; Ющенко став президентом не 16 мільйонів українців, а 48-ми: і тих, хто голосував за нього, і тих, хто не голосував. Але в серці моєму є одна ціль, яка йде від мого діда, прадіда, від моїх предків: нам дорого обійшлася цільність і незалежність України. І я хочу, щоби Україна була єдина. Щоб ми раз і назавжди поставили крапку в цьому. Якщо мова йде про те, що треба вести діалог з цього приводу з опозицією – я його буду вести, ради того, щоб бачити єдину Україну.

Ведуча: Ви обіцяли притягти до відповідальності тих, хто скоїв злочини за попереднього режиму. Як-от, наприклад, вбивство українського журналіста, який займався розслідуваннями, - Георгія Ґонґадзе, якого викрали п'ять років тому. Ми отримали цього е-мейла від Джорджетти Порчею з Олександрії, США, яка питає: „Пане президенте, конкретно, - що Ви робите, аби забезпечити, що ті, хто відповідальний за його вбивство, будуть притягнуті до відповідальності? Якщо пакт, який Ви нещодавно підписали з Вашим колишнім супротивником, передбачає імунітет від переслідувань, - як ви здійсните Ваші обіцянки?"

Ющенко: Це абсолютно різні речі. Я ніколи і ні з ким не вів дискусію щодо верховенства закону – чи питання стосувалося вбивства Ґонґадзе, чи фальсифікації виборів, чи будь-якого порушення закону. Друзі, ми про інші речі ведемо мову. Коли для України треба давати відповідь, - чи вона буде в Євросоюзі, чи вона приймає пакет законів про СОТ, чи ми згодні провести у наступному році чесні парламентські вибори, і таке інше, - моя мета: зробити навколо цих питань консолідацію тих політичних сил, які можуть підтримати таку політику. І ці речі, на мій погляд, можуть бути підтримані не тільки тими силами, які стояли на Майдані „Помаранчевої революції", але й іншими силами. Тут не питання кольору твого прапора; тут – питання верховенства інтересів України. Ми повинні об'єднатися навколо цих інтересів, - і провести їх рішення, в тому числі і парламентом. І тут немає ніякого розмиву чи девальвації ідеалів революції, - навпаки, це мова йде про спосіб реалізації того, що ми говорили на Майдані. Щось подібне було у 1948 році в Німеччині, коли три роки підряд нація не мала результативності, падала економіка, росла гіперінфляція, не було єдності у владі... Що зробила тоді політична еліта нації? Сіла за круглий стіл. І сказала: „Хлопці, незалежно від того, хто ви є такі: банкіри, профспілки, фракційні лідери парламенту, - ви німці. Вас цікавить майбутнє Німеччини? Цікавить. Сідаємо за стіл, підписуємо пакт єдності". Підписали пакт єдності, з'явився уряд Ерхарда, і так почалися німецькі реформи. Це – те бачення, або – одне з моїх бачень, як консолідувати політичну націю, щоб ми не були в роздробі, щоб нація виглядала єдиною і успішною. І цю тенденцію не треба оцінювати з позицій сьогоднішнього дня. Проспіть ще одну-дві доби, подивіться на ці процеси, - і потім з огляду, з майбутнього, ви зможете сказати, що це – правильний крок.

