Прорвало...

Після тріумфальної перемоги помаранчевої революції і приходу до влади команди Віктора Ющенка в Україні спалахнув перший потужний політичний скандал.

На очах у всієї, трохи шокованої, України в публічний двобій вступили два герої нашого часу – Олександр Зінченко і Петро Порошенко. Щось у цьому конфлікті є знакове… Така собі єдність і боротьба протилежностей. Вони пройшли дуже схожий політичний шлях (обидва – вихідці з СДПУ(О), пережили за панування Кучми-Медведчука фінансово-майнові і політичні переслідування, відважилися на ризикований на той час крок переходу в опозицію… Обидва стали близькими соратниками Віктора Ющенка. Пліч-о-пліч стояли на Майдані. Після перемоги отримали усю повноту влади. Навіть в назвах посад мали спільне ключове слово – “секретар”. Олександр Олексійович Зінченко став державним секретарем, а Петро Олексійович Порошенко – секретарем РНБО. Навіть тезки по-батькові… Вони пройшли вогонь і воду, та відомо, що найскладніше – випробування мідними трубами – славою і владою. Конфлікт виявився неминучим.

Політологи поспішили заявити про кризу влади. Мабуть, це передчасний діагноз. Це швидше криза “жанру”… Нова влада прийшла на хвилі правильних “помаранчевих” гасел, на противагу старій задушливій аморальній політиці режиму Кучми. Ющенка називали моральним президентом, відтак очікувалося, що його дії і дії його оточення будуть насамперед моральними. Та навколо Президента почало вимальовуватися таке собі владне олігархічне оточення, яке давало зрозуміти, що має монополію на Віктора Ющенка. Дедалі частіше в головах прибічників Ющенка виникало запитання: за що боролися? В громадській думці почали демонізувати певні постаті при владі, а в коментарях політиків і політологів все голосніше і сміливіше звучали звинувачення в бік Порошенка, який створював джерело конфлікту у середовищі влади. Порошенка було явно забагато у владному просторі, він метушився, нервував, так виглядало, що не знаходив собі прийнятного місця. Його амбіції заважали жити і працювати іншим представникам владної команди. Особливо це відчувалося у стосунках з Прем’єр-міністром Ю. Тимошенко. Прорвати мало рано чи пізно… Демарш Зінченка запобіг, мабуть, більш потужному скандалу. І вину за те, що сталося, треба покладати не на Зінченка і навіть не на Порошенка, а на Президента – арбітра своєї команди. Саме він мав запобігти цьому конфлікту, мав володіти ситуацією, відчувати внутрішню небезпеку. З одного боку, відставка Зінченка має позитивний момент як своєрідне очищення… Коли набрякає фурункул на тілі, треба, щоб він прорвав, аби гній вийшов, а не пішов в організм. Тоді є шанс на одужання. Але, з іншого боку, такі скандали дуже послаблюють владу, б’ють по престижу і авторитету, зокрема й на міжнародному рівні. Та найгірше (і в нинішніх умовах найстрашніше) те, що будь-яка гризня у владі сіє недовіру і розчарування серед людей. Влада не має права так легковажити і ризикувати. Президент не може в цій ситуації самоусунутися і робити вигляд, що нічого не сталося, не реагувати… Вся Україна побачила, що в середовищі влади є серйозні міжусобні проблеми, в громадській думці не Зінченко є розкольником влади, а саме Порошенко. Хоча партія “Народний Союз “Наша Україна”, яка асоціюється з Ющенком, намагається зробити з Зінченка провокатора і розкольника. А заява партії, де НСНУ, по суті, забороняє усім політичним силам мати будь-які стосунки із Зінченком, взагалі нагадує часи махрового тоталітаризму. Це в компартійні часи влаштовували подібні обструкції: якщо ти випадав з партійної номенклатури, то ставав ізгоєм, отримував ”вовчий білет”, а колишні товариші боялися навіть спілкуватися, переходили на інший бік вулиці… Дивно, але чому НСНУ не зробив такої заяви з приводу Червоненка, коли він дозволив собі зустрічатися у Москві з опальним Бакаєм, який перебуває у розшуку… Президент не може толерувати таких речей. Він повинен чітко визначити, хто генерує в його команді конфлікти. І як би ці люди не були особисто йому дорогі, які б не мали перед ним заслуги, вони мають піти. Принаймні з публічної політики. Вони на рейтингу Ющенка в’їхали у владу, вони цей рейтинг і поховають?