Спасіння маленького Юрчика

Лише випадковість врятувала немовля від голодної смерті, на яку її прирекла мати-алкоголічка

Видео дня

Якби існував конкурс на найгіршу маму у світі, мешканка села Київець Миколаївського району Мирослава Б. посіла б у ньому перше місце. Бо хіба можна назвати мамою жінку, яка, будучи постійно "під мухою", "забула", що свою 5-місячну дитину треба доглядати, купати, пеленати і, головне, годувати. А не вливати в ротик малечі горілку, щоб голодне дитя не плакало.

Страшний двір

Обійстя Миросі мало у Київці недобру славу. Тривалий час воно слугувало місцем збору місцевих пияків та крадіїв. Часто до самого рання з вікон цієї облупленої хатини долинали дикі вигуки під час п'яних бійок. Господиня і сама часто не знала, що за волоцюги і бродяги збираються у неї в хаті, розпивають дешеву горілку і залишаються ночувати. Навіть важко збагнути, як у таких умовах живе і вчиться у 9-му класі старша донька Миросі, якою мама вже давно не цікавиться.

Три роки тому в Миросі народився син (до речі, ім'я його вона навіть не пам'ятає. - Авт.). Оскільки сином горе-мати не опікувалась, рішенням суду її позбавили материнських прав, а сина відправили в інтернат. Але історія повторилась. Мирося знову завагітніла, як і в перший раз - невідомо від кого, бо не може пригадати, з ким із своїх гостей-пияків вступала в інтимні стосунки. Народився хлопчик. Юрчика Мирося побажала забрати до себе, запевнюючи, що буде про нього піклуватись. Деякий час дійсно спостерігались зміни: Мирослава ніби кинула пити, почала стежити за зовнішнім виглядом, навіть кілька разів пройшлася селом з коляскою. Але гри вистачило ненадовго. Незабаром у її хаті знову засвітились нічні вогні оргій. Та іноді крізь п'яні вигукування "Будьмо, гей!" долинав жалібний плач грудної дитини...

Дитя у клейонці

Проте якось з вічно галасливого подвір'я вже третій день як перестав лунати дитячий плач. Сусіди занепокоїлись. На виклик з райцентру в Київець виїхала команда порятунку: працівники відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Миколаївського РВ і ціла група лікарів. Коли вони підійшли до хати і постукали у двері, ніхто не відгукнувся. Думаючи, що господиня спить, вони ввійшли в приміщення, де не було опалення, води й освітлення. На брудному столі серед порожніх пляшок з-під горілки та обліплених мухами тарілок лежала недбало загорнена в подерту клейонку 5-місячна дитина.

Посиніла від холоду шкіра обтягувала маленький шкелетик, оченята, мов скляні, не кліпаючи, дивились у стелю і не реагували на рухи. Здавалось, Юрчик помер, але насправді його маленький, змучений голодом і холодом організм уперто боровся за життя. Лікарі миттєво кинулись у машину за ковдрою, щоб укутати малого і врятувати його від холоду.

Жити буде...

Раптом у кутку щось заворушилось - і з купи старих подертих фуфайок та мішків виповзла брудна істота невизначеної статі. Це була господиня хати, мати Юрчика. Голоси присутніх її розбудили від запійного сну, і тепер вона намагалась згадати, де перебуває. Побачивши людей у мундирах та білих халатах, на руках яких лежав її син, вона почала вимагати від усіх вийти геть. Так раптом у Миросі прокинулась любляча та турботлива мати. Вона стала, розмазуючи по немитих щоках сльози, голосно та істерично кричати, що не віддасть чужинцям свого маленького зайчика, свого синочка Юрчика. Забувши, правда, що дитинку, яку вона нібито так сильно любить, сама ж і довела до дистрофічного стану. Але лікарі її не слухали. Для спасіння хлопчика дорога була кожна хвилина. Щоб Мирося не перешкоджала рятівникам, один з міліціонерів відвів жінку в іншу кімнату, де під приводом профілактичної бесіди став відволікати її увагу від малюка. Тим часом медики, укутавши маленького, віднесли його в машину. І дуже скоро до спасіння маленького Юрчика приступив медперсонал Миколаївської центральної районної лікарні.

Коли лікарі розпеленали малюка, то були шоковані від побаченого. Крім того, що дитина була давно не мита, знесилена голодом і холодом, її ротова порожнина, личко та шия були вкриті засохлими рвотними масами. Дослідивши їх, лікарі виявили там сліди алкоголю. Це рідна матусенька, аби дитя не плакало, не просило їсти та не відволікало від гостей-пияків, періодично вливала в ротик горілку і самогон. Зі Львова у Миколаїв був терміново викликаний дитячий невропатолог, що разом з миколаївськими лікарями три дні і три ночі боровся за життя Юрчика. І медики перемогли - вони вирвали малого з лап смерті. Але оскільки дитина в ранньому віці пережила тортури голодом, холодом, алкоголем, у медперсоналу виникло занепокоєння, що Юрчик буде серйозно розумово відставати.

Поки малюк ще перебував у Миколаївській лікарні, працівники відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх підготували та передали до прокуратури порушену проти Мирослави Б. справу за статтею 166 ККУ "Злісне невиконання батьками... встановлених законом обов'язків, що спричинило тяжкі наслідки", що карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років. Але навряд чи щось здатне виправити матір, яка за весь час, поки її дитина знаходилась у реанімації між життям і смертю, всього лише раз, і то будучи п'яною, прийшла провідати своє дитя. Наразі Мирослава Б., як і у випадку з першим сином, була позбавлена батьківських прав, а Юрчика, коли він одужав, відправили до Львова у дитячий будинок.

Викликає тривогу те, що випадок з Юрчиком не поодинокий. У тому ж Миколаївському районі з початку 2005 року було порушено кілька схожих кримінальних справ проти горе-батьків, котрі зовсім не опікувались своїми дев'яти- і десятилітними дітьми, через що останні жили голодуючи, відставали у розвитку, не розрізняли кольорів, навіть не знали про існування школи.

Юрій Лелявський http://www.argument-ua.com

"5-місячний Юрчик важить 5,3 кг", - Ала Лігостаєва, головний лікар дітячого будинку №1 міста Львова.

Проблема відмов жінок від піклування про своїх дітей полягає в тому, що, народжуючи дитину, їх цікавить лише матеріальна допомога, оті три тисячі гривень, які тепер дають при народженні немовляти. Народивши дитину, вони забирають її з пологового будинку і тримають у себе. Причому або взагалі не збираються про неї піклуватись, або не мають можливості нормально харчувати, одягати, доглядати малечу. Відсутність роботи, домашнього господарства, підтримки чоловіка чи родичів призводять до таких ситуацій: мама морально і фізично опускається на дно, починає зазирати у пляшку, а дитина залишається покинутою вже на початку життя. Так це сталось із Юрчиком. Він уже в нашому будинку місяць, вже трохи відійшов від дистрофічного стану. Але все одно має дефіцит ваги 28%. Тобто дитина такого віку мала би важити 7,5 кг, а він важить ледь-ледь 5,3. Є побоювання, що можуть бути проблеми з розвитком центральної нервової системи або виникнуть захворювання, які переростуть у ДЦП, оскільки мама вживала алкоголь під час вагітності.