Відносно Ґонґадзе. Чотири роки справа не мала ніякої перспективи. Чотири роки! Практично, в лютому місяці я став президентом. Через півтора місяці ми вийшли на людей, які можуть дати нові свідчення. Коли я став президентом, папка „Ґонґадзе" була пустою; там нічого не було. Нам треба було почати все з нуля. Нам треба було знайти тих людей, які можуть дати свідчення. Я зробив великі гарантії тим людям; я забезпечив, через відповідні органи, їхню безпеку; ми повивозили їхніх родичів, щоб цих людей просто не вбили. Так появилися у нас перші свідчення. За шість місяців ми вийшли на те, хто вбив Ґонґадзе. Цього не було зроблено чотири роки! Я не розумію, чим мені можна докорити у цій справі? Але на цьому відповідь не закінчується, я розумію. А хто був організатором убивства? А за організатором – хто замовником убивства? Це – питання, не менш складні, ніж перша частина слідства. На першу частину слідства ми відповідь уже дали. Слідство проведено. Убивці знайомляться зі справою. І переконаний, - в комплекті з іншими доказами воно буде передане в суд. Для чесного суду. Переконаний, що ми отримаємо відповідь на організаторів, і сьогодні там є непоганий процес. Тільки, на жаль, завдяки певним діям, в тому числі – і попереднього керівництва Служби Безпеки України, ми сьогодні не маємо на території України одного з організаторів цього вбивства, - але він є; ми знаємо, де він є. І ми через міжнародну допомогу повернемо його в Україну.

Ведуча: Схоже, неабияким питанням тут є наступне: задля єдності України, - як далеко Ви готові поширити імунітет? Багатьом людям видається, що індикатором тут є наступне: якщо під час розслідування вбивства виявиться, що слід вестиме аж до колишнього президента Кучми, - чи буде його звинувачено? Чи він користуватиметься імунітет, - як колишній президент?

Ющенко: Не буде користуватися. Очевидно. Знаєте, питання імунітету, - це дуже соціалістичне, комуністичне поняття для нашої спільноти. Є традиція парламентського імунітету, яка прийшла до нас із совєтских часів. Окрім того, частина політичних сил вважають, що цей імунітет треба дати всім депутатам. І таке рішення парламенту було ухвалене декілька тижнів тому. Я виступав під час виборів – під час виборів до парламенту, під час президентських виборів, - про те, що я не розумію призначення цього статусу імунітету; і я все зроблю, аби він був скасований. Скасувати імунітет – це значить отримати в парламенті триста голосів; на це важко сподіватися. Який є спосіб вирішення цього питання, не воюючи з парламентом? Є тільки один спосіб: дати конституційний запит в Конституційний суд відносно конституційності цього положення. Переконаний, що Конституційний суд буде на моїй стороні; що це є неконституційна норма, і вона повинна бути скасована. І мені не треба буде просити в когось триста голосів, щоб підтримали позицію президента. Я думаю, що буде достатньо позиції Конституційного суду, що він у цьому бачить антиконституційність. І я переконаний, що це є коротшою дорогою до вирішення цього питання, ніж весь час боротися з парламентом ветами. Це – дорога безкінечна, коли боротися ветами. А коли мати одне конституційне заключення на всю історію майбутньої України – це набагато сильніше.

Ведуча: Але я все-таки не зовсім зрозуміла: чи матиме президент Кучма імунітет?

Ющенко: Ні. Всі перед законом будуть рівні. Не майте в цьому сумніву.

Ведуча: Коли Ви прийшли до влади, однією з тем, на яких Ви зосереджувалися, була корупція. І схоже, у багатьох людей існує чимало сумнівів. Ось е-мейл від Євгена Логуша, що живе у Сент-Льюїсі, США, який каже: „Як Ви зможете довести українському народові, що представляєте справжню демократичну силу, а не просто чергову групу олігархів, які прагнуть продовження того, що було раніше?"

Ющенко: Проблема корупції виникала у багатьох країнах світу. Це – нелегка проблема. Я знаю, що 15 років в Україні ця тема була у фаворі. Вона починалася з цих стін – і закінчувалася там, далеко, на набагато нижчих рівнях влади. Тепер ми стоїмо перед викликом: як справитися з цією проблемою? Якщо ми поважаємо цю проблему, професійно до неї відносимося, - то ми розуміємо: це не питання одного дня, що можна просто сказати, що завтра вранці корупції не буде. Це – несерйозно, правда? Але – як демонтувати цю проблему? Перше: це - проблема нових облич і нової влади. Ми замінили більше десяти тисяч державних службовців. Це – нові обличчя. Але не завжди з приходом цих облич змінилося обличчя влади. І тому є відставка уряду, тому є відставка деяких міністрів, тому є відставка деяких голів обласних і районних рівнів... Це йде пошук того оптимуму серед персон, які можуть представляти нову, чисту політику. Теза перша.

