Видео дня
Хто такий Єхануров?
Про таких політиків, як Юрій Єхануров, зазвичай говорять: «Завжди другий». Такі люди нічим не виділяються і не запам’ятовуються. Вони - без особливих амбіцій, не приймають швидких чи скандальних рішень, поважають владу і справно їй служать. Так, Юрій Іванович, працювавши в часи правління Кучми на високих державних посадах, встиг побувати і першим віце-прем’єром уряду Ющенка, потім послужив першим замом Литвина в Адміністрації Кучми і знову повернувся до Ющенка заступником керівника виборчого штабу «Нашої України» у 2002 році. На президентських виборах він був знову заступником керівника Центрального штабу Віктора Ющенка, а після його перемоги трохи попрацював губернатором Дніпропетровщини.
Свою посаду і в уряді, і в партії Юрій Іванович отримав від нинішнього Президента тихо-мирно, без зайвих, на його думку, публічних дискусій. На чолі Кабміну Єхануров зміг стати лише з другої спроби голосування у парламенті, якій передувало підписання відомого Меморандуму «про порозуміння» Ющенка з Януковичем. Список НСНУ йому довелося очолити також після тривалих тихих роздумів та рішення президента відмовитися від свого балотування до Верховної Ради. Таким чином, Ющенко довірив свою партію «вічному заступнику», неконфліктному та послідовному виконавцю рішень згори Юрію Єханурову.
Він ніколи не виявляв радикалізму та незадоволення діями влади. Мабуть, саме тому і зміг прислужитися як «старій» - кучмівській, так і «новій» - ющенківській владі. Колись, працюючи першим віце-прем’єром уряду Ющенка, в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» Єхануров зізнався, що гордий з того, що в другому турі на його виборчому окрузі в Житомирі різниця між Леонідом Кучмою та його конкурентом на тодішніх виборах президента складала 20%. Також свого часу він зайняв досить критичну позицію і стосовно акції «Україна без Кучми». Тоді, навесні 2001 року, Єхануров так висловлювався про дії опозиції: «Намети на Хрещатику — це театр і стидоба. Думаю, що в країні має місце сильний психологічний вплив. Передбачаю, що ще до кінця квітня будемо мучитися в скандалах... Але все ж я не переоцінював би всієї цієї бурі. Адже вона стосується тільки Києва та великих міст, повірте. У глибинці ці проблеми називають так: «дурью маяться». Може, я грубо кажу, але це правда. Ви ж уявляєте, які гроші заряджені на ці речі! Вважаєте, це нормально, що на Хрещатику намети стоять? Думаєте, мені як киянину приємно дивитися? Це нагадує театр»…
А трьома роками потому, в кінці 2004-го, він сам брав участь у такому «театрі»… Причому у ролі помічника «режисера» – заступника керівника Центрального штабу (Романа Безсмертного) на президентських виборах. Щоправда, і тоді він займався не публічною діяльністю. «Моє завдання полягає в підборі та оформленні усіх документів, пов'язаних із довіреними особами Віктора Ющенка в усіх округах. Крім того, за мною - координація роботи, пов'язаної зі збором підписів, формування дільничних виборчих комісій. Тобто я виконую таку технологічну роботу, яку треба виконувати», - говорив Юрій Іванович у вересні 2004 року в інтерв’ю газеті «Поступ».
Але Леоніда Кучму Юрій Єхануров так і не забув… І зустрівшись після президентських виборів у Дніпропетровську, екс-президент та нинішній прем’єр-міністр радісно обіймалися і цілувалися, як давні добрі друзі. Пізніше Єхануров такий прояв почуттів пояснив так: «У Дніпропетровську Леонід Брежнєв завів порядок, що треба цілуватися. Ну, сталося!...»
Після свого призначення на посаду прем’єра Юрій Іванович багато обіцяв. Почав з того, що в його уряді буде щонайменше одна третина людей, які не матимуть відношення до політики. «Це будуть люди, які здатні прагматично вирішити проблеми, що стоять перед Україною», - говорив тоді новий прем’єр. У результаті - в його обіцяному «уряді неполітиків» - майже всі (крім кількох соціалістів) - представники однієї політичної сили – Народного союзу «Наша Україна». Після того Єхануров здивував всіх своїм розумінням публічності, коли рекомендував своїм урядовцям більше слухати і менше говорити про свої пропозиції. «У нас буде уряд професіоналів, а не популістів», - мріяв він і вирішив, що коментуватися будуть засідання урядових комітетів, а засідання уряду проходитимуть в закритому режимі.
Першочерговим завданням свого уряду Юрій Єхануров визначив налагодження діалогу з бізнесом. Саме під час його урядування з’явилося поняття «рада олігархів», яка отримала можливість впливати на кроки уряду ще на етапі їх підготовки, було запропоновано проведення економічної амністії, а також ідея оплати вітчизняними бізнесменами розробки іноземних консультантів стратегії розвитку України.
