Абхазія - зруйнований рай
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Спеціальний кореспондент "Експресу " відвідав невизнану світом державу — Абхазію
Недалеко від Сочі, на схилі Кавказького хребта та березі Чорного моря простяглася невеличка напівзруйнована субтропічна країна розміром із Чернівецьку область, не визнана ніким у світі -Абхазія. Лише російські політзірки Жириновський та Лужиов полюбляють показово повозитися на катерах вздовж абхазького берега, вважаючи цей ласий клапоть землі "своїм".
...Абхазія свого часу вважалася найгарнішим куточком Радянського Союзу. Нині ж туристи ще побоюються відпочивати під абхазькими пальмами. Після абхазько-грузинської війни минуло вже 12 років, проте Абхазія і досі вважається "кризовим регіоном". Сусіди-росіяни панічно бояться Кавказу: всі його народи для них — потенційно небезпечні. Українці також не поспішають завітати на недорогі курорти Абхазії, адже у війні 1992 — 1993 років ми підтримували грузинів. Тоді батальйон УНА-УНСО безпосередньо воював із абхазцями..
Як нині живе ця незвична країна?
...Майже 40 годин курсує на південь до абхазького кордону потяг Київ — Адлер (150 гривень за плацкарту і 200 гривень — за купе). Через вікно вагона видно, як цілі натовпи туристів окупували Краснодарський край (Росія). Від Адани аж до Сочі на пляжах справді важко знайти вільне місце. Численні бігборди пропонують відпочинок на всякий смак. А от в Абхазію ніхто не кличе. На запитання, чи безпечно там тепер, місцеві жителі відповідають: "Так. Здається". Проте більшість туристів воліє відпочивати неподалік Сочі, а в Абхазію заїжджають хіба що на одноденну екскурсію.
Оскільки це невизнана держава, її посольства чи представництва в Україні немає, тож одержати офіційну інформацію майже неможливо. "Перетнути кордон можна і без закордонного паспорта. Як і в Росії, достатньо українського внутрішнього, — дорогою розповів водій маршрутки. — Кілька років тому групу мандрівників протримали у в'язниці два тижні, після чого попросили вибачення та відпустили. Попри цей випадок, абхазці прихильні до туристів, оскільки ті — одне з небагатьох джерел прибутку".
...Перед митницею — невеличка черга автомобілів. Російські прикордонники надто вже прискіпливо переглядали багаж, документи. А от їхнім абхазьким колегам тільки б пожартувати з туристів. Навіть у паспорти було ліньки заглянути.
Перетнувши кордон, потрапляєш наче в інший світ. Шумний забудований мегаполіс змінився суцільною тишею посеред природи. На дорогах автомобілі з'являються раз на кілька хвилин, натомість трасами бігають свині та корови. Довкола лише фруктові дерева та екзотичні пальми. Посеред лісистих гір заховані морські бухти. Здавалося, що все море — для мого використання. На березі засмагало кілька сімей, та риболови з сітками на невеликому човні рушали на веслах у море.
СТОРОЖОВІ ВЕДМЕЖАТА
...Поблизу міста Гагра — колишнє грузинське селище Ерсеу. Під час грузинсько-абхазької війни всі його жителі були змушені покинути домівки. Нині ж будівлі, які не згоріли під час обстрілів, заросли хащами. Лише вздовж берега оселилися вірмени та абхазці. Заходжу на одне з подвір'їв, яке найбільше зацікавило: замість собаки на ланцюгу прив'язане ведмежа.
— Охоронець дому? — питаю.
— Та ні, атракціон для туристів, — відповідає господар. — Тримаємо, поки ведмежа мале, а як виросте — випустимо в горах. Чого тільки не вигадуємо, щоб привабити туристів, а їх не так багато: бояться. Минулого листопада під час виборів президента російське телебачення розповідало про мародерства, крадіжки. Усе це вигадки. У нас уже кілька років спокійно.
Любителі дискотек, барів, ігрових клубів у тутешніх краях нудьгуватимуть. Такі досягнення цивілізації можна знайти хіба що в містах Гагра чи Сухум — столиці (закінчення "і" — грузинське і не притаманне абхазькій мові). Тих, хто приїжджає відпочити в Абхазію, приваблює місцевий затишок і дешевизна. Зазвичай відпочивальники не змінюють своїх уподобань і приїздять сюди щороку цілими сім'ями. Серед них є й кияни та дніпропетровці.
Михайло Карась із Києва сказав, що не чув про прикрі інциденти за останні три літа. Лише на ринку траплялися йому випадки шахрайства. Натомість проживання у приватному секторі посеред чарівної природи за 50 метрів від моря коштує щонайбільше 100 російських рублів (майже 20 гривень) за добу. За персики, груші та абрикоси беруть копійки.
