Квартири за горілку

Коли працівники Львівського обласного управління боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), брали громадянина Андрія М. та його дружину, то вони поводилися на диво спокійно і самовпевнено заявили, що скоро зустрінуться з тими операми в суді. Але судити будуть не його, а їх - за незаконний арешт чесного чоловіка, бо ж нічого в міліції проти нього та жінки немає.

Але він помилявся. У правоохоронців матеріал на Андрія М. і його групу таки був, та ще й який! Аж на одинадцять кримінальних справ, пов'язаних із незаконним заволодінням чужими квартирами.

Страшні чутки

А все почалося з того, як в одному з мікрорайонів Львова серед тамтешніх жителів поширилися чутки про те, що мешканець їхнього кварталу - колишній військовий, удівець Сергій Д. - знаходиться у морзі міста Одеси, а його квартирою розпоряджаються невідомі люди. Оперативники з УБОЗу вирішили перевірити цю інформацію. І виявилось, що чутки правдиві, але тільки наполовину: у квартирі Д. дійсно жили сторонні, але при цьому вони стверджували, що купили помешкання в іншого чоловіка на цілком законних підставах.

Та головне, що знайшли самого Сергія Д. І був він не в морзі, а в одній брудній приватній одеській нічліжці: п'яний, нічого не розумів і не пам'ятав. І, як розповіли сусіди по бараку, у запої він був уже кілька тижнів, бо хтось регулярно приносить Д. дешеву неякісну горілку. При собі Сергій не мав жодних документів і навіть не знав, де вони поділись. На питання оперативників, чи в курсі він про те, що зараз робиться з його квартирою, Д., ледь рухаючи язиком, промовив: "А що з квартирою? Нормально там все. Он друг Андрюха за нею доглядає і комунальні послуги сплачує...". "А горілкою хто тебе щодня частує? Також Андрюха?" - "Ага.Він щедрий." Так у поле зору міліції і потрапив цей загадковий Андрюха.

І того, що про нього довідались опери, вистачило б для написання не лише газетної статті, а й цілої детективної повісті.

Кадебіст, міліціонер, "кидала"

Андрій М., згідно з інформацією, котра ще чекає підтвердження у російських правоохоронців, свого часу закінчив Вищу партійну школу в Москві, потім ніби працював у КДБ, а пізніше був начальником карного розшуку в російському місті Норильськ.

Коли в Росії почався економічний підйом, на оборонних заводах Півночі для того, щоб притягнути людей з материка, почали видавати квартири працівникам. М. вирішив заробити на цих процесах. Використовуючи свої зв'язки і міліцейський вплив, він допомагав отримувати прописку різним бомжам та волоцюгам, котрих багато вештається по російській Півночі, влаштовував на завод як кваліфікованих працівників. А коли їм надавали обіцяні квартири, він проганяв їх з міста, забираючи всі документи. Квартиру заднім числом переоформляв на когось іншого і потім продавав. Згодом він "засвітився" на таких оборудках і змушений був швиденько зникнути з Норильська.

Приїхавши в Україну, у Львів, і дізнавшись про наші гігантські ціни на нерухомість та про певну недолугість нашого законодавства, М. зрозумів, що квартирні "кидали" -це його бізнес.

"Щедрий" роботодавець

Діяв він дуже просто. На вулиці він знайомився з пияками. В народі таку соціальну категорію називають бічами (слово "біч", походить від російської і розшифровується - як "бывший интеллигентный человек"). Бічі живуть за принципом: зранку не випив - день пропав. А якщо хтось "на халяву" пропонує грамів двісті, то взагалі друг на все життя. Своїм новим знайомим Андрій М. казав, що він довго жив у Росії, тепер повернувся додому й хоче купити недороге житло. І пропонував за кілька гривень розвідати, хто в них у районі "сидить на стакані", живе одиноко, але має житло, котре планує продати. І почали по всьому Львову рискати агенти М., приносячи йому адреси людей, які опустилися "на дно".

Дуже скоро завдяки пляшці М. заводив дружбу з ними. Щоб бічі йому довіряли, приходив до них у гості з колишніми працівниками міліції, місцевими дільничними, яких пияк міг знати. Мовляв, якщо з міліцією дружить, значить не бандит. Коли розумів, що потенційна жертва йому довіряє, пропонував роботу - вантажити тюки з потягів одеського напрямку. Незалежно від того, приходив вантаж чи ні, платив по 50 гривень. Пияки, у минулому офіцери, інженери, викладачі, готові були на нього молитись. Трохи пізніше М. пропонував, своїм "корєшам" роботу серйознішу - поїхати в Одесу і там розвантажувати кораблі з турецьким товаром. В Одесі Андрій селив своїх підлеглих у підпільний нічліг і велів чекати корабля. В очікуванні тягнулись дні, тижні, місяці. Людей він, звичайно, годував, але до кожної страви пропонувалась горілка. Після двох-трьох тижнів такого "санаторію" більшість його "клієнтів" забували, хто вони і для чого сюди приїхали.