Також щойно призначений прем’єр встиг «відзначитися» і на міжнародному рівні. Так, Юрій Єхануров, виступаючи у фонді Карнегі в США, назвав президента Білорусі Олександра Лукашенка «талановитим пропагандистом, який вміє працювати з народними масами», та додав: «Тепер я розумію, чому в 30-ті роки німецькі жінки кричали: «Хочу дитинку від фюрера!». Цим він викликав неабияке здивування у білоруської сторони і її прохання офіційно пояснити такі висловлювання прем’єр-міністра України. Росію Єхануров також вразив своєю заявою про те, що вступ України до СОТ буде практично неможливим, якщо Росія стане членом цієї організації раніше. На це російське МЗС запевнило, що Росія не тільки не буде чинити перешкоди Україні, а навпаки - буде всіляко сприяти її якнайшвидшому вступові в цю організацію на умовах, які влаштовують Київ.
Цікава ситуація склалася також з перепродажем «Криворіжсталі». Юрій Єхануров і досі не може нахвалитися, як він вдало і швидко продав цей металургійний комбінат. Щоправда, постійно «забуває» пояснити свою недавню позицію, коли він у якості губернатора Дніпропетровщини виступав категорично проти підготовки урядом Юлії Тимошенко «Криворіжсталі» для продажу з відкритого аукціону. А потім, опинившись на її місці і маючи на руках вже підготовлений аукціон, лише провів його, приписавши вдалий продаж на рахунок заслуг свого уряду. Але куди пішли гроші від «Криворіжсталі» і в яких обсягах, наш народ так і не дізнався - Єхануров із своїм розумінням публічності вирішив не перевантажувати його такими «подробицями».
Юрій Єхануров, очолюючи свою урядову команду «професіоналів, а не популістів», кілька разів у ЗМІ наголошував про необхідність того, щоб державні чиновники вийшли з політичних партій. "Моя особиста точка зору - щоб це забезпечити. Урядовий апарат повинен бути деполітизований, і всі чиновники повинні вийти з усіх партій. Ми хочемо, щоб державні чиновники не залежали від політичних вітрів в Україні", - заявляє екс-прем’єр-міністр, не говорячи чомусь про те, що сам перебував і нині перебуває в лавах партії НСНУ.
Деякі політологи пророкують Юрію Єханурову долю Віктора Януковича, оскільки, на їхню думку, нині прем’єр є номінальним главою держави. Єхануров так само, як і Янукович, обіймає посаду прем’єр-міністра, представляє провладну політичну силу, делегований у виборчі перегони також з «легкої руки» президента. Єхануров зазначає, що подібні розмови, а також пропозиції відмовитися від списку НСНУ – це «зрозумілі провокації» і відсилає всіх читати Конституцію. Раніше прем’єр Янукович також говорив, що не може йти у відпустку під час виборів, бо йому «потрібно працювати». «Ефективність роботи нового уряду дуже важлива перед виборами, і саме це буде найкращою агітацією», - стверджував він.
Коротка біографічна довідка
Екс-голова уряду народився 23 серпня 1948 року в селі Белькачі Учурського району, Якутської АССР (Росія). За національністю - бурят. Серед своїх захоплень називає ліпку пельменів, творчість Чехова та Житомир, від якого він у 1998 році висувався до парламенту. Мешкає Юрій Іванович у Києві на бульварі Лесі Українки в квартирі, отриманій ще за часів роботи головою Фонду держмайна України.
З дружиною Оленою Крамаревич познайомився у 1974 роцi в iнститутській бiблiотеці. Через рік народився син Дмитро, який вчився у Київському університеті, а згодом - у Московському фiзико-технiчному iнституті. Зараз він задіяний у бізнесі, пов’язаному з інформаційними технологіями, має двох доньок. Прізвище сина Єханурова фігурує також і в наказі Мінфіну від 22 листопада цього року, де Дмитро Юрійович включений до складу Громадської колегії при Міністерстві фінансів України під номером 8 від Інституту конкурентного суспільства, який в 2001 році створив його батько. З 1990 року Юрій Єхануров є президентом Спілки підприємців, малих, середніх і приватизованих підприємств України. Нещодавно, до речі, нинішній прем’єр закликав Спілку взяти активну участь в парламентських виборах-2006. "У 90-ті роки ми заявляли, що не займаємося політичною діяльністю. Але сьогодні настає інший час, бо вибори - це реалізація інтересів підприємців", - наголосив він, вочевидь, слідуючи сьогоднішній моді зрощення влади з бізнесом. При цьому він акцентував увагу на активній участі Спілки у виборах до місцевих рад. І це зрозуміло, адже після дарунку Президента - недоторканності для депутатів всіх рівнів - особливо для бізнесменів участь у виборах стає дуже вигідною.