Як жартують місцеві жителі, вся Абхазія — це одна центральна дорога завдовжки 220 кілометрів, що в'ється вздовж берега. Уся решта — дикі гори. Проте у цьому невеликому краї є чимало перлин. Чарівне озеро Ріца, що високо в горах, мис Піцунда та одна з найбільших печер у Європі — Новий Афон. В останню — гріх не завітати.
...В'їзду печеру починається з подорожі печерним поїздом — диво техніки, схоже на метро, що збереглося ще з радянських часів. Кілька хвилин він прямує підземною колією у саме серце гір. Згодом ще проходимо тунелем, і з'являються величезні підземелля заввишки 40 метрів і завдовжки півтора кілометра. Як переконував екскурсовод, у цій печері запросто вмістилося б кільканадцять 14-поверхових будинків. Посеред вічної прохолоди — кілька озер та тисячі казкових сталактитів і сталагмітів, деякі з яких сягають рекордних 20 метрів. Недарма саме біля Нового Афону останні роки життя провів апостол Симон.
СУБТРОПІЧНА РУЇНА Абхазці називають свою країну Апсни — "країна душі". Мабуть, понівеченої душі. Усе в цьому чарівному краї нагадує про війну 12-річної давності. На тлі лагідної природи стоять зруйновані санаторії, готелі та житлові будинки. Якби не субтропічна рослинність, уся столиця виглядала б як суцільна руїна. Єдине, що може запропонувати Сухум для гостей, — ботанічний сад та мавпячий розплідник. Щоб врятувати мавп під час війни, їх випустили на волю. Вони прижилися у горах, тож тутешні ліси нині справді нагадують дикі африканські джунглі. На півночі країни люди так-сяк виживають завдяки туризму, а південь, де відбулося найбільше боїв, і досі не відійшов. Тут і досі небезпечні відвідини. До 1999 року Росія забороняла в'їзд абхазьких чоловіків, а грузинський кордон і донині закритий. Шість років Абхазія була островом, відрізаним від світу. Війна загальмувала розвиток краю. Місцеві жителі кажуть, що й до сьогодні живуть, як за радянських часів. До приватної власності ще не звикли, бо реформи ще не запроваджено. А газ і далі привозять у балонах.
Нині ніхто не може сказати, скільки ж населення в Абхазії. Відомо лише, що 90 відсотків — із російськими паспортами. В обігу — російський рубль. Пенсіонерів рятує російська пенсія, бо абхазька — мізерна. Вчительська зарплата лише недавно піднялася до... сорока доларів.
Нині Абхазія залишається однією з 34-х невизнаних країн у світі. На референдумі її мешканщ вирішили, що хочуть бачити свою країну незалежною. Попри тиск турків і засилля ісламу, вони залишилися християнами. Це підтверджує, що абхазці — сильний народ.
"УКРАЇНУ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ НА "МОСКВУ
...Особисто я мав змогу переконатися, що абхазці — напрочуд гостинні люди. А також — освічені. Спершу в гості запросили су хумці. Саме вони розповіли, що після війни відомий санаторій "Україна" перейменували на "Москву" (нині ним володіє пан Лужков). Щоразу під час розмови я намагався дізнатися про ставлення абхазців до українців..Тутешні люди неохоче згадують ті часи. Ще досі це болюча рана. Знають, що українці підтримували і, очевидно, підтримуватимуть і далі грузинів, проте додають: "Війна скінчилася. Ми не робимо національного поділу. Ті, що живуть в Абхазії, — абхазці. Інші — наші гості".
Біля Нового Афону я познайомився з головою колгоспу та сільської ради села Приморського. Перший — вірменин Захар Топчян — відразу запросив на хінкалі (пельмені велетенських розмірів). Мовляв, посада змушує бути гостинним. Попри те, що живеться доволі важко — у сім'ї троє дітей, а фактичним джерелом прибутків є власний город, гостеві запропонували найкраще, що є у домі.
— Знаєш, а в нас українців недолюблюють, — каже згодом голова сільської ради Владислав Халбад. — У1992 році я втратив свого старшого сина — загинув у бою. Я не встиг навчити його воювати... Ми боролися за незалежність. Абхазія ніколи не була частиною Грузії й увійшла до її складу з примхи Сталіна. А1992 року в нас відбирали навіть автономію. Чому українці пішли проти нас?
— Ми допомагали рятувати грузинів від зброї, яку вам залюбки постачала Росія, — відповідаю.
— Українці самі довгий час потерпали від чужого гніту. Гадаю, мали б нас розуміти. Але знайте, що в Абхазії гостей ніколи не скривдять. Приїжджайте до нас відпочивати. Ласкаво просимо!
— Ітауп, — дякую по-абхазьки.
Максим БАЛАНДЮХ, «Експрес»