"Купіть мухомор!" Журналіст торгував на ринку отруйними грибами , 23 августа 2005

... У неділю на Привокзальному людно. Забиті торгові місця, повно покупців, що штовхаються, торгуються, сваряться. Заходячи на базар, ти ніби пірнаєш у море - людські хвилі підхоплюють тебе і тягнуть між торговими рядами, кидаючи то до прилавків з зеленню, то до діжок з квашеними огірками. Долаючи базарну течію, я поволі просувався до мети - ряду, де продавали гриби.

Що дешеве - то їстівне!

Грибників цього разу було небагато. Одна жінка продавала білі гриби й одна лисички. Місце поруч було вільне, і я виставив на продаж свій товар. Жінки з цікавості зазирнули в мою корзинку і завмерли, відкривши роти. Поделко було повне спеціально зібраних мною мухоморів та поганок, найстрашніших на вигляд.

- Та це ж поганки! - зойкнула одна з продавщиць.

- Я знаю, - упевнено відповів я.

- А навіщо ж ти їх приніс? - запитала друга.

- Цікаве питання. Звісно ж - торгувати.

- Хто ж їх купить?! - сплеснула руками перша.

- Ще як куплять, - запевнив я і звернувся до мужчини, що проходив поряд, - Шановний, купіть гриби...

Мужчина подивився на мій товар і аж здригнувся.

- Куди ж ви, дивіться, які гарні?! - крикнув я йому вслід, та чоловік тільки додав ходу.

Та коло грибників вже з'явився інший покупець. Солідно вбраний мужчина поцікавився, скільки коштують білі гриби. Білі коштували 30 гривень за купку - дорого. Лисички віддавали по 7,50 за літр.

- А твої скільки? - запитався покупець у мене.

- Десять гривень за кошик.

- Давай, висипай, - сказав мужчина, протягнувши мені десятку й кульок.

Такий розвиток подій поставив мене в тупик. Відверто кажучи, я не думав, що знайдуться сміливці купити зібране мною страхіття.

- Це отруйні гриби, - почав пояснювати я.

- Не мороч мені голову, висипай! - грізно сказав покупець. - Вирішив, що мало запросив і тепер ціну набиваєш? Ми вже домовились!

- Та ви ж отруїтесь!

- За такі гроші? Не хвилюйся. Моя жінка все одно їх спочатку виварює.

Довелося довго пояснювати, розповідаючи, що я журналіст і проводжу експеримент. Одним словом, ледве вмовив. А ззаду вже напирали інші покупці.

Як тільки люди чули, що цілий кошик коштує лише десять гривень, навколо відразу збирався натовп, у якому знаходилися й охочі купити. Були випадки, коли громада намагались їх відговорити: іноді це вдавалось, іноді ні. Не варто переказувати діалог із кожним покупцем. Скажу лише, що за годину мої поганки намагались купити шість чоловіків і три жінки.

"Що ж ти, Іроде, робиш?"

Зрозумівши, що львів'яни готові їсти будь-що, аби тільки дешеве було, я вирішив підняти ціну. Тепер мій кошик коштував 20 гривень. Дійсно, ажіотажу вдалось уникнути, але торгівля не заглухла. До прилавку підійшла молода жінка, модно вбрана, в золоті. Прискіпливо обмацавши всі гриби, вона покрутила в руках бліду поганку і, поклавши її назад, простягнула мені гроші.

- Доню, та це ж поганки! - зойкнула якась старенька, що проходила поруч. - Що ж ти, Іроде, робиш? Навіщо ти людей труїш?!

Та на жіночку крик бабці не подіяв. Вона відсунулась від старої і неприязно скривилась.

- Бабця має рацію, - підтвердив я, - це дійсно поганки. Не варто вам їх купувати. Хіба що вам чоловік набрид чи може ви для свекрухи берете...

Ні слова не кажучи, пані жбурнула мені гроші і, скривившись ще більше, потягла кошик на себе. Я не відпустив, вона смикнула сильніше...

Виявилось, що жіночка вирішила, що з неї глузують. Ніякі пояснення не допомагали, вона злостилась і тягнула корзинку на себе. Відпустила вона її тільки тоді, коли я показав на мужчину, що здивовано спостерігав цю картину, і прошепотів: "Подивіться он туди, вас знімала прихована камера".

Пані відпустила корзинку і, нарешті, розсміялась. Потім помахала чоловікові, на якого я вказав, ручкою і, озираючись, пішла. Чоловік, що ненароком теж став учасником події, витріщився вслід панночці. Йому було добре за п'ятдесят, і виглядав він зовсім не Аленом Делоном. Напевно, він давно вже перестав цікавити гарних молодих жінок і тому ошелешено дивився їй услід.

- Ви їй сподобались, - підморгнув я йому, - доганяйте, сьогодні явно ваш день!

