Видео дня
Розпродаж Херсонеса
Таври на березі Криму
...Мені не шкода п'ять гривень за вхід, але Володимир, місцевий мешканець і мій провідник, змовницьки підморгує: "Роби, як я!" Першим через високий паркан перелазить Володя, потім летить мій рюкзак, а тоді вже і я надую, яку дитинстві доводилося "брати штурмом" чужі сади. Лазити через паркан — негарно. Але кордон античного міста починається далеко від головної прохідної. Хоча туристам все-таки варто йти до воріт. Там вам дадуть екскурсовода, який розкаже все про історію міста еллінів. Без нього ви побачите лише напївзруйновані фундаменти і ризикуєте впасти у камінні ями-склепи. Бо і таких на території немало. Та й грецькі колони, які ще збереглися, самі не зможуть розповісти про античні часи і про те, які були тут храми на честь Зевса, Геліоса, Гери та Афродіти. І про те, що саме з цього міста, але вже набагато пізніше, почалося хрещення Русі...
У Херсонесі навіть школярі знають історію цього унікального античного міста, яке виросло між Карантинною і Пісочною бухтами, неподалік сучасного Севастополя, у 528 році до нашої ери. Тоді невеличка група людей стала табором на скелястих берегах Чорного моря. Це були греки, або ж елліни. Шукаючи кращого життя, вони прийшли на півострів з Гераклеї Понтійської (нині — на території Туреччини). На їхній батьківщині тоді точилися постійні війни між демократами і аристократами. Демократи програли, і, щоб зберегти собі життя змушені були емігрувати з рідного краю. Свою нову батьківщину вільнолюбні елліни назвали Херсонесом Таврійським.
... Кримське сонце пече нестерпно. Та свіжий вітер з моря не дає засмажитися. На території багато туристів. Рятуються від спеки, як можуть: одні прикривають голови футболками, інші роблять капелюхи злопухіичи шапки з газети. Прибиваюся до групи, якій екскурсовод-історик розповідає про життя древнього міста.
— Херсонес був самостійним містом-державою з демократичною формою правління. Народне віче, на яке збиралися найшанованіші херсонесні, вирішувало питання війни, миру, торгівлі. Кожного року представники міської ради виносили і затверджували проекти нових законів. Народніобранці контролювали служби, які відповідали за певні питання. Місто мало своїх стратегії, які несли відповідальність за оборону поліса, Були тоді й поліцаї. Охоронців порядку греки називали номофілаками. У їхні обов'язки входило не лише ловити і карати злодіїв, але й охороняти державну скарбницю та документи.
Херсонес славився своєю чесністю у торговельних питаннях. Міська ратуша не шкодувала грошей на утримання спеціальної служби: агрономи й астрономи котролювали купців. Боронь Боже, хтось насмілився обдурити покупця: найлегшою карою для купця вважалося довічне ув'язнення. А тюрми у Херсонесі були жахливі... До речі. Пізніше в одній із таких каменоломень був ув'язнений Папа Римський — святий Климентїй. У тюремній камері Папи не було місця, щоб навіть прилягти спочити...
Гроші або до побачення
На жаль, серед державних службовців Севастополя нині панують зовсім інші звичаї, ніж тоді, у Херсонесі. Тут усе простіше: гроші — і крапка.
—- Ось сьогодні до мене приходив чоловік і просив підписати документ про право власності на землю. Я йому пояснюю, що не маю права підписати документ не тільки на ті вісім соток, які він просить, але й навіть на одну соту, бо це заповідна зона, яка на правах власності належить державі. Та і цей чоловік не просто так до мене прийшов. Він уже мав на руках документ про право власності, виданий Севастопольською міською радою, — з болем у голосі розповідає директор заповідника Леонід Марченко.
— Як "документ на руках"? Хіба можна продавати землю заповідника? — щиро дивуюся.
— Не можна. Але такі факти є. І Землі заповідника продають, і їх у цьому районі можуть купити далеко не бідні люди. Хоча все це —незаконно.