Теза друга. Нам треба свободу слова і вільного журналіста, який би з ранку до вечора міг би вести спілкування з нацією, з владою відносно теми корупції. Сьогодні тема корупції з ранку до вечора – на наших екранах. Бо ми маємо вільні засоби масової інформації.

Третє. Треба переглянути функції влади. Дуже часто вони були штучні. Величезні функціональні повноваження влади давали можливість процвітати хабарництву. Ми проводимо нову регуляторну політику. Парламентом прийняли два закони, які передбачають протягом шести місяців скасувати приблизно шість тисяч регуляторних актів, які раніше формували корупцію.

Четверте. Фінансове забезпечення влади. Якщо людина на високій посаді отримує зарплату 80 доларів, вона завжди дивитиметься в державну кишеню. Ми серйозно підняли платню держслужбовцям.

П’яте. Верховенство закону. Якщо люди при владі попадаються на хабарах, вони повинні відповідати перед законом. Сьогодні у нас заведені кримінальні справи на 18 керівників обласних адміністрацій, трьох керівників обласних рад, 70 керівників районних адміністрацій. Коло тисячі державних службовців проходить по карних справах. Коли це було? Ніколи не було. Питання ще в тому, щоб виграти ці справи. Ми цю дорогу пройдем.

Ведуча: Питання корупції є важливим для інвесторів. Чимало з них і досі бояться інвестувати в Україну, попри дешеву роботу силу і величезний ринок в 40 мільйонів споживачів.

Віктор Ющенко: Головна проблема тут - як прийти на цей ринок, як наприклад, тут купити землю, завод, як захистити інвестиції. В Україні, щоб отримати земельну длянку, треба 34 рішення. За законом, який я ініціював в парламенті, треба 2 рішення: провести конкурс і заплатити гроші, якщо ти виграв конкурс. І на 32 ступені випадає втручання влади в бізнес. Те саме - регуляторна політика. Маємо 16 типів сертифікатів, в Європі - 9. Треба дати бізнесу норми, до яких він звик на Заході. Тому ми проводимо радикально нову регуляторну політику, яка розведе бізнес та чиновника. Учора в мене була 6 годин зустріч з бізнесом. Як змінити 250 законів часів Кучми? 150 постанов уряду? 66 указів президента? більше 4 тисяч регуляторних актів? Це і є предметом роботи до 1 січня, щоб зробити ефективне регуляторне поле для бізнесу.

Ведуча: Ми сказали що хочете стати членом СОТ до кінця року? Ви гадаєте, це реально?

Віктор Ющенко: Так, це реально. Ми підписали майже 40 двосторонніх проколів про взаємний доступ товарів, 10 законів, що відповідають ключовим вимогам ринку, нам залишилося 10 поправок до діючих законів. На наступному тижні ми спробуємо половину з них імплементувати . Ми сподіваємося, що 1 грудня на засіданні СОТ буде поставлено питання про членство в СОТ.

Ведуча: Наскільки серйозно налаштованою є Україна щодо членства в ЄС і які є часові параметри?

Віктор Ющенко: Це наша стратегічна ціль і вона відповідає нашим стратегічним інтересам. В нас є план дій Україна-ЄС, розрахований на три роки. За ці три роки Україна має отримати статус України з ринковою економікою - і ми це зробимо в цьому році. Вступити в СОТ - зробимо в цьому році. Наступного року розпочати переговори про зону вільної торгівлі. І останнє - розпочати переговори про асоційоване членство.

Ведуча: Як Україна планує врівноважувати свої стосунки з політикою щодо Росії?

