Фальсифікаторів виборів активно саджають

Напередодні президентських виборів 2004 року активісти Комітету виборців України проводили тренінги з членами дільничних та територіальних виборчих комісій. Однією з тем була кримінальна відповідальність за порушення виборчого законодавства.

Перелічення порушень, за які настає кримінальна відповідальність, викликало у членів виборчкомів, особливо тих, які представляли провладного кандидата, неприхований скепсис. На їхню пропозицію, прикладів настання такої відповідальності можна було навести лише один - коли у Євпаторії на місцевих виборах упіймали за руку голову ДВК.

Як виявилося, дарма сміялися члени виборчкомів. Багатьом із них сьогодні доводиться коротати тихі літні вечори в затишних СІЗО або на підписці про невиїзд. Залишається лише дивуватись їхній легковажності – кримінальне виборче законодавство в Україні є дуже суворим.

На сьогодні в Україні, за різними даними, відкрито понад сімсот кримінальних справ за порушення виборчого законодавства на виборах 2004 року. Це, без сумніву, дуже мало. За попередніми підрахунками, лише у ІІ турі виборів фальсифікація волевиявлення українського народу склала як мінімум 2 млн. 800 тисяч голосів, у ході виборчого процесу на президентських виборах 2004 року ознаки злочину (передбачені статтями 157, 158, 159, 364, 365 Кримінального кодексу України) містилися в діях не менше 85 тисяч посадових та службових осіб. Очевидно, що вироки отримають далеко не всі, хто брав участь у фальсифікаціях. Тим не менше навіть той мізер переданих до суду кримінальних справ, на нашу думку, суттєво вплине на чесність майбутніх виборів в Україні.

Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів, пов’язаних з порушеннями в ході виборчого процесу, передбачена Кримінальним кодексом України. “Виборчі злочини” можна умовно поділити на кілька груп: 1) злочини, пов’язані з порушенням виборчих прав громадян; 2) службові злочини; 3) інші злочини, вчинені у ході виборчого процесу.

Першу (і основну) групу злочинів складають діяння, передбачені ст.157 “Перешкоджання здійсненню виборчого права”, ст.158 "Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів", ст.159 “Порушення таємниці голосування”.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.157 під перешкоджанням здійсненню виборчого права розуміється “перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію”.

Невичерпний перелік способів перешкоджання реалізації активного і пасивного виборчого права робить цю статтю Кодексу особливо небезпечною – за рішенням суду будь-який спосіб спонукання виборця до волевиявлення (крім агітації) може кваліфікуватись як злочин. При тому відповідальність за перешкоджання здійснення виборчого права досить значна - обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років. Це ж саме правопорушення, відповідно до ч.2 ст.157, вчинене за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Якщо ж сторона обвинувачення докаже, що дані діяння вплинули на результати голосування або вибори – то за перешкоджання волевиявленню особа може “сісти” (позбавлення волі) на термін від семи до дванадцяти років.

Як показує моніторинг КВУ, на сьогодні більшість справ, порушених за статтею 157 КК України, мали підставою підкуп або обман виборця. Правда, таких справ значно менше, аніж передбачалося попередньо експертами. Причина розбіжності прогнозованого і реального в тому, що доказати такі злочини є досить складно. Часто органи прокуратури порушували справу за ст.157, але пізніше перекваліфіковували її. Цікавий прецедент застосування ст.157 - у справі за звинуваченнями головного редактора рівненської газети "Сім днів" В.Геруса, якому загрожувало 8 років "посадки". І хоча навколо цієї справи розгорівся великий ажіотаж, мовляв, як можна ображати журналіста, насправді, сторона обвинувачення мала всі аргументи пред'являти подібне звинувачення, оскільки "чорна" антиющенківська публікація підпадає за всіма ознаками під діяння, що кваліфікується як "перешкоджання здійсненню виборчого права".

