Хто "замовив" Гію Гонгадзе? Питання, яке знов в "окремому провадженні"
...Коли у квітні цього року до Києва вперше після чотирирічної перерви приїздила вдова журналіста Георгія Гонгадзе Мирослава це було досить символічно: нова влада обіцяла нарешті розкрити справу, яка роками була символом злочинів старої української влади як в очах самих українців, так і всього світу. Тоді від нового президента Мирослава дістала публічні та досить амбітні обіцянки -- справа вбивства її чоловіка вже найближчим часом буде остаточно розкрита, замовники знайдені, і з цією метою у співпраці з ФБР буде допитаний майор Микола Мельниченко. Другий раз приїхавши до України на початку вересня вже для ознайомлення з матеріалами досудового слідства, Мирослава заявляє, що практично жодна з цих обіцянок не була виконана.
Якщо чотири місяці тому і мати Георгія Леся Гонгадзе зустрічалась із Президентом Ющенком, потискали один одному руки, демонстрували злагоду і співпрацю, то вже зараз Леся Гонгадзе каже, «що більше не подасть руки Віктору Ющенку, бо він такий же, як Кучма».
За чотири місяці «справа Гонгадзе», згідно з президентськими обіцянками, мала бути давно розкрита і передана до суду. Але у багатьох обізнаних складається вперте враження, що насправді влада і Генпрокуратура намагаються знайти «стрілочників» і прозвітувати про розкриття справи перед українцями та світовою громадськістю, але при цьому ... зовсім її не розкривши.
Наразі відбувається ознайомлення усіх сторін з матеріалами досудового слідства. Однак вдова журналіста вже заявила, що ті матеріали, які вона зараз вивчає разом зі своїми адвокатами, по суті не є «справою Гонгадзе», а лише справою обвинувачення безпосередніх вбивць Георгія, колишніх працівників Костенка, Протасова та Поповича. Таким чином, вона і її адвокати зараз не мають доступу до більшості документів, які стосуються замовників вбивства. Цей факт – виділення справи вбивць журналіста в окреме провадження - Мирослава Гонгадзе вважає «маніпуляцією громадською думкою з боку Генпрокуратури».
Фактично, виокремивши справу замовників в окреме провадження, прокуратура має право заявляти про розкриття справи, однак також має право ще багато років не називати імена замовників, більше того, не називати мотиви вбивць. Парадокс, але факт. Таким чином нова українська влада прибирає руки від справи, яка досі залишається найскандальнішою і є доволі вразливим аспектом для багатьох нині провідних політиків нової влади.
5 травня цього року Піскун в інтерв”ю газеті „Україна молода” заявив, що “Я хотів би, щоб це (суд над виконавцями та замовниками) були разом. Зізналися виконавці, а нам потрібні замовники й організатори». Цікаво, що за кілька місяців так вплинуло на позицю генпрокурора, який тепер заявляє про необхідність виокремлення справи замовників в окрему? Чи часом це було не втручання політиків, які перед тим оголосили про «політику невтручання»?
За дивним збігом обставин, у п’ятницю, 9 вересня, відразу Святослав Піскун і Мирослава Гонгадзе - дві людини, що мають безпосереднє відношення до «справи Гонгадзе» - майже одночасно дали власні прес-конференції. Щоправда, на прес-конференції Піскуна журналісти найбільше хотіли почути хоч якісь коментарі щодо можливості його відставки, можливо, що хтось ще сподівався, що генпрокурор оголосить, що він сам йде з посади…. Проте, цього не сталося.
Піскун виглядав дуже впевненим і задоволеним… На зустріч із журналістами генпрокурор «відпросився» прямо з наради Президента України з керівниками силових відомств, і, скидається на те, йому пообіцяли зберегти робоче місце.
Мирослава Гонгадзе і на прес-конференції, і у двох поспіль спільних прямих ефірах з Генеральним Прокурором на 5 каналі переконувала в тому, що судити лише виконавців, без замовників - політична маніпуляція. Оскільки коли країна побачить у прямій трансляції "суд над убивцями", народ запам'ятає, що убивць Гонгадзе скарано, не вдаючись в деталі - всіх чи лише "стрілочників".
Не дивлячись на те, що топ-темою останніх днів стали політичні події і прогнози щодо рокіровки сил у владі, тема «справи Гонгадзе» знову з’явилась на поверхні. Зачепив її «головний пі-ращик країни» Микола Томенко. На своїй прес-конференції (яку влада вже охрестила причиною зриву домовленостей про залагодження конфлікту) він звинуватив Володимира Литвина, Петра Порошенка, першого помічника Президента Олександра Третьякова і депутата Верховної Ради Миколу Мартиненка в блокуванні обнародування результатів розслідування вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
За його словами, ці особи «робили все, щоб ця справа не звучала ні на засіданні в парламенті, ні в засобах масової інформації».
Президент Віктор Ющенко негативно відреагував на подібні заяви Миколи Томенко і зазначив при цьому, що «за останні п’ять місяців у справі Гонгадзе зроблено більше, ніж за попередні чотири роки, і він вірить, що замовники будуть знайдені, хоч це і досить складно». Однак, факти, які ми маємо, свідчить швидше про свідоме затягування справи. І досить дивним виглядають заяви про той „фантастичний прогрес”, адже Піскун не раз заявляв, що його „турнули” з генпрокуратури саме за те, що він ще за Кучми розкрив справу. Тоді ж під вартою був навіть генерал Пукач, який зараз спокійно засмагає десь у південних краях. Тоді ж живим був Юрій Кравченко, який був причетний до цієї справи хоча б тому, що у вбивсті звинувачуюють його прямих підлеглих.
Нині ситуація значно складніша. І навряд чи прогресом можна вважати зізнання „стрілочників”, які до того ж можуть відмовитися від цього зізнання.
І це вже серйозна проблема нової влади і президента Ющенка, який обіцяв розкрити справу перед власним народом і виступаючи перед депутатами Європарламенту у Страсбургу на початку цього року і клявся їм, що вже за два місяці будуть знайдені не лише вбивці, але й замовників вбивства Георгія Гонгадзе.
Розчарування в народу вже є, і справа Гонгадзе тут лише черговий аргумент на користь тези: „ці точно такі, як і попередні”, а для Європи це серйозний політичний сигнал, який може обернутися для країни черговою червоною карткою на дорозі у західному напрямку.