Суспільне мовлення Литви: спочатку була політична воля

Ми продовжуємо публікувати матеріали про те, як функціонують системи суспільного мовлення в демократичних країнах. Наступна стаття про суспільне мовлення Литви.

Історія розвитку

Суспільне телебачення та радіо у Литві з”явилося відразу після того, як країна стала незалежною. При тому, що „Закон про суспільне мовлення” був прийнятий у 1996 році. Просто інакше литовські політики не уявляли собі, як іще бути з державним каналом, як не трансформувати його на суспільний. Тобто на появу суспільного мовлення в Литві від самого початку був політичний консенсус основних політичних сил.

Щоправда, спочатку суспільні канали не витримували конкуренції з комерційними і трималися на перших місцях рейтингу з кінця. Самі канали були мало реформовані з часу переходу їх від державної до суспільної форми. Все це тривало доти, доки в 2001 році на каналі не з”явилася нова команда менеджерів, які розпочали непопулярні, але потрібні кроки.

Почали зі звільнення. Якщо в 2001 році на суспільному телебачення та радіо (вони навіть знаходяться в одному приміщенні) працювало 1200 людей, то за рік їх стало вже 640. Така цифра залишається і зараз: біля 200 – радійники, інші працюють на телевізії.

Була запроваджена так звана продюсерська система, а також практика закупівлі програм в інших дрібних продакшн-студій. Як каже генеральний директор Суспільного телебачення та радіо Литви Кестутіс Петраускіс, це коштує дорожче, але це ефктивніше, оскільки, якщо програма не має рейтингу, її просто не купують. І при цьому не виникає жодних проблем із працівниками.

Завдяки таким ринковим підходам новій управлінській команді вдалося вивести суспільний канал на третє місце у рейтингу. Загалом суспільний телеканал має 15 % глядацької аудиторії, а його новини мають другий рейтинг в країні. Нині канал успішно розивається, навіть з огляду на специфічні завдання, які ставляться перед кожним суспільним мовником – в його сітці чимало освітніх, дитячих, культурних програм, є програми для національних меншин та для релігійних громад.

Фінансування

Суспільне мовлення у Литві фінансується з державного бюджету, і це спричиняє певні проблеми – кажуть його керівники. Держбюджет затверджує парламент, а саме проурядова більшість. Однак влада не надто задоволена своїм суспільним мовником і постійно дорікає йому симпатіями до опозиції. Самі ж телевізійники кажуть, що просто не хочуть і не будть вихваляти владу і що намагаються працювати не в інтересах держави, навіть якщо вона розподіляє гроші, а в інтересах глядача.

Така позиція каналу призвела до того, що вже три рокі розмір бюджетного фінансування не збільшується. З бюджету ТБ та радіо отримує біля 10 мільйонів євро, іще від 5 до 7 мільйонів євро складають прибутки від реклами, які щороку зростають. Тож цього річний бюджет склав 17 мільйонів євро.

Керівники суспільного мовлення скаржаться, що це найменше серед усіх прибалтійських держав (у Латвії та Естонії понад 20 мільйонів євро), не кажучи вже про західноєвропейські корпорації, де, наприклад, фінансування суспільного мовлення Австрії чи Швейцарії сягає практично 1 мільярда євро.

Система управління

Згідно закону, керує суспільним мовленням Рада із 12 членів. Вони делегуються різними структурами: 4 члени делегуються із Сейму, до того ж двоє з них мають представляти опозицію, 4 – президент, але вони мають бути затверджені парламентом, 5 – громадськість, в тому числі церковні парафії та різні спілки. З цього можна зробити висновок, що фактично така Рада значною мірою залежить від парламенту.

Втім після обрання до Ради, її члени мають припинити свою діяльність в будь-яких інших організаціях чи структурах, політичних партіях, тощо. Тобто, контроль за мовленням мають здійснювати максимально незалежні та неангажовані люди. До того, ж вони не є підзвітними тим структурам, якими були делеговані.

Рада збирається 1 чи 2 рази на місяць. До її повноважень належить призначення керівників телевізійного та радіо каналів, керівників підрозділів та навіть затвердження програм. Відтак, Рада не є декларативним органом, а постійно відслідковує діяльність каналів мовлення.

***

Нині Литва є членом НАТО та Європейського союзу. ЇЇ інститути працюють у повній відповідності до європейських стандартів. Втім, Литва починала свої реформи з такої ж ситуації, яка була і в Україні. Те, що Київ відстав від Вільнюсу у поступі в напрямку Європи, очевидно. Однак, якщо в Литві суспільне мовлення постало відразу після здобуття країною незалежності, то в Україні через 14 років досі тривають дискусії, чи потрібен Україні такий природний для демократичних країн інститут, як суспільне мовлення.

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації.

P.S. ІМІ висловлює подяку міністерству закордонних справ Литви за організацію поїздки українських журналістів до Вільнюсу.