Основна частина виборчих злочинів на виборах 2004 року полягала у фальсифікації виборчих документів. Перш ніж хтось спробує займатися підробкою виборчих документів, має ознайомитись з драконівською 158 статтею КК. Ч.1 цієї статті передбачає відповідальність - обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років – за здавалося б «невинні» порушення - видача членом виборчої комісії бюлетеня особі, щоб проголосувати за іншу особу або проголосувати більше ніж один раз у ході голосування, видача виборчого бюлетеня особі, не внесеній до списку виборців на виборчій дільниці, видача заповненого виборчого бюлетеня. Тобто, якщо у суді буде доказано, що член ДВК вмисне дав виборцеві бюлетень для голосування за дружину чи родича – це вже строк. Така ж відповідальність передбачена для осіб, які передають свій бюлетень іншій особі, що є дуже розповсюдженим явищем в Україні.

Частина 2 ст.158 передбачає відповідальність за підлог виборчого документа - позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. До речі, поняття виборчого документа законодавство України не «розшифровує». Фактично, будь-який документ, починаючи від відкріпного посвідчення і бюлетеня і закінчуючи контрольним листом і протоколом засідання є виборчим і його підлог тягне за собою кримінальну відповідальність. При тому, як правило, не від трьох до п'яти. Оскільки, відповідно до ч.3 ст.158, якщо підлог здійснено членом виборчої комісії чи службовою особою (а тільки вони за характером діяльності і можуть здійснювати підлог), то відповідальність ще жорсткіша - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Практика показує, що в основному до відповідальності за вчинення даного злочину притягувались особи, які використовували фальшиві виборчі документи або неодноразово голосували. Так, за використання фальшивих відкріпних посвідчень у ході ІІ туру у Вінницькій області (Чичельницький р-н) було засуджено чотирьох осіб до півтора року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20%. До слова, за голосування по фальшивому відкріпному ці люди отримували по 20 гривень.

Проте, є низка випадків, коли за ст.158 притягували і службових осіб, які вчиняли підлог протоколів виборчих комісій. Так сталося у відомому на всю Україну 101 окрузі на Кіровоградщині. Бобринецький районний суд Кіровоградської області засудив до 5 років позбавлення волі голову ДВК №25 за фальсифікацію протоколу (жінка поміняла у протоколі місцями кількість голосів, відданих за В.Януковича і за В.Ющенка - 89 проти 381).

На Черкащині за статтею 158 було засуджено голову і секретаря ДВК №7 199 виборчого округу. Дані особи були обвинувачені у фальсифікації списку виборців (дописано понад сотню "мертвих душ") і засуджені відповідно до 3 і 5 років позбавлення волі, правда, з іспитовими термінами.

Ст.159 “Порушення таємниці голосування” застосовується виключно до членів виборчих комісій та службових осіб. За порушення таємниці голосування передбачена кримінальна відповідальність у штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. На цих виборах траплялися лише одиничні випадки притягнення до відповідальності по цій статті.

Оскільки, як показує практика, більшість порушень виборчого законодавства пов'язана із застосуванням адміністративного ресурсу, тобто нелегітимного впливу представників органів державної влади та місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій, то логічно проаналізувати масив службових злочинів.

Кримінальний кодекс містить цілий розділ "Злочини у сфері службової діяльності", серед яких відзначимо ст. 364 "Зловживання владою або службовим становищем", ст. 365 "Перевищення влади або службових повноважень", ст.367 "Службова недбалість".

Варто сказати кілька слів щодо того, хто підпадає під статус службових осіб. Відповідно до визначення Кримінального кодексу, "службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням".

Якщо зважити на той факт, що відповідно до Закону України "Про вибори Президента України", виборчі комісії визначаються як "державні органи", то формально суд може визнавати службовою особою будь-якого члена виборчої комісії (хоча це, на нашу думку, і суперечить елементарній логіці, оскільки більшість членів виборчих комісій - працюють на громадських засадах).

Адмінресурс на цих виборах отримав серйозний стимул більше не займатись виборами. У Волинській області суд засудив до штрафу в 5 тисяч гривень начальника Володимир-Волинського МРВ УМВС А.Чорнописького за ст.157 і 365; міліцейський начальник доручив підлеглим скуповувати відкріпні посвідчення по 20 гривень. У Чернівецькій області (Заставнівський р-н) притягнуто за ст.367 ч.1 КК України (“службова недбалість”). Міський голова Заставни був визнаний винним в тому, що він несумлінно віднісся до виконання службових обов’язків, а саме неналежним чином організував роботу виконкому щодо складання списків виборців, чим заподіяв істотну шкоду гарантованим Конституцією правам 287 громадян.

