Мудрик vs Зинченко: "Челси" – "Арсенал": где смотреть матч чемпионата Англии
В Украине запретили пальмовое масло: какие продукты подорожают из-за новых правил
Полный запрет на использование трансжиров вводится не для всех продуктов питания
Цього разу я спробував себе в якості ворожки. Не буду переказувати, чого мені це коштувало, але я таки вмовив ворожку Оксану віддати мені один зі своїх робочих днів. Отже, озброївшись колодою карт, я залишився в її обвішаній зіллям та магічними предметами квартирі, очікуючи на клієнтів.
Ворожка Оксана - персона колоритна: колючі очі, ніс гачком, чорне із сивиною, скуйовджене волосся. Живе вона на другому поверсі одного з особняків у районі Стрийського парку. Тут її багато хто знає. В грозу чи вночі, коли повний місяць, її частенько бачать у відчиненому вікні з простягненими до неба руками. Вона може йти по вулиці, розмовляючи сама з собою, або зненацька схопити вас за руку і порадити щось на зразок: "Не їжте на ніч сирих помідорів!"
Обережно, ворожка!
На відміну від розповсюджених зараз чаклунів та екстрасенсів вона не рекламує свої послуги. Більше того, завжди попереджає клієнтів: "Якщо прийшов до мене - начувайся. Нічого без сліду не зникає. Хочеш бородавку вивести - виведу, але не ображайся, якщо після цього в тебе чиряк на дупі вискочить".
Однак до Оксани продовжують йти люди. В неї немає сталої такси. Кожен дає стільки, скільки може. Та хочу попередити скупердяїв - не жлобітесь! Ворожка запевняє, що знає, хто скільки може заплатити. Захочете заощадити - вона дізнається і прокляне.
Загальноприйняті рамки моралі для ворожки завузькі. Оксана живе за власним кодексом. Бувало, що вона шантажувала продавців на базарі. Підходила і заявляла: "Дай м'яса, а то прокляну!" Перекупки запевняють, що краще дати.
Привела мене до ворожки одна з її постійних клієнток. Оксана саме завершувала гадати якомусь пану.
- Жити будеш довго, але бідно, - казала вона йому. - Тепер йди собі і не повертайся. Повернешся - прокляну.
Чоловік зіскочив зі стільця і чкурнув до дверей.
- Привіт! - сказала відьма моїй знайомій. - Кого привела?
- У мене до вас незвична пропозиція. Марія багато про вас розповідала. Я - журналіст...
- Бачу, що не балерина. Тобі гадати не буду. Нема дурних. Ти молодий зовні і старий зсередини. Від таких добра не чекай. Ану топай звідси, а то прокляну!
Переговори йшли тяжко. Ніякі вмовляння не допомагали. Тоді я вирішив вдатись до методів самої ворожки.
- Значить, не хочете? Даю вам останній шанс! Погоджуйтесь, а то прокляну!
Ворожка витріщилась на мене, як дідько на пасхальне яйце.
- Як? Що? Кого? Мене?! А бодай тебе качка копнула! Та як же ти гадати будеш, якщо нічого в цьому не розумієш? Часу тебе вчити в мене немає.
- Якось викручусь, - радісно відповів я, розуміючи, що домігся свого.
- Ну і біс з тобою! Приходь у неділю. Будеш клієнтам казати, що син мій... А я в кіно піду. Вихідний - так вихідний.
Немає ходу - ходи в бубну
У кімнатці ворожки було тісно. Щойно вона пішла, я почав готуватись до прийому. Серед відвідувачів могли бути постійні клієнти, що знають, як треба ворожити, тому я вирішив вигадати новий спосіб. Запалив на столі дві свічки, зав'язав на одній червону нитку, на іншій - чорну і поклав між ними колоду на 52 карти. Кілька років тому мені до рук потрапила книжка про карти Таро, тож під час ворожби я збирався користуватись цими скромними знаннями та власною інтуїцією. Як кажуть преферансисти, не знаєш що робити - ходи в бубну.
Поки клієнтів не було, я пройшовся по кімнаті. Заглянув у всі банки та глечики, зо два десятки яких стояло під стіною, відламав гілочку з якоїсь рослини, що сушилась на натягненій під низькою стелею мотузці. Розтерши суху траву у долонях, я понюхав порошок і почав немилосердно пчихати. Пчихав я доти, доки очі не почали сльозитись. І ось у двері постукали...
На людину, що стояла на порозі, я відразу справив незгладиме враження. Здувши з рук прокляту траву, я почав витирати руками очі і, як пізніше виявилось, вимазав обличчя залишками пчихального порошку. Чоловік, увійшовши до кімнати, побачив когось на зразок індійського шамана з червоними очима та у бойовій розмальовці.
- Я до Оксани, вона вдома? - запитав клієнт.
