В Україні вже нема "цензури кулі", але адміністративний тиск на ЗМІ залишається - експерт

Після помаранчевої революції відносини влади та ЗМІ змінилися у кращий бік. Однак поодинокі рудименти минулого й досі переслідують сферу мас-медіа. Про це розповів в інтерв"ю газеті "День"(№112, 24.06) голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко:

"Ми повторюємо шлях п’ятнадцятирічної давнини. Тоді журналісти привели в парламент і в уряд масу нових людей. Вони ж створили їм імідж і зробили їх публічно знаними, чекаючи, що це так глибоко позначиться на всіх наших наступних здобутках. І вірили в це. Уже пройшли місяці після помаранчевої ейфорії, і у мене є підозра, що відчуття ейфорії залишилося лише в Глави держави. Він переконаний, що поштовх до незалежної преси вже зроблений. Я глибоко скептично ставлюсь до таких заяв. Ще кілька років тому я казав, що в Україні існує цензура: адміністративна, коли тиснуть і придушують; цензура економічна, коли насилали на невгодні ЗМІ нескінченні перевірки; і, найстрашніше — «цензура кулі». Якщо говорити про сьогодення, то я глибоко вірю в те, що ця влада не допустить «цензури кулі». Прикладом цього слугує і поштовх до розслідування «справи Гонгадзе», хоча я теж дуже скептично ставлюсь до заяв про «розкриття» злочину. Але все-ж-таки, гадаю, що таких ексцесів у нас уже не буде. Не буде, мабуть, і економічного тиску на ЗМІ; принаймні, за всіма ознаками, нинішня влада не повинна цього робити. Одначе, адміністративний тиск є і сьогодні. Отут проблема. Невже ті керівники на місцях, які тиснуть на ЗМІ, вимагаючи, щоб редактори йшли у відставку, не розуміють, що вони самі собі кують опозицію? Я вперше бачу таку владу, яка принципово прагне нажити собі опозицію. Я не вдаюсь в жодні рекомендації, бо ця роль невдячна. Але журналісти повинні мати чітке розуміння своєї ролі в суспільстві."