У нас тут кояться дуже дивні речі. Міська рада дозволяє собі оголошувати аукціон на продаж земель заповідника. її не цікавить, що це не просто шмат землі! Держслужбовці кажуть: якщо ми хочемо цю землю, то можемо купувати її нарівні з іншими. Такого, напевно, немає ніде у світі! Як це так — державний заповідник має купувати територію, яка належить йому за законом? Та й на які кошти? Ми не маємо грошей навіть на дослідження! Ці землі продавати не можна! Проте вже є кілька проданих ділянок, на яких звели будови. Ці землі виділили без нашого дозволу на наших же територіях... — Марченко воює з чиновниками вже кілька років. Але ця війна подібна до війни Дон-Кіхота з вітряками.
Архітектурно-історичнии заповідник "Херсонес Таврійський" — це не лише ось це стародавнє городище, на яке ми потрапили з Володею через високий паркан. Херсонес — це хора (земля), тобто сільськогосподарська територія. Ще в V столітті до нашої ери архітектор Гіпподам розробив надзвичайно цікаве планування Херсонеської хори: виноградні плантації, ґуральні, дороги, садиби... Нині заповідник займає лише крихітну частину античною поліса. А решта руйнується. І продається. А це не дуже й мало —400 тисяч гектарів землі! Ці гектари архітектори умовно називають ділянками. Всього "гуляє" навколо Херсонесу 23 ділянки. Правдами і неправдами заповіднику вдалося повернути дванадцять. За решту одинадцять влада Севастополя тримається "руками, ногами і зубами". Є чого триматися — земля нині цінується...
ЮНЕСКО умиває руки
Заповідник "Херсонес Таврійський" давно входить у сотню найвидатніших пам'яток світу. І він претендент на опіку ЮНЕСКО. Та якщо нині не зупинити продаж земель, то ситуація може стати узагалі критичною.
— Херсонес добре відомий у світових колах археологів та істориків, — каже консультант заповідника з консервації, реставратор Інституту класичної археології Техаського університету, доктор наук Кріс Клір. — Вони вважають Херсонес унікальним пам'ятником археології. Немає жодного сумніву в тому, що він відповідає всім вимогам і критеріям, які ставить ЮНЕСКО до пам'яток, які числяться у його списках. Херсонес — в одному ряді з єгипетськими пірамідами і афінським Парфеноном. Та тут дуже гостро стоїть питання статусу заповідних зон території. Це одна з вимог ЮНЕСКО. Тим часом у заповідника "Херсонес Таврійський" не визначенні земельні кордони, про його збереження зовсім не дбає держава. А момент — критичний. Якщо Терміново не вжити серйозних заходів до його збереження — старовинне античне місто просто буде зруйноване...
Комісія від ЮНЕСКО приїжджала до Херсонеса вже кілька разів. І щоразу бачила ті ж проблеми.
— Ідеальний варіант, коли власником пам'ятки і території, на якій вона стоїть, є держава, — певен Кріс Клір. — Представники ЮНЕСКО мають бути впевнені у тому, що Херсонес збережуть для наступних поколінь.
...Руїни античного міста пам'ятають таврів І скіфів, сарматів і аланів, готів і гунів, хозарів, половців, печінігів, руських витязів, орду хана Батия. З одними країнами та племенами Херсонес торгував, мав добре налагоджені економічні й політичні зв'язки, з іншими — воював. З Херсонеса розпочалося хрещення Русі. І першим його тут прийняв князь київський Володимир Великий. Нині на території Херсонеса зведено величний храм. Красивий! Церква належить до Московського патріархату. Подейкують, що стати власником земель заповідника здебільшого бажають не українці, а громадяни сусідньої Росії, які викладають за це величезні гроші.
А чи не байдуже до цієї краси нашим державним мужам? Чому в бюджеті на збереження пам'яток Херсонеса не виділено ні копійки? Чому землю заповідника і далі продають...
Світлана МАРТИНЕЦЬ