- Вона на шабаші. Я за неї, - не розгубився я.
- А ви хто?
- Старший відьмак, восьмого коліна, - бовкнув я. - Сідай, розказуй. Неприємності зі здоров'ям?
- Звідки ви знаєте?
Незважаючи на те, що мужчина був удвічі старший за мене, я вирішив звертатись до нього на "ти". Все ж таки я ворожбит. Хай боїться. Запитаєте: звідки я знав, що в чоловіка неприємності? Все дуже просто. Навряд чи у такому віці приходять за приворотом. Скоріш за все щось заболіло, а лікарі лікують-лікують, та все даремно.
- Нічого не кажіть. Я вам все сам розкажу.
Чоловік був товстий, лисуватий, тяжко дихав. Сідаючи на стілець, тримався за спину.
"Типовий представник сидячої професії", - вирішив я і почав уголос перераховувати всі хвороби, на які скаржаться люди цього типу.
- У вас задишка, коле щось у животі, спина болить. Ночами ви погано спите і думаєте, чи нема у вас каменів у сечовому міхурі. В усіх ваших друзів камені є, а у вас немає, і вам здається це підозрілим. Вірно? До жінки-рентгена ходили?
Товстун тільки й зміг, що головою кивнути.
- Значить, не допомагає. Ось тобі ліки... - я зірвав кілька гілочок "апчхи-трави" і простягнув клієнту. Розітри і нюхай зранку, перед роботою. І ще: не їж на ніч, ходи на роботу і з роботи пішки, у суботу чи неділю частіше виїжджай за місто. Чого сидиш? Давай іди до дому. Пішки!
Побачивши, що чоловік поліз у кишеню за грошима, я строго на нього глянув і пояснив:
- Грошей не треба. В мене передноворічний місячник добрих справ.
Любов - штука серйозна
Наступна клієнтка потребувала більш вишуканого спектаклю. Це була дівчинка років 18-ти - гарна, чорнява, з маленьким задертим носиком і величезними очима. При всій своїй ляльковій красі вбрана вона була, як справжнє опудало. Високі військові чоботи, чорні джинси з металевими кільцями, чорна куртка з капюшоном. Довершувала картину зачіска а-ля "дурних багато, та не всі разом ходять", кільце в носі, кілька кілець у вухах і дикий червоно-чорний макіяж.
Побачивши в якості ворожки чоловіка, вона зніяковіла.
- Заходь, заходь, сідай. Що, не звертає він на тебе уваги?
Дівчисько здивовано відкрило рота.
- Сідай, розказуй, що сталось.
Історія, як я й думав, виявилась банальною. Перший курс інституту, в групі є гарний хлопчик, який її не помічає. Життя не вдалося. Пішла б у море зі скелі кинулась, але і тут не повезло - ні тобі моря, ні тобі скелі.
Я почав розкладати карти. Поклав три ряди по три. Закрита карта - вниз, відкрита -наверх. Дві карти вбік відклав. Прив'язав до свічок ще по одній червоній та чорній нитці і почав пояснювати.
- Перший ряд карт - те, що було, другий - що є, третій - що буде. Нитки для того, щоб нас злі духи не дістали. Чорна - для душ померлих, червона - для кровожерливих демонів. Якщо захочуть нас дістати, до свічок потягнуться і згорять. Відкрита карта - те, що лежить на поверхні, закрита - те, що в душі. Карти, що збоку, - випадок, який може на життя вплинути.
Далі - все просто. Розказати, що в неї в житті, було не важко - скільки там того життя? Розповісти, що є, - ще легше. Ну, а буде? А буде все добре. Хлопчик її помітить і полюбить. Треба тільки імідж змінити, зачіску до ладу привести, курити кинути - це обов'язково, інакше нічого не вийде. Як плату за ворожбу я взяв усі металеві кільця з вух та носа.
Години через три повернулась ворожка Оксана.
- Траву мою рухати не можна, я цього не дозволяла! - сказала вона сердито. - Ви, журналісти, думаєте, що вам усе можна. Тьфу на вас!
- Звідки ви взнали, що я траву рухав? - запитав я. - Невже справді чаклунство?!
- Морду витри, - порадила Оксана, - чаклун липовий. Нитки зі свічок спалити не забудь. До речі, ти звідки про нитки від злих духів знаєш?
- Щойно вигадав.
- Вигадав?! - вигукнула вона, зі страхом дивлячись на мене. - Іди вже, де ти такий взявся?! Іди, а то про... - почала вона, та на півслові замовкла.
Влад Якушев
http://www.argument-ua.com/
Подписывайся на наш Telegram . Получай только самое важное!
Полный запрет на использование трансжиров вводится не для всех продуктов питания
Под Курском находится не менее 10 тысяч северокорейских военных
Одной из особенностей Кируны есть короткие дни в зимний период