"Голос, суд! Ще голос!", або Акапельні вправи Голосіївського суду

Менш прибутковою, але не менш брудною є і гра мільйонів – футбол. Хоча тут все виглядає трохи інакше: сама гра, під час якої футболісти і справді нехтують своїм зовнішнім виглядом, зачаровує серця завзятих вболівальників, а от „підкилимкові” ігри президентів та власників футбольних клубів інколи заплямовують не лише совість, а й душу та закон. І все ж таки жодному з шоуменів світу ще не стало наснаги зробити те, що 21 липня ц.р. з легкістю продемонстрував Голосіївський райсуд м. Києва: шоу-суд із піснями та капорейро, при цьому наче м‘ячиком граючись процесуальними та конституційними правами. Але про все по порядку.

20 травня 2005 р. Валентин Згурський та Ігор Суркіс подали до Голосіївського районного суду м. Києва позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю “Регістр” та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, – про визнання права та спонукання до вчинення дій. Предметом позову, серед іншого є вимога про визнання позивачів добросовісними набувачами та власниками акцій закритого акціонерного товариства “Футбольний клуб “Динамо” Київ”. Чому саме така вимога? Все просто, ТОВ „Регістр” не видає вищезазначеним панам довідки про те, що вони є власниками ЗАТ „Динамо”. Просто вкрай обурливо, особливо враховуючи, що про судові баталії навколо правомірності набуття акцій „Динамо” у Печерському райсуді, Броварському міжміському, та трьох іноземних (два – Кіпру та один – Британських Віргінських островів) вже півроку на всі сторони сурмлять у всі сурми українські та іноземні ЗМІ. Але пані Наталя Антонова (суддя Голосіївського суду, що взяла справу за цим позовом до свого провадження), мабуть, ні газет не читає, ні радіо не слухає, та й телевізору, бідолага, не має. Тому й почала перейматися сумною долею панів Суркіса та Згурського, якого так не поважає свій (!) власний реєстратор (який знаходиться, якщо хтось не пам‘ятає, за тією самою адресою, що і компанія „Бі-Ай-Єм”, юристи якої всі свої дії обов‘язково погоджують не лише з паном Суркісом, а й паном Медведчуком, а також водночас є представниками всіх офшорних фірм, правомірність дій яких стосовно відчуження акцій якраз і оскаржується). Щоправда, перейматися пані суддя почала якось дивно.

Адже перше засідання повинно було відбутися ще 1 липня ц.р. Однак відбутися воно мало лише за тієї умови, що ніхто окрім позивачів (чи їх представників, що не так і важливо) на це засідання не з‘явиться: ані комісія з цінних паперів (вона і не з‘явилась), ані представникі „Регістра” (свої ж люди, якщо навіть і прийдуть, то відразу ж і підуть в разі потреби), ані журналісти, ані тим більше представники Пасифіка, яких вже точно ніхто не чекав (лише заважають людям „тихо-мирно” судитися). Але й журналісти прийшли, і представники “Пасіфік Інтернешенал Спорт Клабз Лімітед” вчасно дізналися про початок судового засідання. Власне і не могли не дізнатися, оскільки дана судова справа стосується безпосередньо прав і Міжнародної компанії “Пасіфік Інтернешенал Спорт Клабз Лімітед”.

Ну що поробиш? Прийшлося переносити засідання на 21 липня й гадати, що далі роботи.

Однак приблизно в цей самий час (близько 12 липня) значно активізувалися міжнародні суди, позитивне вирішення яких значно підпортило б позиції пана Суркіса на головному судовому процесі стосовно акцій „Динамо”, що відбудеться в Печерському райсуді 21 вересня ц.р. Понадобились дуже вагомі контраргументи – і в бій таки було введено тяжку артилерію у вигляді тендітної пані Наталі, яка до речі зі своєю роллю справилась на „відмінно”. Ну хіба що не нашкутильгала ДКЦПФР, представники якої справедливо зазначили, що контролювати діяльність ТОВ „Регістр” вони не могли тому, що ані Ігор Суркіс, ані Валентин Белькевич просто не скаржились на свого реєстратора (і справді, чого на нього скаржитись, адже він дуже сумлінно не видає жодних докуметів ані Печерському, ані Броварському судам).

Але усе інше – поза всяких похвал. Представники „Пасифіка” в якості третьої сторони без самостійних вимог залучені не були. Щоправда, „Пасіфік Інтернешенал Спорт Клабз Лімітед” вважає, що подача Згурським та Суркісом позову до Голосіївського районного суду міста Києва та незалучення міжнародної компанії до участі в справі – дії, які можуть свідчити про свідоме фабрикування справи, з метою унеможливити винесення рішення у справі за позовом про захист переважного права на придбання акцій ЗАТ “Динамо” від 3 березня 2005 р. Але хіба ж суд будуть цікавити ті дрібниці, що Міжнародна компанія “Пасіфік Інтернешенал Спорт Клабз Лімітед” також є акціонером ЗАТ “Динамо” Київ” і саме вона є тією стороною, яка оспорює правомірність законного володіння акціями панами Суркісом та Згурським? Правильно, не буде. Саме тому і були визнані і Ігор Суркіс, і Валентин Згурський законними власниками акцій „Динамо”.

"Рішення Голосіївського суду стало для нас черговим підтвердженням того, що добродії Суркіс і Згурський не здатні вирішити конфлікт навколо акцій чесно і прозоро. По суті, вони зробили все, щоб затягти розгляд справи по акціях у Печерському і Броварському судах, а самі в цей час затіяли "міжусобний" суд, про який нікому не повідомили", – заявила представник компанії "Pacific" Олена Терлецька.

Нещодавно стало відомо, що компанія "Pacific International Sports Club Limited" таки подасть апеляцію на рішення Голосіївського районного суду. Це рішення є досить логічним і правомірним хоча б тому, що відповідно до ст. 307 ЦПК України, вирішення судом питання про права і обов’язки осіб, які не були притягнуті до справи, є безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд. Окрім того, можливість участі особи в судовому засіданні, в якому вирішуються питання щодо її прав і обов’язків, випливає з принципів рівності і законності, які є обов’язковими при здійсненні судочинства.

Будемо сподіватись, що апеляційний суд таки вирішить цю справу по справедливості, однак лише в тому випадку, якщо й собі не захоче трохи „пошоуменити” – благо і платять добре, і глядачів вистачає.