Віктор Ющенко: Західні кордони України межують з ЄС, одним із самих ємких ринків світу. Щоб конкурувати з цим ринком, ми маємо володіти принципами і стандартами, на базі яких здійснюється співпраця в Європі. На сході ми межуємо з Росією. Це ринок в 6 разів менший, але важливий для України, оскільки там 18-20% нашого експорту, або 20 мільярдів доларів обороту. Але щоб триматися на цьому ринку, є інші правила. В том числі і Єдиного Економічного Простору. Ми співпрацюємо і в цьому напрямку, але керуючись двома принципами: це відповідає національним інтересам України, принцип наших стосунків на сході не повинен суперечити нашій співпраці із Заходом.

Ведуча: Чи вважаєте ви, питає слухач, що пан Путін становить загрозу українській незалежності?

Віктор Ющенко: Я думаю, що Україна досить прозоро задекларувала за останні місяці свою політику. Ми інтегруємося до Євросоюзу, попередня влада таких декларацій не робила, перейшли з квітня на план інтенсифікованого діалогу з НАТО. Але не треба базувати політику на принципі або-або. Це не політика ПРОТИ когось, це політика реалізації наших національних інтересів. Коли ж ми говоримо про стосунки з Росією, це - великий сусід, і нам не треба ні з ким сваритися. В тому числі і з Росією.

Ведуча: Читач запитує, з огляду на економічну залежність від Росії, український уряд лишатиметься залежним від коливань енергетичного ринку?

Віктор Ющенко: З одного боку, газ і нафта - це політика. З іншого, ваше питання є риторичним. А як відбулася Литва? Естонія? Польща? Які користуються тим самим газом. Ми живем в 3-му тисячолітті, де лише газом моделювати політику - це вже не є почерк наших днів.

Ведуча: Читач з російського сайту Бі-Бі-Сі з Білорусі запитує, якою буде політика України щодо Білорусі? Чи збираєтесь ви наприклад ретранслювати терепередачі на Білорусь, чи ви зустрічатиметесь з білоруською опозицією?

Віктор Ющенко: Україна послідовно підписувала демократичні сили в Білорусі. Я щасливий, що на Майдані було багато білоруських колег. З точки зору офіційної влади, моєю метою є дати ті сигнали, які б давали нові шанси. Для цього покликані мої офіційні контакти. Йдуть дуже складні політичні процеси. Мають бути контакти, має бути діалог, круглий стіл. Давайте почнемо хоча б прагматичний діалог. Як вийти з дискусії про делімітацію і демаркацію кордону? Як зробити режим вільної зони? вільного прикордонного спілкування? Як зробити траспортний коридор до Балтії, включаючи Білорусь? Не говорячи вже про політичні аспекти: моя країна підтримує всі рішення, що стосуються Білорусі в рамках ЄС та ОБСЄ. Хоча це наші сусіди, треба проводити делікатні стосунки, не переступити ту межу.

Ведуча: І зовсім останнє питання: чи думаєте Ви, що революція, подібна до „Помаранчевої", може статися у Росії?

Ющенко: Я переконаний, що „Помаранчева революція" дала приклад для мільйонів людей, для яких питання волі, свободи, демократії є ще актуальним, - незалежно від того, чи вони живуть в Росії, чи вони живуть у Білорусі, чи вони живуть у четвертих чи п'ятих країнах. Це був хороший приклад; аплодисменти людям, які хочуть змінити свою країну на краще. Переконаний, що з української „Помаранчевої революції" мільйонами людей зроблені прекрасні висновки. Мільйонами людей. Чи приведуть вони до революції? Можливо, це питання часу; можливо, це питання так і залишиться питанням. Але те, що ці люди вже змінилися, що для них є унікальний приклад – що зробила українська нація, велика, європейська нація; я думаю, що це – приклад, який придає сили, який придає натхнення, що ви – такі ж самі, що ви ж сильні, ви можете це зробити.

Бріджіт Кендалл Бі-Бі-Сі