Відбулася веб-конференція Тараса Чорновола для читачів "Оглядача"

Вначале вы поддерживали оранжевых, потом перешли на сторону Януковича. Что заставило вас изменить политические взгляды?

Коли я підтримував оранжевих?! Коли ішов на вибори в 2002 році, набрав у себе в окрузі більше, ніж Ющенко і Тимошенко разом взяті, і мав проблему, як переконати львів’ян голосувати за «Нашу Україну»? Так тоді вони називали себе синьо-жовтими. Ті трансформації, які відбулись в фракції, спонукали мене до виходу з неї. Оранжеві події я сприймав і сприймаю, як разюче неспівпадіння позиції людей, які прагнули змін, і спекулятивні заяви тих, хто лише хотів влади. Янукович, на відміну від Ющенка, ніколи не називав себе рідним сином Кучми, і з ним я пов’язував повільний, болісний, але все ж відхід від кучмізму. А хороші поривання оранжевих завершилися його консервацією.

Как Вы относитесь к лозунгу: "С нами Бог и Россия!" одного из Ваших союзников по блоку Януковича.

Лозунг Костусєва засуджую як антидержавний, антиукраїнський. Якщо він і буде в нашому блоці, то я буду його жорстким опонентом. Зрештою, Партія регіонів повинна представляти всю Україну, її ідеологія базується на економічних основах, а мовні і геополітичні питання - це вже тема для дискусій. Думаю, Костусєву прийдеться відмовитись від ряду крайніх лозунгів.

Прокомментируйте поездку Януковича на съезд партии в России . Насколько я помню Ваш отец боролся за независимость Украины , в том числе от России, а Вы?

Мій батько дійсно присвятив життя незалежності України, але це не заважало йому регулярно бувати не лише в Америці чи в Британії, але й в Росії, вести серйозні переговори, відстоювати свою позицію, а в чомусь і домовлятися. До речі, перший візит Ющенка, як Президента, відбувся до Москви, а не до Вашингтону. І в цьому немає ні позитивів, ні негативів. Просто давайте застосовувати однакові стандарти до всіх політичних сил. Партія регіонів має договір про співпрацю з партією «Единая Россия», а «Наша Україна» - з російським «Союзом правых сил». Сьогодні останні називають себе опозицією, але я пам’ятаю, як Хакамада, Нємцов і інші переконували нас, що вони – пропрезидентська сила і саме завдяки їм Путін став Президентом. Тому робити якісь однозначні висновки з того, хто з ким дружить – не логічно. Поїздка Януковича була класичним прикладом між партійних контактів і не більше.

Скажите, почему Партия Регионов не сменила руководителя? Мне кажется, что Янукович должен был взять на себя ответственность за провал выборов и уйти, как минимум, в тень. Кто из членов партии, по Вашему мнению, способен ее возглавить?

Я у ставленні до Януковича не поділяю Ваших поглядів. У нас, можливо, дещо різні погляди на те, яким повинен бути партійний і державний лідер. В партії нема дискусії про зміну лідера. Я знаю його дещо з іншого боку, ніж він буває представлений в пресі. Він дійсно дуже ґрунтовна людина, якій доводиться працювати в не найлегших умовах. Більш оптимальне для висвітлення його персональних якостей місце – це урядова робота, особливо якщо це буде відносно незалежний уряд, а не праця під пресингом Кучми. Наша спільна проблема, що і він, і ми не змогли його представити ще й як політика. Щодо минулих виборів, вже є багато інформації, частину її озвучував і я, що вступ на посаду президента міг відбутися лише ціною кривавих подій. Ця провокація готувалася не людьми Януковича і не тими, хто виходив на Майдан. Не забуваємо, що була третя сторона на виборах. Він відмовився від перемоги такою ціною. Розуміння цього добавило йому і його політичній силі сьогодні популярності.

Як на Вашу думку, Ющенко звільнив Тимошенко для наступного красивого об’єднання НСНУ з БЮТ, та чи відбудеться воно взагалі?

Я не вірю в таке об’єднання. Це абсолютно різні політичні сили з дуже амбітними планами, які неможливо поєднати. Таке об’єднання, до речі, їм не добавить, а навіть і зменшить кількість голосів. Деякі політики, які монополізували право говорити від імені Майдану, думають, що проблеми владної команди і падіння рейтингу пов’язані тільки з розколом. Тут порушено причинно-слідковий зв'язок. І в Ющенка, і в Тимошенко достатньо людей, які розуміють, що об’єднання не принесе нічого, крім нових конфліктів. Але тема гарна, людям подобається. Виконання на роковинах Майдану було артистичне, але безрезультативне.

Чому пішли з життя Кірпа та Кравченко?

Мені важко відповісти щодо Кірпи. Стосовно Кравченка - однозначно це було вбивство. Я бачив Кравченка за 2-3 дні до цієї події, він не був схожий на потенційного самогубцю, але сказав кільком людям наступну фразу: "Вони мене убьють - якщо не на волі, то в тюрмі". Сьогодні ніхто не дозволяє собі сказати, що це було самогубство. Але ніхто й не відповів за фальсифікацію і за вбивство. Кравченко небезпечний свідок для двох Президентів - Кучми, "якому дещо дуже серйозно гарантували на Маріїнських домовленостях", і для Ющенка. Не забуваємо, що з Ющенком вони були найближчими друзями, і у випадку свідчень в справах Гонгадзе і Чорновола, нинішній Президент опинився б у незручній ситуації. Я переконаний, що вбивство здійснили люди, яких колись називали "орлами Кравченка", і яких адаптувала нова влада.

Год назад был дан мощный посыл, толчок для перемен в нашем обществе. Что уже освоено нами и что не удаётся освоить? Что мешает в целом народу обновляться, строить новые взаимоотношения, если брать во внимание наш привычный менталитет? Какие, на Ваш взгляд, есть перспективы для развития?

Спочатку я дуже болісно сприймав події річної давності – Майдан і все, з ним пов’язане. Тепер дивлюсь набагато спокійніше і бачу ряд позитивів. На Майдані було маніпулювання і багато неправди, але люди, які туди прийшли, хотіли жити в іншому суспільстві, ніж при кучмізмі. Влада після Майдану і далі кучмівська, а от люди вже ні. Сьогодні тих, хто готові бездумно вірити, процентів 15, інші шукають і роблять висновки. Сьогодні вже не вдасться закрити рота журналістам… Зрештою, це стало можливим тільки в комплексі двох подій: потрясіння Майдану і року розчарувань і втрати віри в казочки. За цей рік, як нація, ми подорослішали.

Есть ли что-то, на Ваш взгляд, в Вашем политическом прошлом, чего, рассматривая ситуацию (ситуации) с сегоднешнего дня, делать не стоило или стоило поступать по другому... О чем-то сожалеете?

Жалію багато про що. Найперше, що тоді, коли треба було жорстко і активно включатися у політичні процеси, вважав за допустиме відсидітися у аналітиці, книговиданні і т.д. Жалію, що кілька разів, коли міг допомогти батькові, залишився в стороні. Жалію, що запізно робив деякі висновки, але "заднім розумом" нічого не досягнеш.

Повний текст веб-конференції можна прочитати на сторінці:

http://old.obozrevatel.com/ov4/conference.php?id=69