Галюциногенні грибочки

Хвилин 20 повз мене ходили люди, що добре знались на грибах. Хтось намагався прочитати мені лекцію про гриби і радив більше не ходити до лісу, хтось просто крутив пальцем біля скроні. Два мужичка напідпитку мало не побились, сперечаючись, чи можна їсти пантерний мухомор, який був окрасою моєї колекції.

Допоки пияки сперечались з піною біля рота, з'явився ще один клієнт. 20 гривень лягли на стіл, і я був змушений знову повторювати, що їсти ці гриби не можна.

- Я чув що всі гриби можна їсти, якщо їх в соленій воді вимочити. - наполягав покупець.

- Ні, таким чином з них хробаків виводять.

- То вони в тебе хробакливі?

- Та ні! Вони ж отруйні, їх ні один хробак їсти не буде.

- То що, значить, їх можна в соленій воді не виварювати? - запитався настирний клієнт.

- Вимочуй - не вимочуй, вари - не вари: вони отруйні, - намагався пояснити я.

- А якщо добу вимочувати, а потім два рази відварити? Я чув, що після такої обробки всі гриби можна їсти.

- Усі, - погодився я, - але деякі лише один раз...

Тепер я вирішив відразу попереджати покупців, що гриби отруйні.

- Гриби! - закричав я. - Отруйні гриби! Двадцять гривень!

До прилавка підійшли два хлопці років двадцяти.

- Що, дійсно отруйні? - запитався один із них, тицяючи в неправдиві опеньки пальцем.

- Дуже отруйні, - підтвердив я.

- То чого ж ти їх продаєш?

Я озирнувся і жестом запропонував хлопцеві присунутись ближче до мене.

- Братуха, та це ж галюциногенні гриби. Від них так пре, що просто караул!

- Що, правда? - перепитав він.

- Бери, я тобі рецепт дам, як приготувати. Ульот повний!

Хлопці відійшли і почали радитись. Незабаром той, з яким я розмовляв, повернувся і запропонував компроміс.

- Я гриби брати не буду, сам назбираю. Продай рецепт. Скільки?

Цього разу я не стримався і зареготав. Від душі, та так, що сльози потекли по щоках. Злякані покупці відскочили вбік і моментально загубились у натовпі.

Вигнання з раю

Жіночки, що продавали гриби поряд зі мною, спочатку просто дивились на мене, як на вар'ята, а потім, через півтори години сусідства, вони остаточно впевнились, що я несповна розуму. Крім того, своїм шоу я перебив їм усю торгівлю. Нарешті, зібравшись з духом, вони заявили, щоб я пошукав собі інше місце, або вони викличуть міліцію і бригаду лікарів з Кульпарківської.

Я не став сперечатись. Дійсно, прийшов час збирати манатки. Судячи з того, як на мене дивились продавці з ряду навпроти, ідея викликати психіатричку була вже не новою.

Підхопивши кошик, я розкланявся з сусідками і пішов до виходу. Проходячи біля костела на Привокзальній, я помітив жінок, що торгували городиною, не витримав і прилаштувався зі своїм кошиком коло них. Не пройшло і п'яти хвилин, як мене знову обступили покупці...

Під час своєї безумної торгівлі поганками я помітив, що більшість молодих чоловіків та жінок абсолютно не розуміються на грибах. Для них що бліда поганка, що сироїжка - один хрін. На другому місці з необізнаності в грибних справах стоять чоловіки віком від 30 до 50 років. Більшість старших людей гриби знають.

Отже, перш ніж збирати в лісі гриби, почитайте літературу або пройдіть курси лікнепу в своїх дідусів та бабусь - довше приживете.

Влад Якушев

До теми

Грибів боятись - в ліс не ходити

Кількість їстівних грибів на території Європи сягає 500 видів. Проте лише незначна частина їх (80-100 видів) широко відома населенню. Ще менше видів поступає в продаж (10-15 видів). Гриби - цінний продукт харчування, багатий на білки, вітаміни, вуглеводи, мінеральні солі, жири, екстрактивні та ароматичні речовини. Крім того, численні види їстівних грибів, а подекуди й неїстівних, відомі як джерела цінних лікарських речовин, багато з них містять антибіотичні, деякі - онкостатичні речовини.

Що ж до отруйних грибів, то на території Європи є 80 видів, які їсти не можна. Більшість з них ростуть саме на території України.

Коментар

Не легковажте й обов'язково зверніться до лікаря!

Павло Дмитришин, лікар швидкої допомоги

Якщо хтось із ваших близьких отруївся грибами, терміново викличте "швидку". Доки вона не приїхала, необхідно напоїти хворого великою кількістю води з марганцем, викликати блювоту. Можна також дати проносні засоби. Після такої чистки хворому треба прийняти велику кількість таблеток активованого вугілля. Наголошую, не легковажте й обов'язково зверніться до лікаря! Описане вище лікування не завжди дієве, особливо, якщо токсичні речовини вже всмоктались у кров. Без оперативного втручання медиків людина може загинути.

“Аргумент-ГАЗЕТА”, www.argument-ua.com