Убивця Сенчука був на його похороні

День похорону був сирим та похмурим. Волога висіла у повітрі білими клаптями туману, збиралась на гілках дерев та підвіконнях будинків у важкі краплі. Біля палацу Потоцьких зібралось кілька сотень людей. Чорний катафалк-"Mерседес" приїхав о 10:30. Труну з червоного дерева, інкрустовану різьбою та золотом, занесли до палацу. Ще через півгодини розпочалося прощання із загиблим.

Косметологи зробили неможливе

Проститись зі Степаном Сенчуком прийшли не лише посадовці, а й прості люди. Труна потопала у трояндах. Косметологи зробили неможливе: страшні рани від куль зникли, і якби не ледь помітний шрам на шиї, можна було б подумати, що Степан Сенчук помер ненасильницькою смертю. Люди повільно проходили повз тіло, не затримувались.

Посадовці йшли поряд із простими громадянами. Для них не виділяли спеціальний час та VIP-місця. Розпорядники похорон розуміли: перед обличчям смерті всі рівні. Їй все одно багатий ти чи бідний, депутат ти чи губернатор.

Різниця була лише у тому, що прості люди, попрощавшись із тілом, йшли собі, а посадовці залишались. На подвір'ї палацу Потоцьких вони збирались у групи по чотири-п'ять чоловік і про щось пошепки розмовляли. Представники міськради тримались вільніше, а от колишні колеги Сенчука по облраді були сильно схвильовані. Всередині палацу та надворі снували високі хлопці спортивної тілобудови. На лацканах піджаків у них висів напис "Розпорядник", але більше схожі вони були на охоронців.

Губернатора Петра Олійника було важко впізнати. Обличчя його посіріло, він помітно змарнів. Під час спілкування з журналістами Петро Михайлович, як міг, намагався приховати хвилювання, але врешті-решт попросив не мучити його більше.

"От і Сенчука..."

Поки у палаці Потоцьких йшло прощання, на 49-му полі Личаківського цвинтаря готували могилу. Гробарі почали копати з восьмої ранку, а завершили аж по першій. Поряд із вкритою полотном ямою розставили динаміки та мікрофони. Відправа була запланована на 13:30, але виїзд із палацу затримали. Минула друга година, і у ворота цвинтаря почали в'їжджати машини.

Протягом 15-ти хвилин процесія вишикувалась. Першим йшов чоловік із хрестом, слідом несли величезний державний прапор та портрет Сенчука. Молоді хлопці несли кілька десятків вінків у чоловічий зріст. Жінка Сенчука, Людмила, сини та невістки тримались стійко, а от мати Марію Павлівну та батька Романа Васильовича довелось вести попід руки. Колишній голова Верховної Ради Іван Плющ йшов поряд із Петром Олійником. Позаду губернатора, не відходячи ні на крок, йшов тілоохоронець. До загибелі Сенчука Петро Михайлович послугами охоронців не користувався...

Кореспонденту ГАЗЕТИ вдалось наблизитись до ВІП-персон і певний час крокувати з ними пліч-о-пліч. Із розмови Олійника з Плющем стало зрозуміло, що з Сенчуком губернатора пов'язують не тільки бізнесові, а й особисті стосунки.

- Жінка Степана дуже добре тримається, - казав він Плющу. - Перший день добре трималась, на другий - дуже плакала, але зараз знову себе в руках тримає.

У цей момент ми порівнялись з пам'ятником олімпійському чемпіону з гімнастики.

- Чукарін, - сказав Іван Плющ, роздивляючись скульптуру. - Він тут похований?

- У нас тут багато видатних людей поховано. От і Сенчука... - відповів Олійник.

На могилі Степана Сенчука не промовляли промов, не виражали співчуття.

Можливо, той, хто стріляв, зараз йде серед нас - пошепки говорили у натовпі.

Після відправи люди почали розходитись. Олійник та Плющ навіть не дочекались, коли на могилу покладуть останні вінки. Дуже швидко коло могили, крім рідних, нікого не залишилось.

Зате на запрошення вдови пом'янути покійного у ресторані на Високому Замку відгукнулось чимало народу. На поминки прийшло більш ніж сто чоловік. Прибув навіть міністр МНС Віктор Балога, якого на похоронах помітно не було. Присутні на поминках не переставали дивуватись стійкості дружини загиблого і навіть порівнювали її з дружиною Кеннеді, котра після смерті чоловіка сказала: "Я залишаюсь жити для живих..."

Влад Якушев, http://www.argument-ua.com/

Сенчук був приречений загинути у цей день

Валентин Зорович, астролог

В астролога, каббаліста чи мага смерть Сенчука не викликала б здивування. День, коли він загинув, був одним із найнебезпечніших в його житті. У кожного з нас є такі дні – про них треба знати і їх треба остерігатись. Я не відкидаю думки, що у плануванні вбивства був замішаний астролог. Дивіться самі: Сенчук Степан Романович. Хоронять його на Романа, а 40 днів припадає на Степана! Не стану складати його гороскоп, робити це для мертвого небезпечно, але однозначно можу сказати – зірки у той день стояли у несприятливій для нього фазі. Сенчук був приречений загинути у цей день. Народився він 23.03.1955. Складемо цифри 23+03+1955, отримаємо рік 1981. Цей рік мав бути небезпечним для Сенчука. Продовжуємо складати: 1+9+8+1= 19, 1+9 = 10, 1+0=1. Одиниця – апогей, завершення руху. Сенчук назавжди зупинився першого числа. Відтепер він не змінить свого місця до страшного суду. Підсумуємо і дату смерті: 29+11+2005= 2045, продовжуємо додавати 2+0+4+5 = 11. 11-й місяць – роковий, місяць, коли він загинув. 1+1=2 2-ге грудня – з третього на четвертий день після смерті душа залишає тіло. Двійка в астрології – символ розділення.