Третя група злочинів - еклектична. Моніторинг показує, що є низка кримінальних справ, які були порушені за "невиборчі" злочини. Це і підпал скриньок з бюлетенями, і вливання у скриньки кислоти, і викрадення скриньок.

Згадані порушення поступово виливаються у судові вироки. Звичайно, заслужене покарання отримають далеко не всі фальсифікатори виборів. А найприкріше те, що досі ніхто не згадав про головних винуватців виборчого свавілля. За результатами судів, які вже відбулися, можемо зробити ряд висновків.

По-перше, дуже незначна частина осіб, винних у фальсифікаціях, відбуває покарання. Як правило, до них застосовуються стаття 48 КК України “звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки» («внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність») або стаття 75 КК України. Відповідно до ст.75 КК України, “якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням». Іспитовий строк судами України встановлювався від 1 до 3 років (як і передбачено Кодексом);

По-друге, до кримінальної відповідальності притягнуто лише виконавців злочинів – членів ДВК, посадових і службових осіб, проте, відсутні відомості про притягнення до відповідальності осіб, винних у системних фальсифікаціях на виборах 2004 року. Це дуже загрозлива тенденція. Вже кінець липня 2005 року, а ми досі читаємо звіти про тих, хто проголосував за фальшивим відкріпним посвідченням, хто використав чужий виборчий бюлетень. Без сумніву, цих людей треба судити і "садити", але ми чекаємо звітів Генпрокуратури України про передання в суд справ по організаторах системних фальсифікацій. Нагадаємо, що у своєму доленосному рішенні від 3 грудня 2004 року Верховний Суд України чітко встановив, що "факти системного і грубого порушення принципів і засад виборчого процесу при повторному голосуванні з виборів Президента України від 21 листопада 2004 року є такими, що унеможливлюють достовірно встановити результати волевиявлення виборців у єдиному загальнодержавному виборчому окрузі по виборах Президента України". Тому питання до Прокуратури: де справи по системних порушеннях в ході виборів, де справи по організаторах цих системних порушень - Клюєву, Медедчуку, Левенцю, керівниках обласних та районних виборчих штабів кандидата у Президенти В.Януковича, керівниках організованих злочинних угруповань, що були підрядчиками у реалізації фальсифікацій?

По-третє, ми досі не маємо інформації про прийняття судових рішень по особах, винних у нападах на агітаторів, спостерігачів, членів виборчих комісій у Донецькій, Луганській області. Громадськість чекає рішень суду по статтях 126 "Побої і мордування", 129 "Погроза вбивством", інших насильницьких статтях, які у масових кількостях мають застосовуватись до порушників на виборах 2004 року. Думаю, це ненормально, що пройшло більше півроку нової влади, а "братків", які бітами і молотками били людей на мітингу в Луганську, досі не судили, більше того, справи ще не передані в суд;

Четверте. Немає фактів порушення кримінальних справ за образу національної гідності, розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Чому Генеральна прокуратура не порушила цих справ за фактом? Чи, може, фактів є мало? Ми можемо навести: телеролики з поділом України на три сорти, телеролик про "предчувствіє гражданской войни", плакати з В.Ющенком в капелюсі з американською символікою і текстом "А ти готовий до громадянської війни?", друковані ЗМІ з статтями про "западенців", антисемітськими опусами...

Нарешті, незрозумілою є поведінка органів прокуратури стосовно розслідування кримінальних злочинів і передання в суд справ щодо осіб, які виступили з програмою сепаратизму і порушення територіальної цілісності нашої держави. Невже півроку і задокументованого на відеоплівку Сіверодонецького шабашу не досить, щоб на лаві підсудних опинилися Тіхонов, Колесников, Кушнарьов та інші "друзі народу". На лаві підсудних, а не на прес-конференції.

Коли ми вимагаємо сьогодні правосуддя, це не лише данина принципам справедливості і законності, а тим більше не бажання "кровопуску". Ми маємо зробити все, щоб ніколи не стояли перед вибором - приниження чи звільнення з роботи за неправильний голос, щоб вони ніколи своє право обирати і бути обраним не відстоювали на Майдані, ночуючи в наметах і в Будинку профспілок, щоб за право волевиявлення нікого не били бітами і молотками.