А добрий друган Андрюха тим часом забирав у своїх знайомих усі документи (паспорт, трудову книжку, пенсійне посвідчення, військовий квиток). В якийсь момент, коли "клієнт доходив до кондиції", він стурбовано говорив: "Ось ми тут, в Одесі, сидимо, а я ж переживаю, як там твоя квартира у Львові, хто за нею буде доглядати, платити борги за комунальні послуги". І тут же, поки пияк не встигав оговтатись, пропонував оформити генеральне доручення на оренду квартири з правом погашення комунальних боргів. Доручення у присутності нотаріуса переважно оформляли на ту людину, яку власник квартири знав.

Щоб клієнт із часом не починав нервуватися, М. з довіреністю та з поставленим підписом тут же біг до найближчого кольорового ксерокса і робив копію. І, видаючи її за справжню, рвав на очах у пияка на клаптики. Безквартирний пияк заспокоювався і повертався у свою нічліжку. А довіреність їхала у Львів, де її переоформляли ще на когось, потім ще і ще.

Зрештою, квартиру продавали як цілком законну, гроші за неї отримував М., а його друг-пияк усе сидів в Одесі й чекав пароплава з Туреччини.

Фінал операції "кидалово"

Слідство з'ясовує, скільки таких "роботяг" М. вивіз на "заробітки" в Одесу. Місце перебування кількох осіб досі не встановлено. І не виключено, що їх уже немає на цьому світі. Проте тим, кого М. заманював в Одесу, ще відносно пощастило. Бо кількох чоловік він узагалі завозив у Тюмень, там оформляв довіреність і кидав напризволяще серед чужої холодної країни.

Але квартир М. було замало, і він вирішив переключитись на особняки, адже тут була подвійна вигода, у яку входить і вартість землі, на якій стоїть особняк, і вартість самої споруди. Схема була такою ж: вивозив людей в Одесу, оформляв довіреність, а людей кидав напризволяще. Так він відібрав два особняки на суму 250 тисяч гривень кожний. А загалом - слідство зафіксувало 11 випадків, коли М. та його спільники шахрайством заволоділи приватними помешканнями громадян у різних частинах міста. Це без того, що М. накоїв у Росії.

Звичайно, працюючи з таким розмахом, неможливо не потрапити в поле зору правоохоронців. Його почали розшукувати. Але М. відчув, що запахло смаженим, і став переховуватись, використовуючи різні імена та підроблені документи. Проте полювання на Андрія тривало. Якось убозівцям у руки потрапив мобільний телефон його дружини. Коли взнали, що М. часто її підвозить на ділові зустрічі, розробили оперативну комбінацію, за допомогою якої вдалось виманити М. із його схованки. Зараз він перебуває у СІЗО. Відразу ж після арешту найняв дуже дорогого адвоката.

Юрій Лелявський

Довідка

Щоб під час операцій з купівлею-продажем житла не потрапити на гачок до шахраїв, радимо прислухатись до порад професійного ріелтера Олексія Т. із восьмирічним стажем роботи на ринку нерухомості.

1. Чітке визначення фірми, або приватного маклера, посередництвом яких збираєтесь здійснити купівлю-продаж житла. Вибирайте тільки фірми, котрі відкрито рекламують себе. Перевагу надавайте фірмам, які працюють на ринку більш як п'ять років. Якщо ви звернулись до приватного маклера, то постарайтесь побільше довідатися про його особу.

2. У жодному разі не довіряйте оригінали документів з майна, а віддавайте, коли є потреба, тільки копії.

3. Вимагайте від посередника звіт про його діяльність щодо пошуку покупця-продавця житла. Якщо ж ви бажаєте придбати житло - інформацію про попередніх власників квартири.

4. При оформленні в нотаріуса договору купівлі-продажу завжди визначайте тільки реальну суму вартості квартири, бо в разі виникнення спірних питань вам повернуть суму, указану в договорі.

5. Право вибору нотаріуса належить вам. І якщо посередник дуже настирливо пропонує свого нотаріуса, то це ознака того, що тут щось підозріле.

6. Проводьте всі грошові операції тільки через банки, а якщо отримуєте гроші з рук у руки - постарайтеся переписати номери всіх купюр і документально підтвердити це. Коли ж сторона, що передає гроші, відмовляється розписатися на документі, де указані номери купюр, - це мусить вас насторожити.

7. Підписуйте договір купівлі-продажі тільки після отримання усієї грошової суми.

8. Обов'язково вимагайте в нотаріуса довідки про відсутність арешту на житло, яке ви збираєтесь придбати.

9. Спілкуючись з маклерами, до яких ви звернулись, будьте психологом: звертайте увагу на їхню міміку, жести, погляди, жаргон. Відразу ж відмовляйтесь від співпраці з тими маклерами, котрі дають неконкретні відповіді на чіткі запитання, не володіють повною інформацією про цю справу. І головне: якщо при перегляді паперів настирливо пропонують вживати алкоголь, то майте на увазі - тут щось нечисто.

“Аргумент-ГАЗЕТА”, www.argument-ua.com